Справа № 188/411/24
Провадження № 2/188/319/2025
08 липня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Місюра К.В.
за участю секретаря судового засідання: Лисяк А.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача в режимі відеоконференції: Карпенко Т.Ю.
від відповідача в режимі відеоконференції: представник ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача,
ОСОБА_2 (с. Хороше Синельниківського району Дніпропетровської області) просить визнати зобов'язання, що виникли на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеного 21.01.2018р. між нею та ПАТ «Універсал Банк», припиненими з 29.11.2021р. у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.01.2018 року ОСОБА_2 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. В зв'язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 44 154, 40 грн., що мала місце станом на 30.09.2020р. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 44 154, 40 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості з 44 154, 40 грн. до 8 096, 21 грн. та судового збору з 2 270, 00 грн. до 416, 10 грн. 29.11.2021 року ОСОБА_2 добровільно перерахувала на рахунок ПАТ «Універсал Банк» зазначені в рішенні суми, в зв'язку з чим рішення суду було нею виконано.
Але, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором погашена повністю згідно рішення суду, банк продовжує нараховувати заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
В зв'язку з викладеним, позивач просить визнати зобов'язання, що виникли на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеного 21.01.2018р. між нею та ПАТ «Універсал Банк», припиненими з 29.11.2021р. у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги в повному обсязі, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.01.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 44 154, 40 грн., що мала місце станом на 30.09.2020р.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 44 154, 40 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості з 44 154, 40 грн. до 8 096, 21 грн. та судового збору з 2 270, 00 грн. до 416, 10 грн.
29.11.2021 року ОСОБА_2 перерахувала на рахунок ПАТ «Універсал Банк» зазначені в рішенні суми, в зв'язку з чим рішення суду було нею виконано.
Між тим, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 погашена повністю згідно рішення суду, банк продовжує нараховувати заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Позивач посилається на відсутність у неї будь-яких зобов'язань перед банком, що підтверджується рішенням суду, яке вона виконала в повному обсязі, що і є причиною спору.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, після звернення з позовом про стягнення заборгованості по кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому станом на 29.11.2021р. позичальником в повному обсязі сплачені заборгованість за кредитним договором, а зобов'язання перед банком за кредитним договором припинилося.
Оскільки позичальник належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, то таке зобов'язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України.
Щодо способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц зробив такий правовий висновок: «Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.»
Також Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц зазначив, що Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. (статті 11, 15 ЦК України).
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом, зокрема, шляхом припинення правовідношення.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1, 3 статті 12 ЦПК України). Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненим зобов'язання на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов'язань, проведене належним чином.
Відповідач не надав доказів наявності невиконаних зобов'язань, що випливають за кредитним договором від 21.01.2018 року та не спростував тієї обставини, що виконання боржником зобов'язання було прийняте банком як належне.
За таких обставин, безпідставними є доводи АТ «Універсал Банк» щодо неналежного засобу захисту, обраного позивачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати зобов'язання ОСОБА_2 , що виникли на підставі договору про надання банківських послуг від 21.01.2018 року, укладеного між нею та Акціонерним товариством «Універсал Банк», припиненими в зв'язку з їх виконанням в межах обставин, встановлених рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. В. Місюра