Справа № 761/16375/25
Провадження № 1-кс/761/11423/2025
18 червня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 62 від 16.01.2025,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП у м. Києві щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 62 від 16.01.2025.
Скарга обґрунтована тим, що СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 191 КК України.
Слідчими СУ ГУНП у м. Києві 26.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2025 проведено обшук приміщення за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон «ОРРО» СРН2125, IМЕI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою № НОМЕР_3 .
З огляду на те, що стороною обвинувачення питання про накладення арешту на вилучене майно не ініціювалося, заявник наполягав на незаконному утриманні вилученого органом досудового розслідування майна. Вказане, на його думку, дає підстави для задоволення скарги.
У судове засідання заявник не прибув.
Слідчий СУ ГУНП у м. Києві до суду вкотре не з'явився, про наявність поважної причини неявки суд не повідомив.
Відсутність слідчого відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичним позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
У контексті клопотання, що є предметом цього розгляду, першочергово має бути надана оцінка правомірності втручання державного органу у реалізацію особою свого права власності, таке втручання полягає у примусовому, тобто без добровільної згоди власника, обмеженні його права розпорядження нерухомим майном.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК) та недоторканність права власності (ст. 16).
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа мають право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.
Крім того, наведена засада закріплена у ст. 16 КПК та визначає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам.
Крім того, процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення зазначеними повноваженнями з метою суворого дотримання закону, забезпечення рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2025 у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 62 від 16.01.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою - АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.
У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про кримінальне правопорушення, воно має бути повернуто власнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 168 КПК така процедура органом досудового розслідування не дотримана.
Водночас, уповноважений слідчий у кримінальному провадженні на виклик суду не з'явився, доказів чи документів, які б свідчили про те, що вищевказане майно має значення для кримінального провадження чи існують обґрунтовані підстави для його подальшого утримання слідчому судді не надав.
Таким чином, слідчому судді не надано доказів, які б підтверджували, що вилучений під час обшуку мобільний телефон містить інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 62 від 16.01.2025.
Невиконання вказаних вище вимог свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК може бути оскаржена до слідчого судді, оскільки слідчим не виконаний покладений на нього обов'язок щодо повернення вилученого майна власнику.
Сукупність вищезазначеного свідчить про обґрунтованість скарги, що є підставою для її задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 7, 16, 234, 303, 307, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП у м. Києві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 62 від 16.01.2025, повернути ОСОБА_4 вилучене 26.03.2025 під час обшуку за адресою - АДРЕСА_1 , майно, а саме мобільний телефон «ОРРО» СРН2125, IМЕI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою № НОМЕР_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1