Справа № 296/9574/24
2/296/586/25
(повний текст)
24 червня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої судді - Петровської М.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Дзюман О.І.,
представника позивачки - адвоката Паруль Ю.О.,
представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Дороніна А.О.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Брох Алла Анатоліївна про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №3109 від 21 грудня 2023 року, що видано приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. спадкоємцю ОСОБА_3 та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно: 1/2 будинку АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №3107 від 21 грудня 2023 року, що видано приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. спадкоємцю ОСОБА_1 та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно: 1/2 будинку АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію;
- визнати недійсним договір дарування частини будинку АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дарувальниця) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 12 лютого 2024 року на 1/4 будинку 43-а (сорок три літера «А»), що розташований по АДРЕСА_1 ;
- визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, яке належало її батькові - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 1/3 будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати за відповідачем - ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, яке належало її чоловікові - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 1/3 будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати за відповідачем - ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, яке належало її батькові - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 1/3 будинку АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначає, що 17 квітня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ступінь родинного зв'язку до позивача - батько) склав заповіт, відповідно до якого заповів своє майно дочці - ОСОБА_1 та колишній дружині - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер , залишивши спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 . 21 грудня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. видано свідоцтва про право на спадщину № 3107 та № 3109, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право власності на будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частці. Позивач також зверталась до нотаріуса для прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було відмовлено. 22 лютого 2024 року відповідно до довідки до акта огляду медико- соціальної експертною комісією серії 12 ААГ №632756 позивачеві присвоєно третю групу інвалідності. Однак, захворювання, що стали підставою для отримання інвалідності були у позивача станом на момент виникнення права на спадкування, тобто 16 квітня 2023 року. Враховуючи бюрократичну процедуру отримання групи інвалідності, її засвідчили лише 22 лютого 2024 року. Відповідно до ч.3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III. Відповідно до абз.17 ч.1 ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року №1-1/2014 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. На момент смерті батька ОСОБА_2 була непрацездатною особою, а отже мала право на отримання обов'язкової частки у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України. 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 подарувала своєму синові - ОСОБА_4 1/4 будинку АДРЕСА_1 . Отже, слід зробити висновок, що позивачу належить 1/3 частини всього спадкового майна. Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Оскаржувані свідоцтва є недійсними, так як порушують права непрацездатної особи. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не мала права розпоряджатись у зазначеній частині спадковим майном, а тому договір дарування повинен бути визнаний також недійсним.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2024 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
20 лютого 2025 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що однією з позовних вимог є визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 , але на даний час Корольовським районним судом м.Житомира слухається справа № 296/2947/23 за позовом позивача про визнання права часткової власності на 1/11 частину вказаного будинку, тобто той самий предмет позову, але з різних підстав. Якщо по обох справах позивач отримує позитивне рішення, яким чином воно має виконуватись, та реєструватись. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав в частині визнання права власності за нею та ОСОБА_3 . Також, матеріали справи не містять нотаріальної відмови у оформленні спадщини. Позивач вказує, що на момент смерті спадкодавця була непрацездатною особо, проте вона постійно працювала та на даний час працює. Окрім того, статус інваліда особа отримує лише після прийняття відповідного рішення МСЕК, а до цього часу вона рахується особою з відповідними захворюваннями. Питання визначення у особи інвалідності розглядається МСЕК лише за рішенням Центрально Лікарської Комісії, та статус особи з інвалідністю ОСОБА_2 надано рішенням 22.02.2024. В матеріалах спадкової справи є письмова заява позивача в якій вона власноруч підтверджує, що на момент смерті спадкодавця не є інвалідом або непрацездатною особою.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 14.04.2025 у задоволенні клопотання представника позивачки - адвоката Паруль Юлії Олегівни про призначення судово-медичної експертизи у цивільній справі № 296/9574/24, відмовлено.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 14.04.2025, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судових засіданнях 27.05.2025 та 24.06.2025 представник позивачки - адвокат Паруль Ю.О. підтримала позов з підстав, заявлених у ньому, просила його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Доронін А.О. просили відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Брох Алла Анатоліївна в судове засідання не з'явилась, подала до суду 23.06.2025 заяву, в якій просила розглядати справу без її участі.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17 квітня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дружині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У відповідності до копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ).
25.04.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох Алли Анатоліївни із заявами № 57 та № 58 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
01.05.2023 ОСОБА_2 також звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох Алли Анатоліївни із заявою № 65 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
11.12.2023 позивачка подала до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох Алли Анатоліївни заяву № 286, в якій повідомила, що не є непрацездатною (ні за віком, ні за станом здоров'я), недієздатною чи обмежено дієздатною, інвалідність відсутня, відповідно не має права на обов'язкову частку у спадщині батька.
21.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох Алли Анатоліївни із заявами № 295 та № 296 про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
21.12.2023 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною видано свідоцтва про право на спадщину № 3107 та № 3109, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності по1/2 частці вказаного будинку у спільній частковій власності зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 21.12.2023 (витяги з Державного реєстру речових прав № 359403433 та № 359401160).
12.02.2024 укладено договір дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною за № 449, згідно якого ОСОБА_1 подарувала сину ОСОБА_4 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , та 1/4 частку земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:05:002:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 392457914 від 27.08.2024, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (1/4 спільна часткова), ОСОБА_3 (1/2 спільна часткова), ОСОБА_4 (1/4 спільна часткова).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).
Аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.
При цьому оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18), від14 травня 2018року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року №1-1/2014, положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1235 ЦК України).
За змістом ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до абз.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Як встановлено судом у цій справі, позивач ОСОБА_2 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 632756 є особою з третьою групою інвалідності з 11 січня 2024 року.
Отже, на час відкриття спадщини 16.04.2023 ОСОБА_2 не була особою, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині до майна померлого ОСОБА_5 , оскільки не мала статус непрацездатної повнолітньої дитини спадкодавця, про що також самостійно повідомила нотаріуса у заяві від 11.12.2023 № 286, і що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 632756.
При цьому слід зазначити, що у відповідності до п.3 та п.8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі - Положення, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Згідно п.25 Положення, рішення комісії ( щодо встановлення групи інвалідності -прим.суду) може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Вказаним Положенням чітко визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.
Саме з дати встановлення групи інвалідності особа набуває статусу непрацездатної, та, відповідно, набуває пільг, переваг, певних прав, встановлених законодавством внаслідок визнання особою з інвалідністю. Встановлення дати інвалідності є офіційним визнанням Державою спеціального статусу особи з цього часу - непрацездатності.
Рішення МСЕК щодо встановлення дати інвалідності ОСОБА_2 не оскаржувалось та є чинним.
ОСОБА_2 не може набути статусу непрацездатної у зв'язку із встановленням їй групи інвалідності на минуле (ретроспективно, як це може бути з особами з інвалідністю з дитинства), тобто раніше, ніж їй визначено МСЕК згідно довідки серії 12 ААГ № 632756.
Також, судом в ухвалі від 14.04.2025 зазначено, що дата встановлення інвалідності особі, а відтак встановлення факту непрацездатності особи, не може бути змінена внаслідок проведення судово-медичної експертизи у цій справі.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів відмови нотаріуса у оформленні спадщини на ОСОБА_2 , на що остання посилається у позовній заяві.
Враховуючи наведене у сукупності, оскільки позивачкою не доведено, що вона була непрацездатною на час відкриття спадщини, а отже мала право на обов'язкову частку у спадщині і її права були у зв'язку із цим порушені, відтак у задоволенні позовних вимог в частині визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними слід відмовити.
Відповідно, похідні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, також задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 07.07.2025.
Суддя М. В. Петровська