Справа № 240/16524/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.06.2024 №064150014962 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач - ГУ ПФУ в Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.1999 (дублікат) позивач має статус громадянки, яка постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення (категорія 2).
13.03.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, яке рішенням №064150014962 від 25.06.2024 відмовив в призначенні пенсії позивачу.
Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 26.06.2024 №0600-0206-8/79477 позивачу повідомлено про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів про проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення (2 зона).
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує її право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В свою чергу, пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
У частині третій статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, за змістом вказаної статті призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" унормовано, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що подаються до органу пенсійного фонду для призначення пенсії особі, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.
Статтею 65 Закону № 796-XII встановлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення-органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку було, зокрема, відсутність підстав видачі довідку від 13.02.2024 №213 про періоди проживання на території, яка згідно Постанови КМУ №106 від 23.07.1991 віднесена до зони безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 501, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявна архівна довідка від 17.11.1993 №1510/524, з якої встановлено, що ОСОБА_2 з моменту аварії та по даний час (17.11.1993) постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у смт. Народичі.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюб від 22.10.1994 НОМЕР_2 позивач змінила прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".
Дана довідка була підставою для видачі позивачу посвідчення особі, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивачки посвідчення особи, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорія 2 серії НОМЕР_1 від 15.02.1999 (дублікат) , виданого на підставі довідки Народицької держадміністрації №1510/524 від 17.11.1993, вже надає їй право на користування пільгами, визначеними Законом № 796-XII, в тому числі і правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Згідно абзацу дев'ятого підпункту 5 пункту 2.1 Порядку N 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком, окрім іншого, додається довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідки від 13.02.2024 №213 позивач дійсно з 26.04.1986 по 17.11.1993 постійно проживала в смт.Народичі. Вказана довідка видана на підставі архівної довідки Народицької держадміністрації №1510/524 від 17.11.1993, завірена нотаріусом 29.08.2023.
Також, з архівної довідки від 17.11.1993 №1510/524 встановлено, що позивач з моменту аварії та по даний час (17.11.1993) постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у смт. Народичі.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" смт. Народичі відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Тобто, суд першої інстанції вірно виснував, що позивачем надано необхідні підтверджуючи документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 9 років, тобто з 51 року, на підставі абз.3 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За приписами п.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, орган пенсійного фонду у разі виникнення в нього сумнівів щодо належності позивачу якогось із документів, чи недостатності того чи іншого документу для зарахування стажу, наділений правом перевірити та витребувати інформацію, вказану у цих документах, однак орган пенсійного фонду жодних дій на з'ясування вказаних обставин не вчинив.
Наразі, матеріали справи не містять доказів здійснення пенсійним органом своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для призначення пенсії. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав не підтвердження наявності у неї достатнього періоду проживання на території радіоактивного забруднення, будь-яких додаткових документів від неї не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні від 25.06.2024 №064150014962 .
Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення прав позивача шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2024та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.