Ухвала від 11.07.2025 по справі 757/30772/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30772/25-к

пр. 1-кс-26952/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 18.01.2025 року у кримінальному провадженні № 42023000000001423 від 29.08.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру від 18.01.2025 року у кримінальному провадженні № 42023000000001423 від 29.08.2023 року.

Обґрунтовуючи вимоги скарги захисник посилається на незаконність повідомлення ОСОБА_3 , про підозру у вказаному кримінальному провадженні.

Так, на думку захисника, повідомлення про підозру від 18.01.2025 року є незаконним та складеним з істотним порушенням вимог КПК України, а також містить суб?єктивні твердження про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 вимоги визначені у скарзі підтримали.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив з підстав її необґрунтованості та у зв?язку з наявністю низкою ухвалених слідчими суддями рішень про відмову захиснику ОСОБА_4 у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, надав усні та письмові заперечення, просив долучити до матеріалів справи копії матеріалів кримінального провадження, які з урахуванням думки сторони захисту були долучені слідчим суддею до матеріалів справи.

Вивчивши доводи скарги та додані до неї матеріали, вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги захисника з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42023000000001423 від 29.08.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України. Процесуальне керівництво у даному провадженні здійснюють уповноважені прокурори Офісу Генерального прокурора.

У даному кримінальному провадженні 18.01.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб, повторно, з використанням службового становища, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно п. 10 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пункт 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 4 ст. 22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється прокурором, а у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із повноважним прокурором.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для цілей ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «звинувачення» визначається як офіційне повідомлення, надане особі виключно компетентним суб'єктом, про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (справа «Девеер проти Бельгії» (заява № 6903/75, рішення від 27 лютого 1980 року, § 46).

Загальні положення, що регулюють процедуру повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК, згідно з якими письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас у ст. 276 КПК України зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаютьсяглавою 37 цього Кодексу. Визначення правової природи цих дій і встановлення кола суб'єктів, які уповноважені на їх вчинення, має важливе практичне значення для об'єктивації гарантій незалежності особи, щодо якої здійснюється особливий порядок повідомлення про підозру.

У постанові від 11 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19) зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб'єктам, та зауважила, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру. Цей етап передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення; 2) об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК. На цьому етапі також здійснюється повідомлення прав підозрюваному, де в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (ч. 3 ст. 276 КПК).

Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276-278, 480, 481 КПК України дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.

З огляду на вказані вище нормативні положення, здійснення повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора (або слідчого) під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, без чого за вимогами процесуального закону відносно особи, зокрема, не може бути складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні.

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.

Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Повноваження на здійснення повідомлення про підозру спеціальних суб'єктів, визначених у ст. 480 КПК України, щодо складання та підписання підозри в інкримінованому особі злочині належать лише прокурорам, названим у ст. 481 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи скарги захисника щодо порушення стороною обвинувачення вимог КПК України, які регулюють порядок здійснення повідомлення про підозру слідчий суддя враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , який з 18.01.2025 року перебуває у процесуальному статусі підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000001423 від 29.08.2025 року, обрано по загальнодержавному багатомандатному округу № 14 та згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» ОСОБА_3 обраний народним депутатом України від політичної партії «Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"» та є народним депутатом України IX скликання.

Зі змісту повідомлення про підозру від 18.01.2025 року вбачається, що виконувач обов?язків Генерального прокурора ОСОБА_6 встановивши наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, встановив наступні обставини.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України від 24.02.2022 № 2102-ХІ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, у п. 3 цього Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, тобто право кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у тому числі зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 27) (далі - Правила), право перетинання державного кордону України військовозобов'язаним особам надано лише з окремих документально підтверджених підстав.

Ураховуючи викладене, виникли обмеження щодо вільного залишення території України громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років державного кордону України.

Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що у не встановлений досудовим розслідуванням спосіб та за не встановлених обставин не пізніше 14.07.2022 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до ОСОБА_3 з проханням посприяти у їх виїзді через державний кордон України; не пізніше 14.07.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , у яких не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 04.08.2022 ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 04.08.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_9 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 04.08.2022 ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 04.08.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 08.08.2022 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_8 звернулися до ОСОБА_3 з проханням посприяти у їх виїзді через державний кордон України; не пізніше 08.08.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_8 , у яких не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 08.08.2022 ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 08.08.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_13 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 18.08.2022 ОСОБА_14 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 18.08.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_14 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 26.09.2022 ОСОБА_15 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 26.09.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_15 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 10.10.2022 ОСОБА_16 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 10.10.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_16 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 18.10.2022 ОСОБА_17 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у його виїзді через державний кордон України; не пізніше 18.10.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_17 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 16.11.2022 ОСОБА_16 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у їх виїзді через державний кордон України; не пізніше 16.11.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_16 , у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 27.12.2022 ОСОБА_11 , звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 27.12.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 29.12.2022, ОСОБА_18 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 29.12.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_18 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 29.12.2022 ОСОБА_19 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 29.12.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_19 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 28.12.2022 ОСОБА_20 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 28.12.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_20 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 26.12.2022 ОСОБА_14 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 26.12.2022, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_14 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 12.01.2023 ОСОБА_21 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 12.01.2023, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_21 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 16.01.2023 ОСОБА_22 і ОСОБА_23 звернулися до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 16.01.2023, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_22 і ОСОБА_23 у яких не було законних підстав для виїзду за кордон; не пізніше 05.06.2023 ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_3 з проханням посприяти у виїзді через державний кордон України; не пізніше 05.06.2023, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на організацію всупереч Правил незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 у якого не було законних підстав для виїзду за кордон.

З метою створення уяви про нібито наявну необхідність сприяння виконанню службових повноважень за участю вказаних осіб, ОСОБА_3 склав електронні листи до Державної прикордонної служби України, до яких вніс завідомо неправдиві відомості щодо необхідності його супроводження як водіїв при перетині державного кордону України.

Захисник адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи подану нею скаргу на повідомлення про підозру, стверджувала, що вказані прокурором фактичні обставини на момент повідомлення ОСОБА_3 про підозру не підтверджуються доказами.

Прокурор ОСОБА_5 , заперечуючи проти наведеного адвокатом аргументу, посилався на долучені до справи слідчим суддею копії матеріалів кримінального провадження, якими обґрунтовується підозра.

Слідчий суддя дослідивши надані прокурором копії матеріалів кримінального провадження встановив відсутність доказів на підтвердження викладених у повідомленні про підозру фактичних обставин звернень зазначених осіб до підозрюваного з метою сприяння останнім у незаконному перетинанні державного кордону України та виготовлення підозрюваним офіційних документів, які містять недостовірні відомості, з цією метою.

Посилання прокурора ОСОБА_5 на ухвалені у даному кримінальному провадженні слідчими суддями рішення про відмову у задоволенні скарг адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки наведені адвокатом ОСОБА_4 підстави поданої нею скарги, що розглядається, не були предметом розгляду в інших судових провадженнях.

Також, обґрунтовуючи скаргу, адвокат ОСОБА_4 стверджувала про те, що електронні листи за підписом народного депутата України ОСОБА_3 про надання дозволу на перетин державного кордону супроводжуючими (водіями) народного депутата України особами, реквізити яких зазначені у повідомленні про підозру, є депутатськими зверненнями, і не можуть кваліфікуватися, як реалізація народним депутатом України гарантій депутатської діяльності, передбачених розділом IV "Основні гарантії діяльності народних депутаів України» Закону України «Про статус народного депутата» у розділі, про що зазначено прокурором у повідомлені про підозру, тобто не можуть мати імперативного характеру для Державної прикордонної служби України.

Прокурор ОСОБА_5 , заперечуючи проти наведеного адвокатом аргументу, посилався на положення Закону України «Про статус народного депутата», і пояснив, що складення підозрюваним і направлення ним вказаних листів сторона обвинувачення кваліфікує саме, як імперативну вимогу до Державної прикордонної служби України забезпечити народному депутату реалізацію гарантії його депутатської діяльності, саме в силу чого зазначені у листах особи перетнули державний кордон незаконно.

Спростовуючи твердження прокурора, адвокат ОСОБА_4 надала слідчому судді копію листа за підписом заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керівника Управління справами від 14 травня 2025 року, з якого вбачається реєстрація в єдиній автоматизованій системі роботи з документами у Верховній Раді України документів за підписом підозрюваного за реквізитами, які вказані у повідомленні про підозру, саме депутатських звернень.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторін, дослідивши додатково надані адвокатом матеріали дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про статус народного депутата України» ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України, цим та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та їх підпорядкування, забезпечують умови для здійснення народним депутатом своїх повноважень у межах та в порядку, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України, а громадські організації та політичні партії можуть сприяти йому в цьому.

Умови для ефективного здійснення депутатських повноважень, забезпечення яких покладається на органи державної влади, визначені статтею 28 Закону України «Про статус народного депутата України», до яких відносяться забезпечення приміщенням для проведення офіційних заходів, транспортом, секретаріатом, охороною, а також коштами на представницькі цілі, окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта, безпеки народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім'ї, окреме технічно обладнане службове приміщення з розташуванням у ньому постійного робочого місця помічника-консультанта народного депутата з наступним відшкодуванням витрат в установлених межах і за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України, окреме технічно обладнане службове приміщення в обласному центрі або (за заявою народного депутата) в районах, містах області, яка закріплена за народним депутатом депутатською фракцією (групою), з розташуванням у ньому постійного робочого місця помічника-консультанта народного депутата з наступним відшкодуванням витрат в установлених межах і за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України, забезпечення права безперешкодно і безкоштовно скористатись урядовим та іншими видами зв'язку, які є у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації, надання безоплатно окремого пристосованого приміщення, обладнане засобами зв'язку, забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням зустрічей народного депутата з виборцями та звітів народних депутатів.

Виходячи з положень ст. ст. 26, 28 Закону України «Про статус народного депутата України», звернення підозрюваного до Державної прикордонної служби України, оформлені електронними листами у формі депутатських звернень, за реквізитами, вказаними у повідомленні про підозру, не пов?язані з реалізацією підозрюваним гарантій депутатської діяльності.

Відповідно до ст. 16 «Про статус народного депутата України» депутатське звернення - пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно рішення Конституційного суду України від 05 березня 2003 року № 5-рп/2003 «На відміну від запиту звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12 )). За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України. У разі надходження запитів або звернень, зміст яких не відповідає закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов'язаний задовольняти вимоги запиту або приймати пропозицію, яка міститься у зверненні. Це випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР), за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону «Про статус народного депутата України» народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у прокурора на момент повідомлення 18 січня 2025 року ОСОБА_3 про підозру достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

Допущені стороною обвинувачення процесуальні порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України при здійсненні повідомлення ОСОБА_3 про підозру є достатньою підставою для скасування повідомлення про підозру.

Поряд з цим, не підлягають задоволенню вимоги захисника щодо зобов'язання внесення відомостей про скасування повідомлення про підозру до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки кримінально процесуальним законом не визначено механізм реалізації таких дій.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 18.01.2025 року у кримінальному провадженні № 42023000000001423 від 29.08.2023 року - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України, складене 18.01.2025 у кримінальному провадженні № 42023000000001423 від 29.08.2023 року.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
128802670
Наступний документ
128802672
Інформація про рішення:
№ рішення: 128802671
№ справи: 757/30772/25-к
Дата рішення: 11.07.2025
Дата публікації: 14.07.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (16.10.2025)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 27.06.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
08.07.2025 11:30 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ВОВК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
суддя-доповідач:
ВОВК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ