Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 липня 2025 року Справа№200/3269/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась 8 квітня 2025 року з заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері, що має дитину-інваліда. Однак, відповідач відмовив у призначенні такої пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, також, оскільки відсутні документи, що дають право на призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку). До страхового стажу не зараховано час навчання. Вказує на те, що відповідач при підрахунку стажу за записами в трудовій книжці помилився при підрахунку страхового стажу позивача. За записами трудової книжки позивач має 12 років 6 місяців 1 день, а не 12 років 1 місяць 7 днів страхового стажу.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує її конституційні права на пенсію та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16 квітня 2025 року за № 050750002808 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу час навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985 року і обрахувати його арифметично правильно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як матері дитини - інваліда за її заявою від 9 березня 2025 року з 24 серпня 2022 року у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 115, п/п.14-6.2 п. 14 розділу ХУ Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зокрема зазначено, що згідно п. 3 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років. Вік позивача на момент звернення становить : 57 років 7 місяців 15 днів. Страховий стаж позивача становить 12 років 1 місяць 7 днів (необхідний страховий стаж згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 15 років) що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії. До заяви про призначення дострокової пенсії за віком від 08.04.2025р. позивачем не подано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що не відповідає вимогам Порядку № 22-1. Не взято до уваги висновок ЛКК № 2 від 03.03.2025, оскільки відсутня інформація про те, що дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мала медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1. За доданими позивачем документами до загального страхового стажу не зараховано: - період навчання 01.09.1982 по 16.07.1985 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 16.07.1985, оскільки відсутній підпис заступника директора училища по навчально-виробничій роботі (частині). Враховуючи зазначене, позивачу було відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, також, оскільки відсутні документи, що дають право на призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства згідно з Порядком № 22-1 (висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку).
Вважає, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно Позивача, то підстави для задоволення позовних вимог Позивача відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 08.04.2025 звернулась із заявою про призначення дострокової пенсії за віком до територіального органу Пенсійного фонду України., що сторонами не оспорюється.
Позивач має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки до акту огляду Алчевської міжрайонної МСЕК сер. 2-20СМ № 044416 свідчить, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 вересня 2007 року встановлена інвалідність 3 трупи безстроково і наданий статус інваліда з дитинства.
У висновку ЛКК № 2 Обласної дитячої клінічної лікарні м.Лисичанська від 03 березня 2025 року зазначено: “За медичним висновком № 8 від 26.08.2005 року Олександрівської міської багатопрофільної лікарні Біловодського району Луганської області щодо ОСОБА_4 на підставі спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8.11.2001 року № 454/471/516, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 року за № 1073/6264 “Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 16 років» дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю віком до 16 років у відповідності до п.3.13.розділу ХХ1 вищевказаного наказу, в якому зазначено: “Розділ XXI. Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення»: 3. Захворювання та патологічні стани, що дають право на одержання державної соціальної допомоги строком до 16 років - Q 61.4 |3.13 ниркова дисплазія незворотні, прогресуючі ураження одночасно обох нирок, що проявляються хронічною нирковою недостатністю».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №050750002808 від 16.04.2025 відмослено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Відповідно до вищевказаного спірного рішення, необхідний вік становить: 50 років.
Вік заявниці: 57 років 7 місяців 15 днів.
Необхідний страховий стаж становить: не менше 15 років.
Страховий стаж заявниці становить: 12 років 1 місяць 7 днів.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано: - період навчання 01.09.1982р. по 16.07.1985р. згідно з дипломом НОМЕР_1 від 16.07.1985, оскільки відсутній підпис заступника директора училища по навчально-виробничій роботі (частині).
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_5 відповідно до пп. 3 п. 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, також, оскільки відсутні документи, що дають право на призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку).
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_4 (в частині спірного періоду) Позивачка навчалась в СПТУ-16 з 01.09.1982 - 18.07.1985.
Згідно диплому сер. НОМЕР_1 , який виданий 16 липня 1985 року, зазначено, що позивачка вступила 01 вересня 1982 року вступила до середнього професійно-технічного училища №16 м. Ворошиловограда. 16 липня 1985 року закінчилаа повний курс середнього професійно-технічного училища №16 м. Ворошиловограда за професією “швачка-мотористка 3 розряду» і здобула загальну середню освіту.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні позивачу дострокової пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058- IV.
Так, пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали осіб з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу). За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є саме виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абзацу сьомого підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV).
Згідно з пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю установлюється статтею 2 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (Закон №875-ХІІ), а також статтею 1 Закону України від 06.10.2005 №2961-ІV Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону №2961-ІV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Згідно з частиною дванадцятою статті 7 Закону №2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917, передбачено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Такий висновок ЛКК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV. Встановлення органами медико-соціальної експертної комісії інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а підтримала правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 щодо дострокового призначення пенсії за віком, згідно з яким мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку ЛКК, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а наголосила на тому, що визначення терміну інвалід з дитинства не міститься ані в Законі №875-ХІІ, ані в Законі Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. При цьому за змістом абзацу другого пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до шести років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена частиною шостою статті 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість за відсутності медичних показань по догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Велика Палата Верховного Суду вказала на недоцільність висновку Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття інвалід з дитинства як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років; при вирішенні питання про наявність права на призначення дострокової пенсії матері враховується не тлумачення поняття інваліда з дитинства, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Верховний Суд від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступав (наприклад, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №336/2781/17-а).
Отже, саме по собі виховання дитини до шестирічного віку без показань для визнання її особою з інвалідністю у віці до шести років не є підставою для призначення матері інваліда з дитинства дострокової пенсії за віком.
Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно наданих документів інвалідність доньки позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступила після досягнення нею шестирічного віку, зокрема лише ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто у віці 18 років та позивачка не надала висновок ЛКК про те, що її донька до досягнення шестирічного віку мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом (у матеріалах справи міститься медичний висновок ЛКК № 2 від 3 березня 2025 року, відповідно до якого зазначено: «Враховуючи ксерокопії наданих документів, а саме медичний висновок №8 від 26.08.2005 року, виданий Олександрівською міською багатопрофільною лікарнею Біловодського району Луганської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю віком до 16 років, згідно з Наказом МОЗ України №454/471/516 від 8.11.2001 року Розділ ХХІ п.3.13» (тобто у віці понад 15 років), тому враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №330/2181/16-а, право позивачки на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов'язано з наявністю висновку ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
За таких обставин у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області були відсутні правові підстави для призначення позивачу дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, оскільки вона не надала територіальному органу ПФУ висновку ЛКК, що її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалідність якій встановлено у 2007 році (у 18 - річному віці), саме до досягнення шестирічного віку мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивачки, суд виходить з наступного.
Як вже встановлено судом, до страхового стажу Позивача не зараховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис заступника директора училища по навчально-виробничій роботі (частині).
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів в трудовій книжці НОМЕР_4 (в частині спірного періоду) Позивачка навчалась в СПТУ-16 з 01.09.1982 - 18.07.1985.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Поряд із цим, згідно диплому сер. Д № 233183, який виданий 16 липня 1985 року, зазначено, що позивачка вступила 01 вересня 1982 року вступила до середнього професійно-технічного училища №16 м. Ворошиловограда. 16 липня 1985 року закінчилаа повний курс середнього професійно-технічного училища №16 м. Ворошиловограда за професією “швачка-мотористка 3 розряду» і здобула загальну середню освіту.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення диплому не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Таким чином суд приходить до висновку, що період навчання з 01.09.1982 по 18.07.1985, згідно диплому НОМЕР_1 , та який підтверджується записами у трудовій книжці, підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16 квітня 2025 року за № 050750002808 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2025 року про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері, що має дитину-інваліда, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 18.07.1985, згідно диплому НОМЕР_1 та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - задоволено.
Відстрочено сплату судового збору за подання позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, до винесення рішення у справі.
Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь спеціального фонду Державного бюджету України.
Також, відповідно ст. 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16 квітня 2025 року за № 050750002808 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2025 року про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері, що має дитину-інваліда, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 18.07.1985, згідно диплому НОМЕР_1 та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 484 грн 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 484 грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна