Справа № 185/5950/25
Провадження № 1-кп/185/1164/25
10 липня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000852 від 15 травня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Павлограді, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка має повну середню освіту, офіційно непрацюючої, не одруженої, яка не має на утриманні дітей, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 01 лютого 2016 року Дніпропетровським апеляційним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 14 лютого 2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області скасовано іспитовий строк та направлено до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Звільнена 19 січня 2021 року з Дніпродзержинської ВК Дніпропетровської області (№ 34) по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
13 травня 2025 року приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 перебувала за місцем свого проживання, у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де в останньої раптово виник умисел на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення відносно ОСОБА_6 умисного вбивства, шляхом телефонного дзвінка на спецлінію «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, який фактично не був скоєний, ОСОБА_3 , в цей же день о 19 годині 17 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, попрохала свою матір ОСОБА_7 та сестру ОСОБА_8 зателефонувати на спецлінію «102» та повідомити інформацію стосовно вбивства ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , здійснила дзвінок на спецлінію «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області зі свого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна». В ході телефонної розмови ОСОБА_7 в усній формі, зі слів, які диктувала ОСОБА_3 , повідомила, що відносно ОСОБА_6 було скоєно злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, який фактично скоєний не був.
Надалі, за вказаною інформацією на місце мешкання ОСОБА_3 , черговим чергової частини Павлоградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було направлено екіпаж групи швидкого реагування, яким по прибуттю на місце ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, який фактично не був скоєний, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій повідомила про умисне вбивство ОСОБА_6 , яке здійснив ОСОБА_9 разом із невстановленою особою за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому по приїзду на місце події, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 слідчо-оперативної групи та групи швидкого реагування було встановлено факт завідомо неправдивого повідомлення про злочин відносно ОСОБА_6 , який було повідомлено ОСОБА_3 .
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
29 травня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.
Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_3 згодна з кваліфікацією дій, за ч. 1 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 383 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, поклавши на неї такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченій узгоджене сторонами покарання, обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала повністю, в скоєному розкаялася, зазначивши, що згодна з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
За місцем проживання обвинувачена задовільно, раніше судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 від 29 травня 2025 року і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
У справі процесуальних витрат не має.
Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 травня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 .
Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_10 такі обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: лазерний CD-R диск з відеозаписом до протоколу огляду диску та флеш-носій з відеозаписом до протоколу огляду від 13 травня 2025 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1