Справа № 120/7671/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди в повному обсязі передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, збільшеної до 100000 гривень, за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, за час безпосередньої участі в бойових діях, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на лінії зіткнення з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати грошове забезпечення та додаткову винагороду в повному обсязі передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, збільшену до 100000 гривень, за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, за час безпосередньої участі в бойових діях, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на лінії зіткнення з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, з 03.03.2022 року зарахований до списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а з 07.03.2023 року зарахований до списку особового складу Військової частини НОМЕР_3 по даний час, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2023 року № 63 позивача зараховано до списків особового складу Запасної роти Військової частини НОМЕР_1 з 03.03.2022 року.
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2023 року № 63 позивача визнано таким, що справи та посаду здав 04.03.2023 року та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 .
31.01.2024 року позивач через Веб-сайт Урядовий контактний центр звернувся до Міністерства оборони України з заявою, яка зареєстрована за №КО-16789693, в якій повідомив, що на початку листопада 2023 року подав звернення та просив надати відповідь щодо невиплати йому "бойових" коштів за лютий 2023 року, однак відповідь так йому і не надано.
Також, 26.02.2024 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому додаткової винагороди в повному обсязі передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, збільшеної до 100000 гривень, за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, за час безпосередньої участі в бойових діях, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на лінії зіткнення з урахуванням раніше виплачених сум.
23.10.2024 року командиром Військової частини НОМЕР_1 затверджено акт службового розслідування та видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 року №4310/нагд "Про призначення службового розслідування", за висновками якого провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відсутності документів у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджують факт безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України старшим солдатом ОСОБА_1 , для надання вмотивованої відповіді на запит № КО - 16789693 від 31.01.024 року, щодо невиплати додаткової винагороди за лютий 2023 року старшому солдату ОСОБА_1 , який у вказаний період проходив військову службу в 10-й запасній роті Військової частини НОМЕР_1 , а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо стали причиною вчинення правопорушення.
У акті службового розслідування, затвердженому 13.11.2024 року Командиром Військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що протягом лютого 2023 року старший солдат ОСОБА_1 не брав участі у бойових діях або у забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не був включений до бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 за лютий 2023 року та не був включений до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року" та відповідно не мав підстав отримувати грошову винагороду за вказаний період.
У ході службового розслідування здійснено перевірку наявних бойових розпоряджень, наказів та журналів військової частини НОМЕР_1 , за результатами якої не встановлено фактів безпосередньої участі старшого солдата 10-ї запасної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії під час перебування в районі здійснення зазначених заходів.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що вина військовослужбовців 10 запасної роти військової частини НОМЕР_1 відсутня. Службовим розслідуванням винних осіб, у невиплаті додаткової винагороди за лютий 2023 року старшому солдату ОСОБА_1 , який у вказаний період проходив військову службу в 10 запасній роті Військової частини НОМЕР_2 не встановлено. Умисних та неправомірних дій військовослужбовців 10 запасної роти військової частини НОМЕР_1 не виявлено.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не виплати з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року у повному обсязі грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції не віднайшов підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
У директиві від 25.03.2022 року №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 цієї директиви).
Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 року №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 року №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.
23.06.2022 Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню та є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України з 01.06.2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022 року.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).
Враховуючи наведене правове регулювання спірного питання, суд першої інстанції слушно зауважив, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 рішення №248/1298.
Так, спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, встановленої Постановою № 168, за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження такої участі.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач в підтвердження наявності у нього права на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, надав до матеріалів справи довідку Військової частини НОМЕР_3 від 28.02.2023 року № 51601248, зі змісту якої встановлено, що остання видана особовому складу 10 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , відрядженому до Військової частини НОМЕР_3 , в тому, що військовослужбовці цієї частини приймали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за лютий 2023 року.
Вказана довідка видана на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №340 від 14.12.2022 року, бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 №358/2136дск від 14.12.2022 року, бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 №5/106дск від 30.01.2023 року - №5/120дск від 22.02.2023 року.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що у вказаній довідці відсутнє документальне підтвердження, що у лютому 2023 року позивач брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) за спірний період з 01.02.2023 по 28.02.2023 року.
В даному випадку, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що лише посилання позивача на те, що з 01.02.2023 по 28.02.2023 року він приймав безпосередню участь в бойових діях, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на лінії зіткнення на глибині ротних та взводних опорних пунктів Військової частини НОМЕР_1 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, а тому вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами.
До того ж, позивачем в доводах апеляційної скарги не спростовано твердження відповідача щодо відсутності інформації про безпосередню участь позивача протягом спірного періоду у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 у період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року не виникло, оскільки інформації, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду надано не було.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Військова частина НОМЕР_1 не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалась положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року "Щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168", а відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.