Справа № 172/497/23
Провадження № 1-в/191/416/25
іменем України
08 липня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94) ОСОБА_4 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч.2- 185 ч.4, ст.185 ч.4, ст.358 ч.4, 70 КК України у відповідність до чинного законодавства, -
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання.
В обґрунтування своїх вимог начальник ДУ «СВК (№94)» зазначив, що в ДУ відбуває покарання ОСОБА_5 .. Початок строку : 01.10.2024 року, кінець строку : 01.04.2030 року.
Згідно вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року відносно ОСОБА_5 , останній 16.03.2023 року вчинив крадіжку майна, вартість якого становила 1013,35 грн., що на момент вчинення правопорушення не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, згідно вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року відносно ОСОБА_5 , останній 15.03.2023 року вчинив крадіжку майна, вартість якого становила 450,00 грн., що на момент вчинення правопорушення не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ЗУ №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Від 09.08.2024 року скасовано кримінальну відповідальність за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, ЗУ №3886-ІХ від 09.08.2024 року кримінальну карність вчиненого засудженим діяння, скасовано.
У зв'язку з цим, начальник просить звільнити засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч.2- 185 ч.4, ст.185 ч.4, ст.358 ч.4, 70 КК України у відповідність до чинного законодавства.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити частково.
Представник ДУ «СВК (№94)» та засуджений надали заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, дійшов наступного висновку.
Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185, ч.4 ст.358, ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. За даним вироком ОСОБА_5 засуджений за вчинення ним злочину, вчиненого 15.03.2023 року (заподіяна майнова шкода потерпілій ОСОБА_6 на суму 450,00 грн.); злочину, вчиненого 16.03.2023 року заподіяна майнова шкода АТ «Українська залізниця» структурний підрозділ «Дніпровська Дирекція залізничних перевезень» станції Чаплине на суму 1013,35 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон №3886-IX). Зокрема, указаним законом викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, де частинами 1, 2 визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 01.01.2023 року складає 2684 грн. 00 коп. А отже, сума соціальної пільги у 2023 році становить 1342 грн. 00 коп. (2684 грн. х 50% = 1342 грн. 00 коп.). Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст.51 КУпАП станом на 01.01.2023 року складає 2684 грн. 00 коп.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Відповідна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21.
У зв'язку із декриміналізацією вчинених ОСОБА_5 діянь, за які останній засудженим вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року, а саме за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для його звільнення від призначеного покарання за даним вироком у зв'язку з усуненням караності діяння.
У той же час, суд зазначає, що ОСОБА_5 засуджений вищезазначеним вироком за вчинення ним злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України до 6 місяців арешту, які на даний час повністю відбуті останнім, у зв'язку з цим до останнього в цій частині не застосовується ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Таким чином, клопотання засудженого підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.74 КК України, ст.ст.369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94) ОСОБА_4 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч.2- 185 ч.4, ст.185 ч.4, , 358 ч.4, 70 КК України у відповідність до чинного законодавства задовольнити.
Негайно звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185, ст.70 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння, відповідно до положень Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Копію ухвали направити засудженому, начальнику ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2025 року.
Суддя ОСОБА_1