Справа № 600/2749/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2020 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2020 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані календарі дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
В задоволенні решти вимог позову судом першої інстанції відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених вимог, позивачем подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного, на його думку, вирішення спору.
При цьому, доводи апеляційної скарги позивача стосуються виключно питання необхідності зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з з 01.03.2018 по 17.08.2020 року у чіткій величині - в сумі 116426,85 грн.
Враховуючи п.3 ч.1 ст.311 КАС України, а також достатність доказів для вирішення спору в матеріалах справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини справи.
Позивач проходив військову службу у Вйськовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2020 № 170 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.08.2020.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі № 600/7160/21-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а також не проведения нарахування та виплати мені індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (грошового забезпечення), за період з 01.03.2018 по 17.08.2020.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 23.05.2024 повідомив позивача, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались та законодавством не передбачено механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених вимог.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції враховує приписи ст. 308 КАС України, яким закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Відтак, предметом апеляційного розгляду є лише вимоги позивача щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.08.2020 року у фіксованій сумі.
Питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21.
У вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762 грн.
За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51 та виходячи із розмірів індексів споживчих цін за період 01.02.2018 до 01.03.2018, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, порівняно із місяцем попереднього підвищення доходу (січень 2008 року), складає 253,3%.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн (762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
При цьому, надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів вважає, що незазначення судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні конкретної суми, що підлягає виплаті позивачу, не можна вважати неналежним способом захисту прав позивача, оскільки в мотивувальній частині судового рішення, яка взаємопов'язана з резолютивною частиною та не може їй суперечити, вказано яким чином здійснюється розрахунок індексації, виходячи із абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Крім того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що розрахунок суми індексації охоплюються процедурою виконання рішення суду та належить до дискреційних повноважень відповідача, а отже така позовна вимога є передчасною.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній позивачем частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.