Справа № 240/1076/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
11 липня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 01 грудня 2021 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01 грудня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Через відділ документального забезпечення суду першої інстанції 10.03.2025 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року заяву повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Суд зауважує, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено вимоги до форми і змісту заяви, яка подається у порядку, встановленому вказаною статтею, а тому суд вважає за необхідне застосувати загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини 1 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України.
Однак, досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що до поданої заяви не додано належних доказів, які підтверджують обставини викладені в заяві у унеможливлює її розгляд по суті. Надана позивачем до заяви роздруківка станом на 07.03.2025 не підтверджує невиконання відповідачем рішення суду.
Також варто звернути увагу на те, що в поданій заяві лише відображено твердження представника позивача про те, що відповідачем не виконано рішення суду у справі №240/1076/22.
Колегія суддів зазначає, що наявність лише самого твердження особи, що "за судовим рішенням виплаті підлягають пенсійні виплати, у виді додаткової пенсії як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру", не свідчить про зазначення заявником підстави для звернення із заявою до суду та не відображає зміст порушеного права, яке має бути встановлене судом при розгляді звіту суб'єкта владних повноважень.
З огляду викладене, суд дійшов висновку, що недотримання заявником положень Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні із даною заявою тягне за собою застосування судом положень ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України в частині повернення такого клопотання (заяви) без розгляду.
За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.