Справа № 600/6679/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст. ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що На підставі наказу Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області від 15.08.2023 № 965-п Про проведення фактичної перевірки, направлень на перевірку № 1679, № 1680 від 15.08.2023, посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , за період фінансово-господарської діяльності з 11.05.2022 по 24.08.2023 з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.
За наслідками перевірки складено акт № 5041/Ж5/24-13-07-04/1935912071 від 18.08.2023, згідно якого встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:
- не застосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації, не видача розрахункових документів ( реалізація 5 л. ДП на загальну суму 245,00 грн);
- неналежне ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (встановлено надлишок алкогольних напоїв) на загальну суму 7988,30грн.;
- не застосування в повному обсязі ставки ПДВ. Відповідно баз даних СОД РРО суб'єктом господарювання на АЗС за період 01.07.2023 встановлено реалізацію пального за ставкою ПДВ 7% на загальну суму 83626,29 грн.
Примірник акту фактичної перевірки отримано позивачем 18.08.2023, що підтверджується його підписом проставленим в акті перевірки.
На підставі висновків, викладених в акті фактичної перевірки, Головним управлінням у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми «С» від 07.09.2023 № 0000061100704, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 133725,05 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем отримано 20.09.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення .
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним в частині застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 125491,75 грн позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . АЗС за адресою: АДРЕСА_1 ,, за період фінансово-господарської діяльності з 11.05.2022 по 24.08.2023 з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки, за наслідками якої складено акт № 5041/Ж5/24-13-07-04/1935912071 від 18.08.2023.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР).
Згідно норм ст. 2 Закону № 265/95-ВР у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.
Пунктами 1, 2, 12 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Таким чином, п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання одного з трьох обов'язків:
1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
2) непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Відповідно до абзацу першого пункту 82 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.09.2022 № 2618-IX "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану", тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, але не довше ніж до 01 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються ПДВ за ставкою у розмірі 7 відсотків.
Отже, знижена ставка 7 відсотків ПДВ на вищезазначені операції з пальним діяла до 01.07.2023, а з 01.0.7.2023 такі операції оподатковуватимуться вже за основною ставкою ПДВ - 20 відсотків.
Розглядом справи по суті встановлено, що за наслідками фактичної перевірки позивача складено акт № 5041/Ж5/24-13-07-04/1935912071 від 18.08.2023, згідно якого встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме:
- не застосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації, не видача розрахункових документів ( реалізація 5 л. ДП на загальну суму 245,00 грн);
- неналежне ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (встановлено надлишок алкогольних напоїв) на загальну суму 7988,30 грн;
- не застосування в повному обсязі ставки ПДВ. Відповідно баз даних СОД РРО суб'єктом господарювання на АЗС за період 01.07.2023 встановлено реалізацію пального за ставкою ПДВ 7% на загальну суму 83626,29 грн.
Згідно Витягу з бази Системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (далі СД РРО), суб'єктом господарювання ОСОБА_1 на АЗС за період 01.07.2023 здійснено реалізацію пального за ставкою ПДВ 7% на загальну суму 83626,29 грн, що стало базою для нарахування позивачу штрафної санкції.
На підставі висновків, викладених в акті фактичної перевірки, Головним управлінням у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми «С» від 07.09.2023 № 0000061100704, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 133725,05 грн.
Дослідженням розрахунку до акта перевірки встановлено, що за допущені порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР контролюючим органом до позивача застосовано наступні фінансові санкції:
- згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 245,00 грн за не застосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації, не видача розрахункових документів (реалізація 5 л. ДП на загальну суму 245,00 грн);
- згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 52,32 грн за не застосування в повному обсязі ставки ПДВ;
- згідно п. 2 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 125439,43 грн (83626,29 грн Х 150%) за не застосування в повному обсязі ставки ПДВ;
- згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР у розмірі 7988,30 грн за неналежне ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (встановлено надлишок алкогольних напоїв) на загальну суму 7988,30 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним в частині застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 125491,75 грн (52,32 грн + 125439,43 грн), позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
З матеріалів справи видно, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 125491,75 грн прийнято відповідачем на підставі висновків акту фактичної перевірки про порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не застосування в повному обсязі ставки ПДВ.
Позивачзазначає, що у зв'язку із тим, що ним невчасно змінено розмір ставок податку на додану вартість у розрахункових документах реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), за 01.07.2023 у фіскальних чеках РРО відображена ставка ПДВ у розмірі 7 %, тоді як мала бути зазначена ставка ПДВ у розмірі 20 %. Однак, попри технічку помилку (невірну ставка ПДВ у фіскальних чеках) всі операції за липень 2023 року (в тому числі і за 01.07.2023) оподатковані позивачем за ставкою ПДВ 20%, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2023 року.
Суд зауважує, що відповідач, фактично, на підставі невірно зазначеної позивачем ставки ПДВ у фіскальних чеках РРО за 01.07.2023, дійшов висновку про неприйнятність таких документів як розрахункових та відповідно вказав, що розрахункові операції проведені без роздрукування розрахункових документів встановленої форми і змісту, що утворює склад правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 1, 2 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.
Колегія суддів наголошує, що обов'язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати особі в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Відповідно до ст. 8 Закону №2 65/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення №13), визначено форму і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 визначено, які обов'язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги), зокрема, для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери "ПДВ" (рядок 21).
Згідно з пунктом 3 розділу І Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при реалізації пального 01.07.2023 проводились розрахункові операції з використанням реєстратора розрахункових операцій на повну суму вартості проданих товарів та видавалися покупцям розрахункові документи (фіскальні чеки) встановленої форми та змісту. Фіскальні чеки містять всі обов'язкові реквізити розрахункового документа (в тому числі літерне позначення ставки ПДВ і розмір ставки ПДВ у відсотках), однак мають недоліки - відображена ставка ПДВ у розмірі 7 %, тоді як мала бути зазначена ставка ПДВ у розмірі 20 %.
Дослідженням податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року встановлено, що вказана декларація подана позивачем до контролюючого органу 17.07.2023, в якій ним задекларовано податкові зобов'язання, а саме операції за липень 2023 року (в тому числі і за 01.07.2023), що оподатковуються ним за основною ставкою (20 %). В рядках «операції, що оподатковується за ставкою 7%» та «операції, що оподатковується за ставкою 14%» проставлено пропуск. Всього, позивачем задекларовано податкове зобов'язання за липень 2023 року з податку на додану вартість з операцій, що оподатковується за основною ставкою на загальну суму 572695,00 грн.
Вказана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2023 року отримана та зареєстрована у Державній податковій службі України 20.08.2023, що підтверджується квитанцією № 2 .
Наведена обставина не заперечувалася відповідачем під час розгляду справи. Будь яких доказів на спростування даної обставини відповідач до суду не надав.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що попри технічку помилку (невірну ставка ПДВ у фіскальних чеках) всі операції за липень 2023 року (в тому числі і за 01.07.2023) оподатковані позивачем за ставкою ПДВ 20%, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2023 року.
На переконання суду, наявність помилки (недоліку) у фіскальних чеках за 01.07.2023, а саме: невірне зазначення ставки в розмірі 7 % замість 20%, не може слугувати для висновку відповідача зазначеного у акті перевірки та розрахунку до акту перевірки як відсутність розрахункового документа в цілому.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 по справі № 500/6845/21 сформулював правовий висновок про те, що зі змісту норм Положення № 13 потрібно бачити різницю між недоліком реквізиту в розрахунковому документі та відсутністю відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, а в другому - такий документ не вважатимуть розрахунковим.
Позиція про те, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні № 13 до відсутності розрахункового документа висловлена і в постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 у справі № 21-242а11, а також постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 810/501/15, від 12.09.2019 № 804/2182/13-а.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не порушував вимоги п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а наявні недоліки реквізитів фіскальних чеків не можуть бути прирівняні до відсутності реквізитів взагалі.
Таким чином, враховуючи, що нараховуючи позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням штрафну санкцію у сумі 125491,75 грн відповідач допустив неправильне застосування Закону № 265/95-ВР та неправильно розрахував штрафну санкцію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним в частині застосування штрафної санкції на суму 125491,75 грн, а тому, підлягає скасуванню в цій частині.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 1/09/23 від 18.09.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ № 1069870 від 25.09.2023; розрахункову квитанцію № 1/09/23 від 21.09.2023 про сплату адвокату гонорару в сумі 5000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.
Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
Беручи до уваги виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.