Справа № 600/905/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Відповідач просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
24.03.2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
07 квітня 2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу позивача.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, відзиву та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616 за позивачем зареєстровано право власності (спільна часткова) на нерухоме майно: 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 ..
Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 28.03.2013 року серія та номер 156.
Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 наявний наступний опис об'єкта нерухомого майна: склад - літ А, загальною площею 305,10 кв.м.; склад - літ. В, загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. Г, загальною площею 42,30 кв.м.; електростанція - літ. Е, загальною площею 58,20 кв.м.; кузня - літ. Ж, загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. З, загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. К, загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. Л, загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. М, загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. О, загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. П, загальною площею 355,80 кв.м.; прохідна-вагова - літера Р, загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ. С, загальною площею 271,60 кв.м.; склад - літ. Т, загальною площею 561,60 кв.м.; склад - літ. У, загальною площею 625,10 кв.м.; склад - літ. Ф, загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. Х, загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. Ч, загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. Ц, загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. Н.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616 наявний наступний опис об'єкта нерухомого майна: склад - літ А, загальною площею 305,10 кв.м.; склад - літ. В, загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. Г, загальною площею 42,30 кв.м.; гаражі літ. Д, загальною площею 494,6 кв.м.; кузня - літ. Ж, загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. З, загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. К, загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. Л, загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. М, загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. О, загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. П, загальною площею 322,60 кв.м.; прохідна-вагова - літера Р, загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ. С, загальною площею 271,60 кв.м.; склад - літ. Т, загальною площею 561,60 кв.м.; склад - літ. У, загальною площею 625,10 кв.м.; склад - літ. Ф, загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. Х, загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. Ч, загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. Ц, загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. Н.
Згідно договору купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156 визначено, що за цим договором у власність ОСОБА_1 переходить склад - літ. А, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель.
При цьому, у договорі визначений наступний опис об'єкта нерухомого майна: склад - літ А, загальню площею 305,10 кв.м.; склад - літ. В, загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. Г, загальною площею 42,30 кв.м.; електростанція - літ. Е, загальною площею 58,20 кв.м.; кузня - літ. Ж, загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. З, загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. К, загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. Л, загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. М, загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. О, загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. П, загальною площею 355,80 кв.м.; прохідна-вагова - літера Р, загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ. С, загальною площею 271,60 кв.м.; склад - літ. Т, загальною площею 561,60 кв.м.; склад - літ. У, загальною площею 625,10 кв.м.; склад - літ. Ф, загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. Х, загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. Ч, загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. Ц, загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. Н.
08.01.2024 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено по відношенню податкове повідомлення рішення №0000318-2409-UA73040170000011490, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2022 рік у розмірі 37060,37 грн.
Згідно доданого до податкового повідомлення рішення Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 вбачається, що загальна площа об'єктів за адресою АДРЕСА_1 ., становить 5589,80 кв.м., розмір частки у праві спільної власності 950,27 кв.м., ставка податку 0,60%; 39,00 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України (далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Так, порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентований статтею 266 ПК України.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, серед яких будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України)
Тобто, пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а третя такі об'єкти нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає про те, що об'єкт нежитлової нерухомості, який належить ОСОБА_1 , згідно ДК 018-2000 має код 1271.9, тобто належить до будівель сільськогосподарського призначення в ДК 018-2000 з кодом1271. При цьому, відповідач безпідставно не бере до уваги довідку Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 23 лютого 2024 року №129, що ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства, а також відомості з Технічного паспорту та витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: ТІ01-8286-8501-2002-5443), де зазначено, що об'єкт - склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші. Тобто, зазначена будівля відноситься до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.
Так, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься також у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що фізична особа-підприємець може підпадати під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 261.11.2020 року (справа №560/168/19).
Також, національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, що наведена судом раніше (діючій на час спірних правовідносин), згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
З огляду на наведені вище положення законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, у цій справі можна констатувати, що позивач підпадає під критерії наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника.
Стосовно того, чи об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає наступне.
Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Окрім цього, до цього класу класифікатора будівель та споруд належать також: будівлі для тваринництва (код 1271.1); будівлі для птахівництва (код 1271.2); будівлі для зберігання зерна (код 1271.3); будівлі силосні та сінажні (код 1271.4); будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (код 1271.5); будівлі тепличного господарства (код 1271.6); будівлі рибного господарства (код 1271.7); будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (код 1271.8); будівлі сільськогосподарського призначення інші (код 1271.9).
Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис).
Суд зазначає, що у Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 та Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616, відсутня інформація щодо цільового призначення та класу будівель за адресою Чернівецька обл., Сокирянський р-н., с. Коболчин, вул. вулиці Кобилянської О., буд. 32-а.
Водночас, згідно інформації, яка визначена у Витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Реєстраційний номер документу: ТІ01-8286-8501-2002-5443), вказано вид технічної інвентаризації будівля виробничого призначення; об'єкт склад з підвалом; тип будівля; код ДКБС 1271.9. Будівлі сільськогосподарського призначення; загальна площа приміщень 305,1 кв.м.
Як видно з технічного опису майна спірного об'єкту нерухомості, то його дійсно можна віднести до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.
Водночас, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суду належить встановити не тільки те, чи наділені вони статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, а й встановити факт використання позивачами спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Тобто, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України лише ті будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
Більше того, у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 Верховним Судом наголошено, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама лише належність будівель та споруд до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) не свідчить про безумовну належність їх до об'єктів, які в розумінні пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки для отримання права на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачам належить використовувати такі об'єкти за призначенням як об'єкти сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Так, обґрунтовуючи належність досліджуваного об'єкту нерухомості до таких, які не є об'єктами оподаткування в розумінні пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач не наводять жодних доводів в частині характер його господарської діяльності, на логічність процесів використання нерухомого майна, не надають жодних фотоілюстрації об'єкту нерухомості, з яких було б видно, їх приналежність до сільськогосподарської діяльності.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що описана вище будівля використовувалась (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції (не надано жодних доказів використання спірної будівлі для здійснення сільськогосподарської діяльності (зберігання зернових, розведення скота тощо).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не наділений правом користуватись пільгою за спірний об'єкт нерухомого майна відповідно до пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно, суд наголошує на відсутності підстав для перевірки наявності третьої умови для застосування пільги, встановленої пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме чи спірний об'єкт нерухомого майна не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.
Поряд з цим, позивач стверджує про те, що відповідачем не вірно визначило площу об'єкта нерухомого майна, яке належить позивачу, та відповідно, невірно визначило суму податку на нерухоме майно. При цьому наголошує, що ОСОБА_1 не може відповідати за відомості, які відображені відповідних реєстрах, а тому посилається виключно на документи, які йому видавалися та належать
У даному контексті судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156 визначено, що за цим договором у власність ОСОБА_1 переходить склад - літ. А, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель.
Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 визначено наступний опис об'єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 . :
- склад - літ А, загальною площею 305,10 кв.м.;
- склад - літ. В, загальною площею 10,80 кв.м.;
- склад - літ. Г, загальною площею 42,30 кв.м.;
- електростанція - літ. Е, загальною площею 58,20 кв.м.;
- кузня - літ. Ж, загальною площею 56,50 кв.м.;
- кузня - літ. З, загальною площею 74,40 кв.м.;
- склад - літ. К, загальною площею 17,10 кв.м.;
- автозаправка - літ. Л, загальною площею 7,70 кв.м.;
- прохідна - літ. М, загальною площею 19,50 кв.м.;
- пилорама - літ. О, загальною площею 85,50 кв.м.;
- майстерня - літ. П, загальною площею 355,80 кв.м.;
- прохідна-вагова - літера Р, загальною площею 36,50 кв.м.;
- склад - літ. С, загальною площею 271,60 кв.м.;
- склад - літ. Т, загальною площею 561,60 кв.м.;
- склад - літ. У, загальною площею 625,10 кв.м.;
- склад - літ. Ф, загальною площею 855,60 кв.м.;
- склад - літ. Х, загальною площею 730,20 кв.м.;
- склад - літ. Ч, загальною площею 884,50 кв.м.;
- сушарка - літ. Ц, загальною площею 188,60 кв.м.;
- навіс - літ. Н.
Загальна площа об'єктів нерухомого майна становить 5186,60 кв.м.
Такий же опис об'єкта нерухомого майна визначений також у договорі купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156.
Однак, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616 наявний наступний опис об'єкта нерухомого майна:
- склад - літ А, загальною площею 305,10 кв.м.;
- склад - літ. В, загальною площею 10,80 кв.м.;
- склад - літ. Г, загальною площею 42,30 кв.м.;
- гаражі літ. Д, загальною площею 494,60 кв.м.;
- кузня - літ. Ж, загальною площею 56,50 кв.м.;
- кузня - літ. З, загальною площею 74,40 кв.м.;
- склад - літ. К, загальною площею 17,10 кв.м.;
- автозаправка - літ. Л, загальною площею 7,70 кв.м.;
- прохідна - літ. М, загальною площею 19,50 кв.м.;
- пилорама - літ. О, загальною площею 85,50 кв.м.;
- майстерня - літ. П, загальною площею 322,60 кв.м.;
- прохідна-вагова - літера Р, загальною площею 36,50 кв.м.;
- склад - літ. С, загальною площею 271,60 кв.м.;
- склад - літ. Т, загальною площею 561,60 кв.м.;
- склад - літ. У, загальною площею 625,10 кв.м.;
- склад - літ. Ф, загальною площею 855,60 кв.м.;
- склад - літ. Х, загальною площею 730,20 кв.м.;
- склад - літ. Ч, загальною площею 884,50 кв.м.;
- сушарка - літ. Ц, загальною площею 188,60 кв.м.;
- навіс - літ. Н.
Загальна площа об'єктів нерухомого майна становить 5589,80 кв.м.
Як видно з наведеного, описи об'єктів нерухомого майна, які визначені у Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 та договорі купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156 різняться з описом, який визначений у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616.
При цьому, згідно відомостей Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616, видно, що за позивачем зареєстровано право власності (спільна часткова) на нерухоме майно: 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 . Однак, не визначено чіткого закріплення за позивачем конкретної частини об'єктів нерухомого майна згідно опису. Після укладення договору купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156, за яким у власність ОСОБА_1 переходить склад - літ. А, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, пройшов тривалий період часу, протягом якого склад об'єктів нерухомого майна зазнав змін. Вказане випливає з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем враховано при розрахунку податкового зобов'язання відомості саме Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616, оскільки така є актуальною по часі.
Однак, суд звертає увагу на те, що у Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 та Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616, зазначена також інформація про підставу виникнення права власності, а саме - договір купівлі-продажу, серія та номер: 156, виданий 28.03.2013 року, видавник: приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Банковського Олена Юріївна.
Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).
В даному випадку, колегія суддів вважає, що саме договір купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156, є первинним правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності позивача на конкретну частину об'єктів нерухомого майна - склад - літ. А, загальною площею 305,10 кв.м.
Іншої інформації про набуття у власність частин нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2024 року №361489616, не містить.
Оцінюючи спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на Розрахунок Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , суд звертає увагу на те, що відповідачем визначено таке зобов'язання з розрахунку 17% від площі об'єктів нерухомого майна - 5589,80 кв.м., що становить 950,266 кв.м. (5589,80 х17%). Однак, суд вважає такий розрахунок невірним, адже 17/100 (сімнадцять сотих) частин об'єктів нерухомого майна з врахованої відповідачем загальної площі становить 328,811 кв.м. (5589,80/17). Уданому разі відповідач допустив методологічну помилку визначення частки об'єкту нерухомого майна.
Більше того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 є власником лише склад - літ. А, загальною площею 305,10 кв.м, що на час укладення договору купівлі-продажу 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156, становило 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель з розрахунку 5186,60 кв.м. загальної площі об'єктів нерухомого майна (5186,60/17).
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, повинен бути розрахований саме з належного позивачу об'єкту нерухомого майна (склад - літ. А) загальною площею 305,10 кв.м.
Згідно практики Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 826/15139/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 2а-10031/12/2670, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню не через відсутність у платника податкового обов'язку, а через неправильно здійснений відповідачем розрахунок суми податкового зобов'язання.
Водночас у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 580/2729/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що констатуючи часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди, незважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій, на підставі такого податкового повідомлення-рішення за кожною зі спірних податкових накладних, дійшли висновку про необхідність його скасування в повному обсязі, не врахувавши при цьому, що суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0370/3780/11 та від 23 жовтня 2018 року у справі №808/3458/16.
Відтак, з огляду на наявність усіх складових для визначення належного до сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, суд приходить до висновку, що таке зобов'язання становить: 11898,90 грн. (305,10 кв.м. х 39 грн).
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним у частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 11898,90 грн.., а в іншій частині підлягає скасуванню.
Оцінюючи позицію апелянтів, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційних скаргах не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.