Справа № 240/6624/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач 15.02.2024 звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло подану заяву за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення №063350029817 від 22.02.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачки. Втім за доданими позивачем документами не зараховано до її страхового стажу періоду роботи з 24.01.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 16.06.1994 та з 17.06.1994 по 07.12.1997, у зв'язку із відсутністю відомостей про нарахування їй заробітної плати, як працівнику Бердичівської фірми "Агромашсервіскомплект" за 1991-1995 роки, господарського відділу МТС СП фірми "Агросервіс" за 1996-1997 роки, господарського відділу "Хладон" за 1997 рік, Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" м. Бердичева за 1994-1997 роки.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-IV.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону №1058-IV передбачає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч.1 ст.5 Закону №1058-IV).
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до вимог п. 2.9 Порядку №22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналізуючи зазначені положення Інструкції №58, суд дійшов висновку щодо того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За змістом позовної заяви спір виник з приводу часткового незарахування позивачці періоду її трудової діяльності з 24.01.1990 по 07.12.1997 (за виключенням догляду за дитиною до 3 років з 07.12.1991 по 06.12.1994) згідно з записом трудової книжки НОМЕР_1 від 20.03.1981, оскільки відсутній запис про прийняття на роботу в зв'язку з переведенням до Ремонтного підприємства фірми "Агромашсервіскомплект" та відсутністю інформації про перейменування такого підприємства.
У той час, як свідчать відомості трудової книжки позивачки відповідно до наказу №7-к від 24.01.1990 прийнята на посаду "комірника" у зв'язку із переведенням з філіалу Бердичівської швейної фабрики до Бердичівського ремонтного підприємства райагропрома. У подальшому з підстав реорганізації (за записом №10 здійсненим у трудовій книжці - "скасуванням") переведена до Ремонтного підприємства фірми "Агромашсервіскомплект" на підставі наказу №1-к від 01.01.1991 та відповідно до наказу №81-к від 01.12.1997 звільнена за власним бажанням. Вказані записи завірені печаткою та містять підпис посадової особи підприємства (начальника відділу кадрів - "Блізніченка").
Відповідно до архівної довідки №Б/2-с-1 від 13.02.2024, виданої архівним відділом Бердичівської міської ради Житомирської області на підставі Ф.р. - 3102, оп.1, спр.85, а.71, у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам Бердичівської фірми "Агромашсервіскомплект" з лютого по грудень 1990 року значиться комірник складу цеху №5 ОСОБА_2 (змінено прізвище на " ОСОБА_3 " відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 19.06.1991, про що зазначено у трудовій книжці позивачки). За наявних відомостей нарахування заробітної плати працівникам Бердичівської фірми "Агромашсервіскомплект" за 1991-1995 роки, господарського відділу МТС СП фірми "Агросервіс" за 1996-1997 роки, господарського відділу "Хладон" за 1997 рік, Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" м. Бердичева за 1994-1997 роки ОСОБА_4 ) не значиться.
Як свідчать матеріали справи записи №9-11 трудової книжки не містять виправлень, однак за твердженнями відповідачів внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Як зауважує представник відповідача 1, трудова діяльність у період з 24.01.1990 по 07.12.1997 не зарахована до трудового стажу з підстав відсутності записів у трудовій книжці про прийняття на роботу у зв'язку із переведенням та про перейменування підприємства.
Тобто, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугував факт порушенням посадовими особами підприємства визначених норм законодавства під час заповнення трудової книжки позивачки та відсутність відомостей у архівних документах про нарахування та виплату позивачці заробітної плати.
Статтею 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проаналізувавши викладені норми, суд вважає, що у разі наявності сумнівів щодо повноважень осіб, які підписали вищеописані довідки та їх змісту, відповідач 1 не був позбавлений можливості звернутися до органу який її видав із вимогою про підтвердження викладеної інформації.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження звернення відповідача 1 щодо отримання документів про трудову діяльність позивача та виконувану ним роботу, суб'єктами владних повноважень, суду не надано.
Згідно з роз'ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25 "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років", відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
При цьому, посади позивача (машиніст тепловоза та помічник машиністів тепловозів) належить до переліку професій, передбачених Списком №583, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону №1788-ХІІ.
Відтак, на переконання суду, відповідальність за допущені помилки посадовою особою підприємства, під час складення документації на підтвердження пільгового стажу позивача, а саме: відсутність інформації про безпосереднє здійснення організації перевезень і забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті, відсутність посилання на Постанову №583, відсутність деяких підписів посадових осіб, відсутність основної печатки, у деяких довідках покладає саме на роботодавця, а тому позивач не несе відповідальності за складення таких документів.
При цьому, суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження трудової діяльності на підприємстві, установі чи організації, видають необхідні довідки, відповідно до положень порядку № 637.
Відповідно, не можна вважати формальні неточності викладені у довідках і трудовій книжці, підставою для не призначення пенсії за вислугу років позивачу.
Крім того, слід врахувати, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Вказані помилки уповноважених посадових осіб підприємства на якому у оскаржуваний період працювала позивачка не можуть позбавити її права на належний соціальний захист.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем до заяви про призначення пенсії за вислугу років документи підтверджують необхідні відомості про характер виконуваних ним робіт на посаді, зайняття якої передбачає призначення пільгової пенсії, а тому відповідач 2 мав належним чином перевірити подані позивачем документи та прийняти відповідне рішення.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачці до спеціального стажу періоди її роботи з 24.01.1990 по 31.12.1990 в Бердичівському ремонтному підприємстві райагропром, з 01.01.1991 по 16.06.1994 в Ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект" та з 17.06.1994 по 07.12.1997 в ВАТ "Ремтехсервіс"
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
За матеріалами справи встановлено, що підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало, на думку відповідача, відсутність необхідного страхового стажу у зв'язку із неточностями у поданих документах.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, факт трудової діяльності позивачки у спірний період з 24.01.1990 по 07.12.1997 підтверджено записами трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Розгляд заяв щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення належить до повноважень відповідача. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначенні пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та викладених висновків суду.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.