Єдиний унікальний номер 448/675/25
Провадження № 3/448/386/25
10.07.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., з участю секретаря судового засідання Романченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Шегині Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 2 групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 »,
за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особі роз'яснено,
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Військовослужбовець ОСОБА_1 з 20 год. 00 хв. 11.04.2025 року по 08 год. 00 хв. 12.04.2025 року, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Огляд транспорних засобі (виїзд)» в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської об'єднаної територіальної громади, порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, а саме: не виконано в повному обсязі вимоги абзацу 2 пункту 4 розділу IIІ Інструкції про порядок використання автоматичної фото - і відеотехніки під час виконання службових обов'язків посадовими і службовими особами ДПС України, затвердженої наказом МВС від 04.04.2019 року за №244, що полягало у знятті в 4-ох випадках нагрудного відеореєстратора з форменого одягу.
ІІ. Позиція учасників справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначив, що з 20 год. 00 хв. 11.04.2025 року по 08 год. 00 хв. 12.04.2025 року виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Огляд транспорних засобі (виїзд)» в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині». Під час несення служби 11-12.04.2025 року мала місце перевірка, яка виявила згодом факт відсутність відеореєстратора на форменому одязі. Стверджував, що являється військовослужбовцем Державної прикордонної служби України менше одного року часу. До вимог служби ставиться сумлінно, покладені на нього обов'язки завжди виконує з високим рівнем відповідальності. Йому було доведено вимоги Інструкції про порядок використання автоматичної фото- і відеотехніки під час виконання службових обов'язків посадовими службовими особами Держаної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС від 04.04.2019 №244. Вимоги цієї Інструкції також вивчали на підготовці. Щодо причин відсутності відеореєстратора то зазначив, що дійсно мали випадки зняття такого ним з форменого одягу під час несення служби 11-12.04.2025 року, однак причиною того послужило те, що вживав їжу, відвідував службові приміщення, а також приводив в належний стан свій формений одяг. Акцентував увагу суду, що при проведенні службової перевірки не було встановлено жодного факту не проведення ним відеофіксації під час проведення огляду транспортних засобів, жодного факту незаконного переміщення через державний кордон осіб, товарів, або вантажів, за час його відрядження до пункту пропуску «Шегині» жодного випадку порушення режиму з його вини не було, а також жодного випадку (факту) порушення державного кордону України. Просив суд врахувати його пояснення, обставини вчиненого ним правопорушення, сукупність його дій під час несення служби, відсутність негативних наслідків, його щире каяття, а також зняття з його зарплатні великої суми премії; він зробив відповідні висновки та з 11.04 по 09.07 жодних порушень не допускав.
ІІІ. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи та джерела права застосовані судом.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21жовтня 1993року №3543-XII (із відповідними змінами та доповненнями) особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до указу Президента України №64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відтак, станом на день вчинення адміністративних правопорушень, в Україні діє особливий період.
Отже, як вбачається із змісту протоколу серії ЗхРУ №244757 від 14.04.2025р. військовослужбовець ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду.
Диспозиція статті 172-18 КУпАП передбачає, що порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду тягнуть за собою адміністративну відповідальність.
Диспозиція норми ч.2 ст.172-18 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Інструкція про порядок використання автоматичної фото - і відеотехніки під час виконання службових обов'язків посадовими і службовими особами Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.04.2019 № 244, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 22 квітня 2019 р. за № 419/33390 визначає порядок зберігання, обліку, видачі, приймання та використання автоматичної фото- і відеотехніки посадовими та службовими особами Державної прикордонної служби України під час виконання службових обов'язків у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України (далі - пункти пропуску) і контрольних пунктах в'їзду-виїзду (далі - КПВВ), у контрольованих прикордонних районах та в межах виключної (морської) економічної зони України, а також зберігання й використання інформації, отриманої за результатами використання автоматичної фото- і відеотехніки, з метою запобігання, виявлення або фіксування правопорушень та забезпечення публічної безпеки і правопорядку в пунктах пропуску, КПВВ, а також у контрольованих прикордонних районах та в межах виключної (морської) економічної зони України.
Розділ III цієї Інструкції визначає «Порядок використання автоматичної фото- і відеотехніки».
Відповідно до абз. 2 п. 4 розділу ІІІ вказаної Інструкції, після здійснення ідентифікації користувача уповноважена особа Держприкордонслужби розміщує автоматичну фото- і відеотехніку на весь час виконання службових обов'язків на форменому одязі або встановлює на службовому транспортному засобі в місці, що забезпечує ефективну і якісну зйомку.
Так в пункті 5 розділу ІІІ вказаної Інструкції значиться, що уповноваженим особам Держприкордонслужби під час виконання службових обов'язків забороняється вимикати автоматичну фото- і відеотехніку, крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту. Автоматична фото- і відеотехніка не використовується уповноваженою особою Держприкордонслужби під час приймання їжі, відпочинку, перебування в місцях особистого користування (у вбиральні, роздягальні, душовій), а також у службових приміщеннях, де фотозйомка і відеозапис заборонені. У випадках, передбачених абзацом другим цього пункту, автоматична фото- і відеотехніка вимикається.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України, а отже вказана особа є суб'єктом адміністративної відповідальності.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №244757 від 14.04.2025р.; рапортом першого заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальника штабу полковника ОСОБА_2 ; витягом з розділу 4г (розрахунок особового складу на добу) Книги прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) в період з 20:00 год. 11.04.2025 року до 08:00 год. 12.04.2025 року; витягом з розділу 1 (список особового складу прирядженого до підрозділу) Книги прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) в період з 11.04.2025 року по 12.04.2025 року; копією журналу інструктажу особового складу (прикордонного наряду) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А), копією журналу обліку та видачі (приймання) автоматичної фото, відеотехніки і накопичувачів у тимчасове користування, службовою характеристикою військовослужбовця ОСОБА_1 , переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з відеореєстратора про обставини вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення. З наданих відеофайлів відеозапису відомо, що вказаний військовослужбовець знімав включений відеореєстратор із форменого одягу перед входом до службового приміщення, однак йдучи на огляд транспортних засобів закріплював такий та проводив відповідний огляд у включеному режимі.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері військової дисципліни, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Складеним протоколом в діях ОСОБА_1 відображена диспозиція ч.2 ст.172-18 КУпАП у виді порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
При цьому, суд також враховує те, що ОСОБА_1 дії особи, що склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останнього та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Таким чином, аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчиненого в умовах особливого періоду.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Положення ст.22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, котрий виключно позитивно характеризується за місцем несення служби, що підтверджується поданою характеристикою від 09.07.2025 року за підписом В.о. начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), проходить службу менше одного року, інших правопорушень з 11.07.2025 року не вчиняв, являється учасником бойових дій, ступінь його вини, майновий стан (є працевлаштований); обставина, що пом'якшує відповідальність - щире розкаяння, що свідчить про усвідомлення останнім факту вчинення ним адміністративного правопорушення, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність; що дії військовослужбовця ОСОБА_1 не завдали значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам і це порушення не потягло за собою будь-яких тяжких наслідків, які б негативно вплинули на права і свободи громадян, а тому, з врахуванням вищенаведеного та з метою виховання особи в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст.22 КУпАП має місце малозначність вчиненого та можливість звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , обмежившись усним зауваженням.
Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи. Тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, слід закрити.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір накладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку немає підстав для стягнення такого із ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.22, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір»,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП та на підставі ст.22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак