Справа № 560/14290/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.06.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначені та виплаті грошової допомоги, що не оподатковується, передбачену п. 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.1999 року по 05.11.2014 року і здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
28.05.2024 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про виплату грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-VІ, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.06.2024 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-VI, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
До стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату зараховано наступні періоди роботи:
- з 15.08.1985 по 31.08.1997 - на посаді вчителя Волочиської загальноосвітньої школи ІІІІ ступенів №5 згідно трудової книжки від 02.08.1985 серії НОМЕР_1 ;
- з 01.09.1997 по 30.01.1999 - на посаді заступника директора згідно трудової книжки від 02.08.1985 серії НОМЕР_1 ;
- з 06.11.2014 по 23.01.2024 на посаді заступника директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 згідно трудової книжки від 02.08.1985 серії НОМЕР_1 .
Тривалість спеціального стажу відповідачем визначено у кількості 22 років 7 місяців та 14 днів.
До стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату не враховано періоди роботи на посаді головного спеціаліста відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації згідно довідки від 17.01.2024 №7, оскільки дана посада не передбачена Переліком.
Позивач, не погоджуючись із такою відмовою пенсійного органу, звернулась з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п.7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до положень п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі - Перелік № 909), незалежно від віку.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок № 1191)
Відповідно до п.2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.
Відповідно до п.7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі Перелік №909), установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років" робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту "а" пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.
Відтак, підставою для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, слугували висновки відповідачів про відсутність у неї необхідного спеціального стажу (30 років) та не врахування до цього стажу періодів роботи позивачки з 01.02.1999 по 05.11.2014 на посаді головного спеціаліста відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачами, під час роботи на посаді головного спеціаліста відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації (основна робота) за позивачем зберігалося педагогічне навантаження - 6 (шість) тижневих годин щорічно у Волочиському ліцеї № 2, що підтверджується довідкою виданою Волочиським ліцеєм № 2 Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області від 17.01.2024 №7.
Крім того, у період з 01 лютого 1999 року по 05 листопада 2014 року позивач кожні п'ять років, як педагогічний працівник, проходила атестацію в порядку вимог статті 27 Закону України "Про загальну середню освіту" від 13.05.1999 (Закон № 651-ХІV втратив чинність згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ). Зазначена обставина підтверджується копіями атестаційних листів від:
- 21 квітня 2000 року - позивачу встановлено вищу кваліфікаційну категорію, нагороджено грамотою Міністерства освіти і науки України;
- 22 квітня 2005 року - позивачу підтверджено вищу кваліфікаційну категорію, присвоєно звання "Старший вчитель" нагороджено нагрудним знаком Міністерства освіти України "Відмінник освіти України";
- 20 квітня 2010 року - позивачу підтверджено вищу кваліфікаційну категорію, присвоєно звання "Вчитель - методист".
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17 сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Враховуючи, що у період з 01.02.1999 по 05.11.2014 позивачка працювала за сумісництвом на педагогічних посадах з обсягом роботи більше ніж 180 годин на навчальний рік, то суд першої інстанції вірно виснував, що такий період слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право позивачці на призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.
Аналогічна правова позиція, викладена у висновках постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №352/1740/16-а.
В розрізі встановлених обставин та враховуючи, що позивачем вимоги щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.02.1999 по 05.11.2014 не заявлялись, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції слушно, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язав Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу позивачки період роботи з 01.02.1999 по 05.11.2014.
Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що позивачка має необхідний спеціальний стаж (більше 30 років) для одержання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Зважаючи на вказані вище правові норми чинного законодавства, судова колегія відзначає, що відповідач - ГУ ПФУ у Харківській області, при розгляді питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача в частині соціального забезпечення.
Таким чином, відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти, відповідач діяв без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення про таку виплату.
При цьому, судова колегія, з огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 01.02.1999 року по 05.11.2014 року і здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.