Справа № 761/11173/25
Провадження № 1-кс/761/8023/2025
25 червня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах Окружного адміністративного суду м. Києва на рішення слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 620 240 000 000 006 21 від 18.07.2024 про відмову у визнанні потерпілим,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах Окружного адміністративного суду м. Києва на постанову слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР) ОСОБА_5 від 13.03.2025 про відмову у визнанні Окружного адміністративного суду м. Києва потерпілим у кримінальному провадженні № 620 240 000 000 006 21 від 18.07.2024 за ст. 341, ч. 1 ст. 365 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що представник Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся до слідчого ГСУ ДБР з клопотанням про визнання суду потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, постановою від 13.03.2025 слідчий відмовив у визнанні Окружного адміністративного суду м. Києва потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки вивченням матеріалів кримінального провадження № 620 240 000 000 006 21 від 18.07.2024 не встановлено достатніх даних та документів, які б підтверджували заподіяння майнової шкоди Окружному адміністративному суду м. Києва внаслідок кримінального правопорушення.
Заявник, вважаючи вказане рішення слідчого необґрунтованим та незаконним, просив скасувати його.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 просив скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
Слідчий ГСУ ДБР до суду не прибув, про наявність поважних причин неявки не повідомив, що у силу ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скарги та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 303 КПК, передбачені рішення слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Пункт 5 частини 1 статті 303 КПК надає право особі, якій відмовлено у визнанні потерпілою оскаржити рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим до слідчого судді.
Статтею 2 КПК визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, кримінальним процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 25 КПК слідчий зобов'язаний у межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування, зокрема, у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Статтею 7 КПК передбачені загальні засади кримінального провадження, однією з яких є законність, сутність якої розкрита у ст. 9 КПК.
Так, частиною 1 статті 9 КПК на слідчого під час кримінального провадження покладений обов'язок неухильного дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Рішення слідчого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого має містити, зокрема, відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на положення КПК.
Таким чином, враховуючи викладене, законним процесуальне рішення може визнаватись лише у разі його відповідності вищевказаним вимогам.
У той же час, рішення слідчого від 13.03.2025 про відмову у визнанні Окружного адміністративного суду м. Києва потерпілим у кримінальному провадженні № 620 240 000 000 006 21 від 18.07.2024 зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Статтею 92 КПК обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора та слідчого.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за заявою представника Окружного адміністративного суду м. Києва про вчинення кримінального правопорушення.
Відомості за вказаною заявою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2024 за № 620 240 000 000 006 21 з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 341, ч. 1 ст. 365 КК.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 КПК права і обов'язки потерпілого виникають з моменту подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи зазначене вище, слідчий у своїй постанові про відмову у визнанні потерпілим мав послатися на докази, зібрані у ході досудового розслідування, які доводять, що зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопорушення діями шкоди Окружному адміністративному суду м. Києва не заподіяно.
Однак, постанова слідчого не містить посилань на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні Окружного адміністративного суду м. Києва потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Доводи слідчого щодо невстановлення достатніх даних, які б підтверджували заподіяння майнової шкоди Окружному адміністративному суду м. Києва, не заслуговують на увагу, оскільки обов'язок збирання доказів, у відповідності до ст. 93 КПК, покладено, зокрема, на сторону обвинувачення.
Лише цитування норм кримінального процесуального закону не доводять наявність даних, які б свідчили про відсутність матеріальної чи моральної шкоди.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування здійснюється за ст. 341, ч. 1 ст. 365 КК, яка передбачає обов'язкову наявність шкоди інтересам, зокрема, юридичних осіб, що саме по собі свідчить про наявність у кримінальному провадженні потерпілого.
З огляду на викладені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого є необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.
Наведене у своїй сукупності приводить слідчого суддю до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 55, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах Окружного адміністративного суду м. Києва задовольнити.
Постанову слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 13.03.2025 у кримінальному провадженні № 620 240 000 000 006 21 від 18.07.2024 про відмову у визнанні Окружного адміністративного суду м. Києва потерпілим скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1