Справа № 178/3001/24
10 липня 2025 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Лісняк В.В.
за участі секретаря: Коваль Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
02 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103013533, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн.. зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 березня 2021 року включно.
23 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанси» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 103013533.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, згідно умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 103013533.
Представник позивача зазначає, що відповідачка порушила умови кредитного договору та відповідно до Додатку № 1 до договору факторингу, має заборгованість у розмірі 25256,90 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5670 грн.; заборгованості за відсотками - 19586,90 грн., які він і просить стягнути з відповідачки. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» судові витрати, серед яких 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про день розгляду справи сповіщена, про причину неявки не повідомила, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, за таких обставин суд вважає можливим розглянути позов за відсутності сторін, на підставі доказів, наданих у справі, постановивши заочне рішення, відповідно до ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі ст.1054 ЦК України, 02 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103013533, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн.. зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 березня 2021 року включно.
23 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанси» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 103013533.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, згідно умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 103013533.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідачка одержала та використала за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості.
Однак, відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим допустила виникнення заборгованості в сумі 25256,90 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5670 грн.; заборгованості за відсотками - 19586,90 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором відповідачкою по справі суду не надано.
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачка свої зобов'язання перед ТОВ «Мілоан», яке є правонаступником кредитора, належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідачка суду не надала, у зв'язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в загальній сумі 25256,90 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Тому, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 2422,40 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення, яке долучено до матеріалів справи та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,13,19,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором № 103013533 від 02 лютого 2021 року, в розмірі 25256,90 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5670 грн., крім того, 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу, всього 33679 грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В. В. Лісняк