Справа № 240/10597/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 04.10.2023 через Єдиний портал державних послуг «Дія» ОСОБА_1 подала заяву №956085-04102023 щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця із застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з дати державної реєстрації підприємцем, третя група.
Головне управління ДПС у Житомирській області листом від 05.10.2023 №АП/06-30-55-04-10 "Про розгляд заяви щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця №956085-04102023" повідомило, що: "Підпунктом 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідно до відомостей, які містяться в інформаційно-комунікаційній системі ДПС України "Податковий блок", користувачами якої є територіальні органи ДПС, на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку (04.10.2023) в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відкритій по коду доходів бюджету 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості) обліковується податковий борг у сумі 683,55 грн (без врахування пені та штрафних санкцій). Слід зазначити, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку згідно з підпунктом 1 пункту 299.6 статті 299 ПКУ, зокрема наявний податковий борг, відсутні правові підстави для внесення в реєстр платників єдиного податку відомостей стосовно реєстрації Вас в якості платника єдиного податку. Водночас повідомляємо, що Ви можете обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за умови дотримання вимог глави 1 розділу XIV ПКУ".
Зазначене рішення надіслано позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням, однак лист повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернулась до ДПС України із скаргою, яку рішенням №12106/6/99-00-06-03-06 від 25.04.2024 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку адміністративного оскарження.
Вважаючи відмову відповідача у реєстрації позивача платником єдиного податку з дати державної реєстрації підприємцем протиправною, позивач звернулась до суду.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до приписів п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група:
фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У свою чергу, за приписами пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги»;
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Нормами п. 298.3 ст. 298 ПК України визначено, що у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості:
1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
3) податкову адресу суб'єкта господарювання;
4) місце провадження господарської діяльності;
5) обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010;
6) обрані суб'єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку;
7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;
8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку регламентується ст. 299 ПК України, і п. 299.1 цієї статті встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. 299.3 ст. 299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у разі надходження заяви суб'єкта господарювання контролюючим органом має бути прийняте рішення про реєстрацію такої особи платником єдиного податку у разі відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.
У свою чергу, відповідно до п. 299.5 ст. 299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Верховний Суд, у постанові від 24.01.2020 у справі №804/2506/16, зазначив, що відповідно до п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Відтак, нормами ПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Судом під час розгляду цієї справи було встановлено та сторонами визнається, що станом на день подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ІІІ групи за позивачем обліковувався податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у сумі 683,55 грн, що в силу вимог пп. 1 п. 299.6 ст. 299, пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПК України є підставою для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що послуга щодо реєстрації фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку позивачем була отримана відповідно до Порядку надання електронних публічних послуг в автоматичному режимі затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2022 №868 (далі Порядок №868).
Даний Порядок №868 визначає механізм надання електронних публічних послуг, що надаються в автоматичному режимі програмними засобами інформаційно-комунікаційних систем, без додаткового опрацювання суб'єктами надання електронних публічних послуг у режимі реального часу або з відкладеною умовою на підставі заяв (звернень, запитів) суб'єктів звернення, поданих в електронній формі з використанням засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія).
Пунктом 4 Порядку №868 визначено, що електронні публічні послуги в автоматичному режимі надаються суб'єктам звернення, які пройшли електронну ідентифікацію та автентифікацію на Порталі Дія, у тому числі з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованих електронних підпису та печатки, а також інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу.
Відповідно до пункту 7 Порядку №868 формування заяв (звернень, запитів) припиняється засобами Порталу Дія, якщо зазначені у заяві відомості: надані не в повному обсязі; не відповідають вимогам арифметичного та формато-логічного контролю; не відповідають відомостям, отриманим засобами Порталу Дія з інформаційно-комунікаційних систем, держателями яких є відповідні органи державної влади або органи місцевого самоврядування (далі - інформаційно-комунікаційні системи).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.
Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем: до центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одночасно з відомостями Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію створення юридичної особи та державну реєстрацію фізичної особи підприємця технічним адміністратором Єдиного державного реєстру забезпечується передача копії заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційної заяви про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість в електронній формі, якщо такі заяви були подані як додаток до заяви про державну реєстрацію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей:, зокрема про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність (наявність) заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - у день отримання запиту від суб'єкта державної реєстрації.
Відповідно до п. 16 Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг (надалі - Положення) електронна інформаційна взаємодія Порталу Дія з національними електронними інформаційними ресурсами, іншими інформаційно-комунікаційними системами здійснюється через систему електронної взаємодії у визначеному законом порядку.
Відповідно до пункту 25 Положення, на Порталі Дія також використовується (обробляється) інформація, яка подається користувачем та/або надходить до Порталу Дія в порядку електронної інформаційної взаємодії з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем відповідно до визначених цим Положенням завдань та функціональних можливостей Порталу Дія.
На виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядку надання електронних публічних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у автоматичному режимі затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства цифрової трансформації України 14.07.2022 №2933/5/66, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2022 за №780/38116 (далі - Порядок), та з огляду на чітко встановлений законодавством перелік функцій та повноважень ДП «ДІЯ», як технічного адміністратора Порталу Дія, Підприємством реалізована технічна можливість подачі заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємцем засобами Порталу Дія для подальшого її опрацювання у встановленому законодавством порядку.
Водночас, згідно з пунктами 11-12 Порядку програмне забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) здійснює: державну реєстрацію в автоматичному режимі без участі державного реєстратора шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; генерування в автоматичному режимі коду доступу до результатів надання електронної публічної послуги з державної реєстрації з подальшим його надісланням до Порталу Дія для забезпечення відповідного доступу заявника.
За результатом проведеної державної реєстрації та після отримання в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Державної служби статистики України і Державної податкової служби України відповідних відомостей засобами Єдиного державного реєстру в автоматичному режимі формується виписка з нього, у якій зазначається, що державна реєстрація проведена програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру.
Відтак, з огляду на вище вказані норми, суд зазначає, при подачі заяви щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця №956085-04102023 відбувалася автоматична перевірка відомостей, вказаних позивачем та можливість надання даних послуг в автоматичному режимі.
Оскільки заява була прийнята, то підстав для відмови у реєстрації платником єдиного податку не було.
Суд також зауважує, що відповідно до наданих позивачем до позову доказів, подану позивачем податкову декларацію платника єдиного податку за 2023 рік було прийнято Головним управлінням ДПС у Житомирській області 29.02.2024.
Також суд вважає за необхідне вказати, що навіть за умови можливості застосування податковим органом підстави для відмови позивачу у переході на спрощену систему оподаткування з 04.10.2023, передбаченої підпунктом 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, сума несплаченого боргу по на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 683,55 грн є незначною, оскільки згідно абзацу третього пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який згідно з п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України становить 17 грн.
Окрім того, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, податковий борг в розмірі 683,55 грн був помилково нарахований податковим органом та скасований ним же самостійно.
Наведене спростовує висновки контролюючого органу про наявність правових підстав, передбачених положенням податкового законодавства, для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача, оформлене листом №2646/АП/06-30-55-04-10 від 05.10.2023 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 5% слід визнати протиправним та скасувати.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 06.03.2019 у справі №200/11311/18-а, від 16.05.2019 у справі №818/600/17 та від 21.11.2019 у справі №344/8720/16-а.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав докази, що відмовляючи позивачу в задоволенні заяви від 04.10.2023, діяв обґрунтовано, добросовісно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Таким чином, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід зобов'язати відповідача зареєструвати позивача платником єдиного податку з 04.10.2023. Вказаний спосіб захисту порушеного права є достатнім, оскільки "включити в реєстр платників єдиного податку" та "зареєструвати в якості платника єдиного податку" відображають одну й ту ж дію.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.