Дата документу 11.07.2025
Справа № 501/1864/24
6/501/48/25
11 липня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області заяву - подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про надання дозволу на стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 по цивільній справі за
позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Рішенням Іллічівського міського суду від 26.11.2024 позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501384559 у розмірі 363 177,46 грн. та судові витрати (а.с.127-131).
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. звернувся до суду із заявою про надання дозволу на стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви приватний виконавець вказує на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист №501/1864/24, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 28.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №501384559 у розмірі 363 177,46 грн. та судових витрат.
Приватним виконавцем:
- 21.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка надіслана боржнику;
- 21.02.2025 винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.
Боржник рішення суду не виконав.
Заявник вказує, що для погашення заборгованості за виконавчим документом стягнення повинно бути звернено на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, в квартирі зареєстровано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приватний виконавець звернувся до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають неповнолітні, на що отримав висновок, відповідно до якого не вбачається підстав для надання дозволу на стягнення на нерухоме майно.
На підставі викладеного, заявник звернувся до суду з даною заявою.
В судове засідання сторони не з'явились, були повідомлені про судовий розгляд подання належним чином та своєчасно.
Статтею 435 ЦПК України встановлено строк розгляду заяви протягом десяти днів, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
За ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, розгляд поданої заяви здійснюється за нормами ст.435 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи не має.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд керується наступним.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти -члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі):
- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проведено до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акту опису та арешту майна боржника;
- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти,- копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, суд, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, доходить до висновку, що державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року у справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист №501/1864/24, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 28.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №501384559 у розмірі 363 177,46 грн. та судових витрат (а.с.139).
Приватним виконавцем 21.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка надіслана боржнику (а.с.141).
Боржник рішення суду не виконав.
ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.142).
В квартирі зареєстровано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.143).
Приватний виконавець звернувся до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають неповнолітні, на що отримав відповідь про те, що не вбачається підстав для надання дозволу на стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована малолітня дитина (а.с.144 зворотній бік).
Суд зауважує, що відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Дана правова норма Конституції України кореспондується до ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.30 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
Відповідно до п.67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Відповідно до п.7 ч.5 ст.177 СК України, органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частинами 1, 2 статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Враховуючи вищевикладене та те, що окрім боржника у квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, суд доходить висновку, що передача нерухомого майна на реалізацію є неприпустимою з огляду на дотримання прав дитини, якій гарантуються державою.
Крім того, суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник та неповнолітня дитина мають на праві власності інше нерухоме майно, а тому факт наявності житла за адресою: по АДРЕСА_2 , як єдиного у ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не спростований.
При викладених обставинах, суд вважає, що у задоволенні заяви приватного виконавця слід відмовити.
Керуючись ст.ст.258-260, 435 ЦПК України, Суд
У поданні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про надання дозволу на стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко