Справа № 565/887/25
Провадження № 2/565/393/25
24 червня 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області під головуванням
суддіДемчини Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання представника відповідачаАлексейчик А.О., Волощука П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 19111,18 грн. заборгованості за кредитним договором № 111014711 від 06.12.2013, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» (надалі - Банк).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард, кредитного договору, відповідач отримав кредит на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору щодо своєчасності повернення позичених коштів та сплати відсотків та інших платежів, у зв'язку з чим станом на 25.07.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 19111,18 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 6041,61 грн., відсотків у розмірі 6926,60 грн. та комісії 6142,97 грн. АТ «Банк Форвард» 25.07.2024 укладено договір факторингу з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до умов якого до позивача перейшли права вимоги стягнення заборгованості за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором № 111014711 від 06.12.2013.
У відзиві на позов представник відповідача адвокат Волощук П.С. зазначив про повне невизнання позовних вимог. Таку позицію представник відповідача обґрунтовував тим, що надані позивачем докази не підтверджують виконання Банком умов кредитного договору №111014711 від 06.12.2013, оскільки з розписки про отримання ОСОБА_1 платіжної карти вбачається, що ним отримано картку строком дії до 30.06.2015, пін-код до якої не видавався, а вимога про її активацію відсутня. Не отримавши пін-код та не заявляючи про активацію картки, відповідач не міг здійснювати жодних платіжних операцій по картковому рахунку, зокрема, і використовувати кредитні кошти. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який свідчить про проведені платіжні операції та підтверджує отримання кредитних коштів. Нарахування позичальнику комісії суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, за договором факторингу передано вимоги, щодо заявлення яких сплив строк позовної давності, на застосуванні якого наполягає сторона відповідача.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що кредитні кошти на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 були перераховані, про що свідчить виписка по особовим рахункам за кредитним договором № 111014711 від 06.12.2013. З умовами договору про стягнення щомісячної комісії позичальник був ознайомлений до укладення договору, до позовної заяви долучено банківські виписки по рахункам позичальника, які є належними доказами у підтвердження платіжних операцій. Украдений договір передбачав можливість пролонгації, а виписками по особовим рахункам підтверджується рух коштів і після закінчення строку дії картки, що свідчить про продовження строку дії укладеного між сторонами договору. У зв'язку зі сплатою позичальником коштів відбувалось переривання перебігу строку позовної давності, у зв'язку з чим цей строк на момент пред'явлення позову не закінчився.
У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача повністю підтримав доводи відзиву та звертав увагу суду на те, що доказів продовження строку дії кредитного договору позивачем не надано, позичальнику також не було надано графік платежів, як це передбачено умовами укладеного договору.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, подав заяву про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 до суду також не з'явився. Його представник адвокат Волощук П.С. в судовому засіданні підтримав обґрунтування, викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив та пояснив, що платіжної картки від ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» ОСОБА_1 взагалі не отримував, не отримував також пін-код до неї, жодних коштів з карткового рахунку не знімав та платіжні операції з їх використанням не здійснював, карткою не користувався, вимог від Банку не отримував.
Заслухавши пояснення учасника процесу, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Судом встановлено, що 06 грудня 2013 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Опитувальник клієнта, підписав Анкету № 160896071 та Інформаційний блок заяви (оферти) до цієї анкети на укладення Договору про надання та використання платіжної картки, Заяву №111014711/ДБО, Довідку про умови кредитування ПАТ «Банк Русский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «VICOTEC MasterCard Unembossed», отримавши платіжну картку з можливістю її поповнення на умовах договору банківського вкладу власними коштами, а також зі встановленням кредитного ліміту на споживчі потреби на строк до 36 місяців, з можливістю автоматичної прологнації, на умовах сплати процентів по процентній ставці 55 % річних та щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, та зобов'язався повертати кредитні кошти, проценти та комісії на умовах, встановлених договором. У вищенаведених документах зазначено, що відповідач беззастережно підтверджує їх підписанням, що приймає публічну пропозицію ПАТ «Банк Русский Стандарт», Умови та Тарифи по карткам, Умови надання та обслуговування кредитів банку у повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на зміст вищезазначених норм, суд вважає доведеним укладення ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард»,кредитного договору, істотні умови якого зазначені у підписаній ним 06.12.2013 Довідці про умови кредитування.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на 25.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард»за кредитним договором № 111014711 від 06.12.2013 складає 19111,18грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 6041,61 грн., відсотків у розмірі 6926,60 грн. та комісії 6142,97 грн.
Як вбачається з Розписки від 06.12.2013 про отримання картки / конверта з ПІН-кодом, уповноважена особа Банку ОСОБА_2 надала, а ОСОБА_1 отримав банківську платіжну картку, тип: основна, № НОМЕР_1 , терміном дії до 30.06.2015, на підставі кредитного договору № 111014711 від 06.12.2013. Розписка містить незаповнену графу «Картка видана із ПІН-ом до картки», а у графах «Видано ПІН до картки» та «Прошу активувати картку» стоять позначки «Ні». Також розписка містить застереження ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з «Умовами надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Русский Стандарт» та Тарифами, розуміє їх та повністю згоден.
Як стверджує позивач, позичальнику ОСОБА_1 на його картковий рахунок було переведено грошові кошти в межах кредитного ліміту 6000,00 грн., якими він користувався, здійснюючи платіжні операції, у тому числі частково повертаючи отримані кошти та сплачуючи передбачені договором платежі. Стороною відповідача вищезазначені обставини заперечуються, не визнається як факт отримання пін-коду до платіжної картки, так і користування кредитними коштами.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім інших засобів, письмовими доказами. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, надані позивачем виписки Банку по рахункам позичальника ОСОБА_1 до угоди № 111014711 від 06.12.2013 свідчать про те, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімаючи їх у різних сумах у банкоматах та розраховуючись платіжною карткою у торгівельних мережах, протягом часу з 09.12.2013 по 07.11.2017, з 06.12.2017 по 06.02.2023, а також здійснював часткове погашення кредиту шляхом поповнення картки протягом часу з 06.03.2014 по 19.09.2017, з 06.12.2017 по 20.05.2022. Дана виписка також містить відомості про пролонгацію кредитного договору 06.12.2017.
Виписки Банку по рахункам позичальника ОСОБА_1 до угоди № 111014711 від 06.12.2013 свідчать про те, що відповідачем не ініціювалось питання повернення кредитних коштів як помилково зарахованих на його рахунок, натомість через три дні після укладення кредитного договору частину цих коштів було ним знято готівкою у банкоматі, і після цього у вищезазначені періоди позичальник активно використовував надану картку, отримуючи грошові кошти та поповнюючи картковий рахунок.
З огляду на зміст Виписок Банку по рахункам позичальника ОСОБА_1 до угоди №111014711 від 06.12.2013, суд відхиляє доводи сторони відповідача про неможливість використання позичальником платіжної картки через зміст Розписки від 06.12.2013 про отримання картки / конверта з ПІН-кодом, у якій зазначено про неотримання ПІН-коду та неактивацію платіжної картки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Доказів несанкціонованого доступу сторонніх осіб до отриманої ОСОБА_1 платіжної картки, як і доказів звернення ОСОБА_1 з даного приводу до правоохоронних органів суду не надано. Будь-які докази у спростування даних, наведених у Виписках Банку по рахункам позичальника ОСОБА_1 до угоди № 111014711 від 06.12.2013, щодо руху грошових коштів по картковому рахунку позичальника, суду також не надано.
Отже, суд вважає доведеним, що на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», було перераховано кредитні кошти, і, незважаючи на зміст Розписки від 06.12.2013 про отримання картки / конверта з ПІН-кодом, позичальник мав доступ до вказаного карткового рахунку та активно його використовував, що свідчить як про наявність у нього ПІН-коду до відповідної платіжної картки, так і про попереднє здійснення її активації. Доказів протилежного матеріали справи не містять, стороною відповідача таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Дані Виписок Банку по рахункам позичальника ОСОБА_1 до угоди № 111014711 від 06.12.2013 свідчать про те, що сторони договору продовжили виконувати взаємні права та обов'язки, що з нього витікають, і після закінчення зазначеного у договорі строку його дії. Так, позичальник ОСОБА_1 продовжував користуватись кредитними коштами та здійснювати видаткові операції по платіжній картці по лютий 2023 року, а Банк продовжував нараховувати проценти, комісії та інші платежі за договором. Такі обставини свідчать про пролонгацію договору, і таке право сторін передбачено у його письмових документах, у тому числі підписаних позичальником заявах. Вказане спростовує доводи сторони відповідача про сплив строку позовної давності.
Суд відхиляє також доводи сторони відповідача про безпідставність нарахування Банком позичальнику ОСОБА_1 щомісячних комісій, з огляду на зміст ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Вищезазначеною нормою право кредитодавця нараховувати вищезазначені комісії прямо застережене.
Будь-яких доводів щодо неправильності наведеного у позовній заяві розрахунку боргу ОСОБА_1 у заявах відповідача по суті справи не наведено, контррозрахунку суду не надано. Враховуючи викладене, на підставі ст.526 ЦК України суд вважає наявними підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі, зазначеному у позовній заяві.
Статтями 512-514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «Банк Форвард» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги АТ «Банк Форвард» до позичальників за кредитними договорами згідно з реєстром боржників. Конкретний склад грошових вимог наведено у Додатку № 1 до договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги - Реєстрі договорів, право вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами.
Вказаний Реєстр містить запис № 589, з якого вбачається передання за договором №GL1N426202/1 від 25.07.2024 про відступлення прав вимоги права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 111014711 від 06.12.2013, сума заборгованості позичальника за яким станом на 25.07.2024 становить 19111,18 грн., у тому числі за тілом кредиту - 6041,61 грн., за процентами - 6926,60 грн., за комісією - 6142,97 грн.
Таким чином, суд встановив, що за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» за кредитним договором № 111014711 від 06.12.2013 право вимоги у передбаченому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». За таких обставин суд вбачає правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним договором у розмірі 19111,18 грн. на користь нового кредитора - позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Судові витрати, що складаються з суми сплаченого позивачем судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.512-514, 526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 19111 (дев'ятнадцять тисяч сто одинадцять) грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. понесених позивачем судових витрат.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 07 липня 2025 року.
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина