Справа № 947/2733/25
Провадження № 1-кс/947/9825/25
04.07.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчогов ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено з заступником начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164690000080 від 03.09.2024, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комишівка, Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого неповнолітню дитину, обіймаючого посаду голови БО «БФ «В.В. з Україною в серці», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, -
І. Суть клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та законами України та який діє по теперішній час.
Згідно з статтею 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», порядок перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення відповідних документів.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах стосуються військовозобов'язаних осіб.
Разом з цим, будучи обізнаним із вказаним вимогами законодавства України та Порядку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на початку серпня 2024 року, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив організувати протиправну злочинну схему, спрямовану на заволодіння чужим майном - грошовими коштами громадян шляхом їх обману.
Для реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 мав підшукати військовозобов'язаних осіб чоловічої статті, яких запевнив би у тому, що за надання йому грошових коштів зможе надати офіційні документи про зняття військовозобов'язаних осіб чоловічої статті з військового обліку за станом здоров'я, які видаються районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та дають законні підстави для виїзду за кордон, через офіційні пункти пропуску громадян.
Так, на виконання розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше початку серпня 2024 року, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 підшукав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому в ході особистої розмови повідомив, що за надання йому ( ОСОБА_4 ) грошових коштів у сумі 4 000 доларів США зможе організувати складання, видачу та надання останньому офіційного документуна його ім'я про зняття з військового обліку за станом здоров'я, який у подальшому, попри встановлені заборони та обмеження військовозобов'язаним особам чоловічої статті в умовах дії правового режиму воєнного стану на виїзд з України, надасть ОСОБА_7 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України та виїхати за межі території України.
Беручи на себе вищевказані зобов'язання, ОСОБА_4 , відпочатку і надалі не мав наміру їх виконувати, використовуючи дані обставини як спосіб для реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_7 .
У свою чергу ОСОБА_7 повідомивши про відомі йому факти і обставини у правоохоронні органи, був залучений, за його згодою, до проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, та діючи під контролем правоохоронних органів погодився на запропоновані йому ОСОБА_4 умови надання йому офіційного документу про його зняття з військового обліку для перетину державного кордону України та виїзду за межі України.
27.09.2024 о 12 год. 46 хв. перебуваючи на заправній станції «Сокар» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Авангард, вул. Базова, 18, під час особистої зустрічі, ОСОБА_4 , діючи відповідно до розробленого ним плану, з корисливих мотивів, з метою заволодіння шляхом обману чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_7 , задля створення в останнього хибного уявлення про справжність можливості настання наслідків у виді отримання ним офіційного документу про його зняття з військового обліку та подальшого безперешкодного перетину ним державного кордону України, виїзду за межі України, розповів останньому порядок складання, видачі та надання останньому документу про зняття з військового обліку за станом здоров'я, а також зазначив для складання та видачі офіційних документів необхідно передати йому копії особистих документів ОСОБА_7 : паспорта громадянина України, військового квитка, реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, чотири фотознімки розміром 3,5х4 см, а також передати озвучені раніше грошові кошти у сумі 4 000 доларів США, частинами: спочатку 1 500 доларів США, а іншу частину в сумі 2 500 доларів США безпосередньо при отриманні документу на його ім'я про зняття з військового обліку за станом здоров'я.
На вказані ОСОБА_4 умови ОСОБА_7 погодився.
На виконання вказівок ОСОБА_4 02.10.2024 приблизно о 18 год. 00 хв. перебуваючи поблизу підземного переходу розташованого на Куликовому полі зі сторони Італійського бульвару в м. Одеса, ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 першу частину раніше обумовлених ним грошових коштів у сумі 1 500 доларів США, що за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на цей день становило 61 871,4 грн (шістдесят одна тисяча вісімсот сімдесят одна гривня сорок копійок), а також раніше зазначені останнім ( ОСОБА_4 ) перед зустріччю копії документів, а саме: паспорта громадянина України, військового квитка, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також чотири фотознімки розміром 3,5х4 см.
Надалі, 18.11.2024 близько 10 год. 15 хв. під час телефонної розмови засобами мобільного зв'язку ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність передати йому оригіналу свого військового квитка.
18.11.2024 близько 18 год. 00 хв. під час особистої зустрічі в кафе розташованому на другому поверсі торгового центру «Сіті Центр» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2 ОСОБА_7 на виконання вказівок ОСОБА_4 передав останньому оригінал свого військового квитка.
У подальшому, ОСОБА_7 після надання ОСОБА_4 копій та оригіналів своїх особистих документів, фотознімків та першої частини обумовлених ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 1 500 доларів США, тобто виконавши всі взяті на себе раніше зобов'язання, відмовився надавати останньому другу частину грошових коштів в сумі 2 500 доларів США через невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань щодо передачі йому офіційного документу про його зняття з військового обліку.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розуміючи, що він шляхом обману вже не отримає від ОСОБА_7 другу частину грошових коштів в сумі 2 500 доларів США, оскільки не виконуватиме зобов'язання з організації складання, видачі та надання останньому офіційного документу про його зняття з військового обліку за станом здоров'я, вирішив заволодіти чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_7 у вказаній сумі шляхом їх вимагання.
Розуміючи, що для реалізації свого злочинного умислу пов'язаного з вимаганням передачі чужого майна - грошових коштів ОСОБА_7 йому потрібен спільник, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.01.2025, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, знаходячись у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, підшукав та залучив до своєї протиправної діяльності невстановлену особу, якій за невстановлену грошову винагороду запропонував прийняти участь у вказаній злочинній діяльності та довів до її відома свій злочинний план, на що невстановлена особа дала свою згоду.
У подальшому, 08.01.2025 близько 11 год. 15 хв. під час телефонної розмови засобами мобільного ОСОБА_8 домовився з ОСОБА_7 про зустріч з останнім о 17 год. 00 хв. 09.01.2025 на Книжковому ринку в м. Одеса по проспекту Олександрівський.
09.01.2025 близько 17 год. 20 хв., ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб спільно з невстановленою особою, перебуваючи разом з останнім поблизу входу Книжкового ринку на куті вулиць Троїцька та Олександрівський проспект, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, під час особистої зустрічі висловили ОСОБА_7 вимогу передати їм грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, за нібито складання, видачу та передачу останньому офіційного документу про зняття його з військового обліку за станом здоров'я, який надав би можливість ОСОБА_7 безперешкодно перетнути державний кордон України. На вказану вимогу ОСОБА_7 відповів відмовою. Одразу після цього, ОСОБА_4 та невстановлена особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, висловили ОСОБА_7 вимогу передати їм вищевказану суму грошових коштів з погрозою насильства над ним (а саме можливого заподіяння тілесних ушкоджень саморобним колюче-ріжучим предметом, незаконного позбавлення волі та відрізання пальця на руці), а також настанням інших негативних наслідків у разі відмови, зокрема передачею інформації щодо ОСОБА_7 до одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки м. Одеси з метою вжиття заходів мобілізаційного характеру відносно останнього.
Сприйнявши погрози ОСОБА_4 та невстановленої особи як реальні, ОСОБА_7 відповів останнім, що вищевказану суму грошових коштів віддасть приблизно через тиждень.
Так, 17.01.2025 близько 15 год. 15 хв. ОСОБА_4 під час телефонної розмови засобами мобільного зв'язку через месенджер «WhatsApp», ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, задля переконання ОСОБА_9 в реальності своїх погроз, відправив ОСОБА_7 відеоповідомлення, на якому зафіксовано як ОСОБА_4 демонстративно вчиняє дії спрямовані на пошкодження належного ОСОБА_7 майна - військового квитка, який він отримав від ОСОБА_7 18.11.2024 та безпідставно в подальшому утримував, не повертаючи його власнику, підпаливши внутрішню сторінку вказаного військового квитка.
17.01.2025 близько 20 год. 00 хв. повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому іншої частини раніше обумовлених ним ( ОСОБА_4 ) грошових коштів через його знайомого на ім'я ОСОБА_10 , який знаходиться поблизу кафе «Манго» у м. Одеса.
У подальшому, 17.01.2025 приблизно о 21 год. 40 хв., ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, поблизу кафе «Манго» у м. Одеса по вул. Французький бульвар, 9, отримав від ОСОБА_7 через громадянина ОСОБА_11 , який не був обізнаний із злочинним наміром останнього, іншу частину раніше обумовлених ним ( ОСОБА_4 ) грошових коштів у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США, що за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на цей день становило 105 432,25 гривень (сто п'ять тисяч чотириста тридцять дві гривні двадцять п'ять копійок).
Після чого, ОСОБА_4 затримано співробітниками правоохоронних органів, а його протиправну діяльність припинено.
За викладених обставин, 18.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів
Востаннє, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 07.05.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк застованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05.07.2025 із правом внесення застави в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому;
-ч. 4 ст. 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, пошкодження чи знищення його майна (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
У зв'язку з тим, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 05.07.2025, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливо запобігати цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, сторона обвинувачення звертається із даним клопотанням про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
ІІ. Позиція учасників судового засідання.
Прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, просив врахувати, що ризики не зменшилися. Крім того, прокурор ОСОБА_3 зауважив, що 17.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, таким чином, з урахуванням того, що останінй наразі підозрюється у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, на підставі ч. 4 ст. 183 КК України, прокурор просив не визнаати відповідний розмір застави як альтерантивного запобіжного заходу.
Захисник підозрюваного заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді , в обгрунтування якого посилався на наступні обставини. ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, є багатодітним батьком: на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей. Крім того, адвокат ОСОБА_5 зазначив про наявність у підзахисного міцних соціальних зв'язків, оскільки до затримання останній тривалий час перебував у цивільному шлюбі. ОСОБА_4 має постійне місце роботи та проживання. З огляду на що, на думку захисника, не доведеним є існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, раніше застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є вкрай непомірним для ОСОБА_4 . Адвокат ОСОБА_5 просив змінити застований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити помірний розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В судовому засіданні було встановлено, що 17.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому;
-ч. 4 ст. 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, пошкодження чи знищення його майна (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:
По-перше: ймовірність та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, зокрема:
- проколами допитів свідка ОСОБА_7 який поясняв, що ОСОБА_4 сприяв незаконному переправленню через державний кордон України;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіо-, відеоконтроль особи» від 15.10.2024;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіо-, відеоконтроль особи» від 29.10.2024;
- протоколом огляду і вручення грошових коштів від 17.01.2025;
-протоколом затримання ОСОБА_4 , безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17.01.2025;
-протоколом обшуку транспортного засобу «BMW 730I» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 від 17.01.2025;
- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 17.01.2025;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіо-, відеоконтроль особи» від 13.01.2025;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіо-, відеоконтроль особи» від 24.01.2025;
- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 24.01.2025 .
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 ймовірно міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
По-друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, та беручи до уваги те, що підозрюваному, у тому числі, інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до двандацяти років з конфіскацією майна, що передбачає в разі доведення вини у суді, призначення останньому покарання виключно у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя вважає доведеним продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх ймовірне вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків, на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред'явленої йому підозри та які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Перевіряючи актуальність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Ухвалою слідчого судді від 07.05.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000080 від 03.09.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, до 6 (шести) місяців, тобто до 18.07.2025 року, включно.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Що стосується заявленого захисником клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає наступне.
Доводи сторони захисту щодо міцності соціальних зв'язків ОСОБА_4 досліджувались та враховувались слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу та його подальшому продовженні відносно підозрюваного.
Крім того, стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зникнення або зменшення ризиків, попередньо встановлених в ухвалі слідчого судді про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що в ході розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 не було встановлено обставин, які б вказували на відсутність або зменшення ризиків, встановлених при застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м'якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов'язків, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, у тому числі, особливо тяжкого злочину; особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я.
Тобто слідчим суддею встановлено, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не мінімізований, а також наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси області від 07.05.2025 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
На час попереднього продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, й відносно підозрюваного був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що 17.06.2025 ОСОБА_4 повідмолено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, згідно з якою на даний час останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України.
На теперішній час з урахуванням повідомлення підозрюваному про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, у тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,а саме з погрозою застосування насильства, сторона обвинувачення просить не визначати розмір застави.
Слідчий суддя приходить до висновку, що, вочевидь, встановлення органом досудового розслідування нових обставин кримінального провадження зумовило виникнення підстав для зміни та повідомлення про нову підозру ОСОБА_4 .
В цьому ж розрізі, слідчий суддя зазначає, що зміна раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри та повідомлення йому про нову підозру, може виключати обставини, які враховувалися слідчим суддею при попередньому продовженні застосованого запобіжного заходу, зокрема в частині визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставини інкримінованих наразі підозрюваному діянь, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, на теперішній час не знаходить підстав для визначення розміру застави при продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 185, 192-194, 196-197, 199, 201, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено заступником начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 18.07.2025 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1