Справа № 681/566/25
Провадження 2-а/681/5/2025
"11" липня 2025 р.
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
02 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 4576819 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 25 квітня 2025 року інспектором відділу поліцейської діяльності № 3 (м.Полонне) Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом Бондарчуком Б.В., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, згідно з якою до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що зазначеною постановою його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за те що він при зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9.б. та п.9.9.в. Правил дорожнього руху. Позивач зазначає, що диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку. Вважає, що поліцейським невірно кваліфіковано його дії. Крім того, заперечив порушення ним пункту 9.9.в. ПДР, оскільки під час зупинки автомобіля та спілкуванні з поліцейськими питання щодо несправності транспортного засобу не ставилось, зазначив, що керований ним автомобіль перебував в технічно справному стані.
09 травня 2025 року судом постановлено ухвалу про прийняття вказаної позовної заяви до розгляду та відкрито у справі спрощене позовне провадження без виклику сторін
14 травня 2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову, зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно, оскільки позивач після зупинки транспортного засобу працівником поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Також 14.05.2025 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі в справі як другого відповідача інспектора ВПД № 3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Бондарчука Б.В., в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 20.05.2025.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що 25 квітня 2025 року інспектором відділу поліцейської діяльності № 3 (м.Полонне) Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Бондарчуком Б.В. винесено постанову серії ЕНА № 4576819, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., за те що ОСОБА_1 24 квітня 2025 року о 07:30 годині на дорозі Т2309, керуючи транспортним засобом, при зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9.б. ПДР - не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського, та п.9.9.в. ПДР - порушення ввімкнення аварійної світлової сигналізації та транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями.
Вирішуючи спір, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи (стаття 77 КАС України).
За положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).
Згідно ст. 6, 7, 8 Закону України «Про Національну поліції» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, під час виконання своїх завдань забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації та діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У відповідності п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису (ст. 31 Закону).
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ч.1 ст. 283 КУпАП).
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 2 ст. 283 КУпАП).
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.9.9 «б» ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідно до п.9.9.в ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами.
За положеннями статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у тому, що останній після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9.б ПДР та п.9.9в ПДР, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Так, диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, полягає, зокрема у порушенні правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
З наданого представником відповідача відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на автомобілі, який керував ОСОБА_1 , дійсно не ввімкнена аварійна сигналізація. Відповідно до розмови між працівником поліції та водієм, останній зупинив керований ним транспортний засіб на вимогу поліцейського. Працівник поліції повідомив позивачу, що ним порушено п.9.9б ПДР, щодо несправності транспортного засобу та порушення вимог п.9.9в ПДР не зазначав.
Відповідно до п. 9.1.ґ Правил дорожнього руху, увімкнення аварійної сигналізації відноситься до попереджувальних сигналів.
Разом з тим, аналіз диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП дає підстави дійти висновку, що даною нормою встановлена відповідальність не за будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише за ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку.
При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку, тому порушення вимог п. 9.9.б ПДР не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.
Стаття ж 125 КУпАП передбачає відповідальність у виді попередження за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
За таких підстав суд вважає, що невиконання водієм вимоги п. 9.9.б ПДР призводить до притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що мало місце під час винесення відносно позивача оскаржуваної постанови.
Разом з тим, посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем п.9.9.в ПДР, який передбачає, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами, не підтверджено жодними доказами, в змісті постанови не викладено обставин вчинення порушення п. 9.9.в ПДР, на відеозаписі з місця події працівник поліції не зазначає про наявність в керованого позивачем автомобіля будь-яких технічних несправностей, факт таких несправностей заперечується і позивачем в поданій позовній заяві, доказів зворотного відповідачем не надано.
Отже, встановлені у даній справі фактичні обставини не дають підстави вважати допущення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема,скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про таке.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_2 при подачі позову сплатив 605 грн 60 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.4344208537.1 від 02.05.2025.
У зв'язку з цим судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись наведеним, ст.ст. 77, 139, 242-246, 255, 286, 293, 295 КАС України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 4576819 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 25 квітня 2025 року інспектором відділу поліцейської діяльності № 3 (м.Полонне) Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом Бондарчуком Б.В., про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
На рішення суду може бути подана учасниками справи апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 40108824, вул.Зарічанська, 7 м.Хмельницький поштовий індекс 29000.
Головуючий: