10.07.2025 Справа № 756/9641/25
Справа №756/9641/25
Провадження №2-н/756/262/25
10 липня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей,
Заявник звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає.
Законодавець виходить саме з того, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Отже, керуючись вимогами чинного законодавства, необхідно надати докази спільного проживання того з батьків, хто звертається для отримання аліментів, з дитиною на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Місце проживання дитини є істотною умовою для розгляду заяви про видачу судового наказу, оскільки може вплинути на висновок суду про права та обов'язки заявника і боржника.
Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Водночас слід зазначити, що фактичне місце проживання і задеклароване (зареєстроване) місце проживання можуть відрізнятись і навіть спільна реєстрація місця проживання, іноді, не може бути підтвердженням фактичного спільного проживання заявника і дитини.
Доказами можуть бути будь-які офіційні документи такі, як довідка або акт від органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, будинкового комітету, служби у справах дітей, рішення суду про визначення місця проживання тощо.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» (далі-Постанова) наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Відповідно до частин першої та другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до пункту 9 Постанови наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги
При розгляді справи у наказному провадженні боржник не має можливості надати свої заперечення проти заяви, або відзив.
Суд також враховує, що ЦПК України не передбачає права боржника на подання заяви про скасування судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Обставина проживання дітей із заявником має визначальне значення для вирішення справи за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, оскільки обґрунтовує саму наявність підстави для звернення особи до суду із такою заявою, а тому ця обставина підлягає обов'язковому доказуванню заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У заяві про видачу судового наказу зазначено, що діти проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні. На підтвердження цієї обставини представником заявника надано витяги з реєстру територіальної громади, з яких вбачається, що заявник та неповнолітні діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за вказаною адресою також зареєстрований боржник ОСОБА_2 , доказів того, що останній мешкає окремо суду не надано.
Таким чином, заявником ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту проживання неповнолітніх дітей саме разом із нею.
Пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відсутні підстави для видачі судового наказу у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, оскільки суду не надано доказів на підтвердження обставин, якими заявника обґрунтовує свої вимоги.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а також для звернення до суду в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха