Справа № 686/12409/25
Провадження № 2-а/686/219/25
11 липня 2025р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу №686/12409/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення стягнення,
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На обґрунтування вимог вказує, що 25.04.2025 року винесено постанову №5235, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 додатку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не прибув до 25.11.2024 р, на 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яка була надіслана Укрпоштою для звірки даних. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає, що не вчиняв вказаного правопорушення, оскільки доказів про те, що він отримав повістку відповідач не надав. Він вчасно оновив свої дані та має відстрочку від призову у зв'язку із наявністю ІІ групи інвалідності. Тому просить постанову по справі про адміністративне правопорушення скасувати.
13.05.2025 року по справі відкрито провадження, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.
29.05.2025 року представником відповідача надано відзив на позов, проти позову заперечує, вказує, що повістка була направлена позивачу за зареєстрованою адресою проживання та він розписався у її отриманні. У визначену дату та час ОСОБА_1 не з'явився, причини неприбуття не повідомив, у зв'язку із чим його було притягнуто до відповідальності, тоді як наявність відстрочки не позбавляє його обов'язку не з'являтись на виклик ТЦК.
В судове засідання позивач подав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просить їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві заперечував проти позовних вимог та просив розглянути справу у його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.04.2025 року винесено постанову №5235, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 додатку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не прибув до 25.11.2024 р, на 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яка була надіслана Укрпоштою для звірки даних. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
Дані обставини підтверджуються копією постанови, наявною в матеріалах справи.
Позивач вказує, що не вчиняв вказаного правопорушення, оскільки доказів про те, що він отримав повістку відповідач не надав. Він вчасно оновив свої дані та має відстрочку від призову у зв'язку із наявністю ІІ групи інвалідності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У свою чергу, стаття 247 КУпАП визначає обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин.
Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Проте, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп зазначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності та відсутність в матеріалах справи неспростовних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Так, суд критично оцінює заперечення відповідача на позов, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові № 5235 від 25.04.2025 року та його неявки до 25.11.2024р. року на 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці.
Отже, постанова № 5235 від 25.04.2025 року підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 62 Конституції України, ст. 210-1, 247, 288, КУпАП, ст.ст. 2,7, 139, 243, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Позовну заяву задоволити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5235 від 25.04.2025р. про накладення на ОСОБА_1 стягнення в розмірі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
На рішення суду може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
Суддя: