Справа 688/1606/25
№ 1-кп/688/153/25
Ухвала
Іменем України
11 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
особи, щодо якої вирішується клопотання
про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка клопотання прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025244060000180 за фактом вчинення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м.Шепетівка Хмельницької області, громадянкою України, одруженою, з професійно-технічною освітою, зареєстрованою по АДРЕСА_1 , проживаючою по АДРЕСА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимою,
суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
19 березня 2025 року близько 16 год 00 хв ОСОБА_8 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , вступила у словесний конфлікт із своєю рідною сестрою ОСОБА_4 , яка сиділа на стільці в залі квартири. В подальшому ОСОБА_8 в ході словесного конфлікту, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій схопила її обома руками за вуха та із застосуванням фізичної сили потягнула донизу, внаслідок чого спричинила потерпілій ОСОБА_4 , яка відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства, легке тілесне ушкодження у вигляді рани на задній поверхні правої вушної раковини, що за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я.
Вищевказаними діями ОСОБА_8 вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, які виразились у нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Прокурор Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, посилаючись на те, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 03 квітня 2025 року № 259 остання страждає психічним захворюванням у вигляді органічного розладу особистості внаслідок епілепсії з вираженими змінами, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння та на даний час не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. ОСОБА_8 потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. На даний момент за своїм психічним станом вона виявляє низький рівень небезпеки для самої себе та інших осіб, можливість спричинення нею іншої істотної шкоди низька.
Факт вчинення ОСОБА_8 вищезазначеного суспільно небезпечного діяння у стані неосудності доведений сукупністю зібраних у провадженні та досліджених судом у судовому засіданні доказів.
У судовому засіданні ОСОБА_8 підтвердила обставини нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_4 суду надала показання про те, що 19.03.2025 близько 16 год вона сиділа на стільці в залі квартири, де проживає, а ОСОБА_8 схопила її за волосся, після чого за два вуха та потягнула до низу, спричинивши їй фізичний біль. Вона відразу пішла з квартири до сусідки, яка порадила звернутись в поліцію, що вона і зробила. Внаслідок дій ОСОБА_8 їй було заподіяно тілесних ушкоджень, вуха почервоніли та пекли, пішла кров. За медичною допомогою не зверталась, лікувалась вдома. Підтримала цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн.
Показання потерпілої ОСОБА_4 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , механізму їх заподіяння, часу настання, повністю підтверджуються даними протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої із застосуванням відеозапису від 31.03.2025 та даними висновку судово-медичного експерта № 67 від 24.03.2025, згідно з яким у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани на задній поверхні правої вушної раковини. Дане тілесне ушкодження утворилось від щонайменше однієї травмуючої дії тупого твердого предмета, за механізмом «розтягнення», могло виникнути внаслідок розтягнення вуха відцентрово рукою сторонньої особи в строк та при обставинах вказаних в постанові та обстежуваною, за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Її причетність до скоєння вказаного суспільно небезпечного діяння суд вважає доведеною.
Згідно з висновком амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи від 03.04.2025 № 259 ОСОБА_8 страждає психічним захворюванням у вигляді органічного розладу особистості внаслідок епілепсії з вираженими змінами, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння та на даний час не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. ОСОБА_8 потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. На даний момент за своїм психічним станом вона виявляє низький рівень небезпеки для самої себе та інших осіб, можливість спричинення нею іншої істотної шкоди низька.
Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Як передбачено ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Відповідно ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічного хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
З системного аналізу наведених вище норм КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру суд у кожному випадку зобов'язаний встановити факт вчинення суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини), вчинення його тією особою, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а також дослідити надані сторонами та наявні у справі докази із наданням їм юридичної оцінки відповідно до положень ст.ст. 84-89, 94 КПК України.
Виходячи з встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що ОСОБА_8 вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, а тому на підставі ч. 2 ст. 19 КК України вона не підлягає кримінальній відповідальності.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 висловили думку про доцільність застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ОСОБА_8 , її законний представник ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання, вказали, що ОСОБА_8 не є небезпечною для суспільства, оскільки добровільно за потреби проходить лікування у медичному закладі, а тому не потребує застосування примусових заходів медичного характеру в примусовому порядку.
При вирішенні питання про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру суд враховує, що вчинене нею суспільно небезпечне діяння відноситься до проступків, характер захворювання, те, що ОСОБА_8 на даний час страждає психічним захворюванням у вигляді органічного розладу особистості внаслідок епілепсії з вираженими змінами. Згідно характеристики ПП УК «Управдом» від 26.03.2025 скарг від сусідів на ОСОБА_8 не надходило. Відповідно до повідомлення КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» від 28.03.2025 ОСОБА_8 знаходиться під динамічним спостереженням у лікаря психіатра з діагнозом: органічний розлад особистості внаслідок епілепсії; під динамічним спостереженням у лікаря нарколога не перебуває.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Термін примусових заходів медичного характеру буде встановлювати комісія лікарів в залежності від психічного стану ОСОБА_8 .
Доводи захисника ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 добровільно пройшла курс лікування, а тому на даний час відсутня потреба в застосуванні до неї примусових заходів медичного характеру, є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і розгляд цього питання здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому ст. 95 КК України та ст. 512 КПК України порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_8 задовольнити.
В рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної суспільно небезпечним діянням моральної шкоди в сумі 15000 грн.
Вирішуючи вказаний цивільний позов суд зважає на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до роз'яснень, які містяться упостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Згідно ч. 1 ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Вчиненим ОСОБА_8 суспільно небезпечним діянням потерпілій ОСОБА_4 спричинені душевні страждання та заподіяна моральна шкода, яка, відповідно до ст. 23 ЦК України підлягає відшкодуванню.
При вирішенні питання про розмір заподіяної суспільно-небезпечним діянням потерпілій моральної шкоди, суд враховує глибину її моральних страждань, матеріальне становище сторін, вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням вищенаведеного, того, що ОСОБА_8 отримує пенсію як особа з інвалідністю, моральна шкода не є способом збагачення та недоведеності позовних вимог у визначеному розмірі, суд дійшов висновку цивільний позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди.
Процесуальні витрати, речові докази у справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі і запобіжні заходи не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 128, 129, 372, 503, 512, 513 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.
Копію ухвали після її проголошення негайно вручити прокурору, потерпілій, представнику потерпілої, захиснику, законному представнику, особі, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_9