Справа № 522/13039/25
Провадження № 2/522/6392/25
10 липня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Пересипського районного суду м. Одеси про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Пересипського районного суду м. Одеси, в якій просить суд: встановити та визнати порушення державою Україна в особі: 1) Головного управління Національної поліції в Одеській області, 2) Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси, що відбулися при розгляді кримінальної справи №02200700129 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 190 та злочинів невеликої тяжкості ч. 1, 3 ст. 358 КК України (в ред. 05 квітня 2001 року) ст. 1 Першого Протоколу, п.п. (с) п. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; призначити справедливу компенсацію (сатисфакцію) у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 1222131,80 грн.; стягнути за рахунок державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 1222131,80 грн.
Ухвалою судді від 24 червня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків заяви, шляхом надання відомостей, що дозволять суду вирішити питання про підсудність справи Приморському районному суду м. Одеси.
30 червня 2025 року копію зазначеної ухвали судді доставлено до електронної скриньки позивача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
07 липня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, в якій останній зокрема посилається на те, що відповідач Головне управління Національної поліції в Одеській області має як юридичну адресу за якою зареєстроване: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, б. 15-А, що територіально відноситься до Київського району м. Одеси, так і фактичну адресу місцезнаходженням якої є: м. Одеса, вул. Єврейська, б. 12, що територіально відноситься до Приморського району м. Одеси; місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку, тобто фактичне місцезнаходження де розташований офіс Головного управління Національної поліції в Одеській області звідки керівництво управління проводить щоденне керування своєї діяльності - вул. Єврейська, б. 12, м. Одеса, що відноситься до Приморського району м. Одеси.
Суд критично оцінює вказані у заяві твердження позивача, та не встановив обґрунтованих підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил територіальної юрисдикції у загальних судах.
Положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням місцезнаходження юридичної особи - відповідача, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Зазначені вимоги процесуального закону унеможливлюють зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Тому, позови до юридичної особи не можуть пред'являтися за фактичною адресою місцезнаходження відповідача, відмінною від зареєстрованої.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, відповідно до якої визначення територіальної підсудності здійснюється виключно на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тобто, місцезнаходження юридичної особи, яке необхідно вказувати у позовній заяві, визначається саме за цим реєстром, а не за будь-якими іншими документами або відомостями.
Що ж стосується інших доводів позивача, викладених у заяві про відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, то на думку суду вони не мають суттєвого значення з точки зору допустимості та відповідно не вливають на законність і обґрунтованість встановлених судом обставин.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач не вжив заходів щодо усунення, визначених судовим рішенням (ухвалою суду від 24 червня 2025 року) недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.
Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, оскільки позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконав у повному обсязі вимоги, визначені статтями чинного ЦПК України, то позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Пересипського районного суду м. Одеси про відшкодування шкоди слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-261, 353, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Пересипського районного суду м. Одеси про відшкодування шкоди, вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 353, 354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя