Справа № 600/731/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
позивачі звернулись до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
28 березня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено про безпідставність їх доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно: нежитлова будівля-корівник загальною площею - 782.2 кв.м. реєстраційний номер 33994419. розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 29.11.2023 року № 356320898.
Також, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом встановлено наступне:
- ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 7323082200:02:001:0029), загальною площею 0,8091 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 7323082200:02:001:0074), загальною площею 0,7786 га, що розташовані за адресою: с.Жилівка Чернівецького району Чернівецької області.
- ОСОБА_2 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 7323082200:02:001:0066), загальною площею 0,7201 га, що розташована за адресою: с.Жилівка Чернівецького району Чернівецької області.
Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкові повідомлення рішення:
- від 06.02.2023 року №0002112-2411-2407, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2022 рік у розмірі 12 710,75 грн;
- від 06.02.2023 року №0002113-2411-2407, відповідно до якого ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2022 рік у розмірі 12 710,75 грн.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Чернівецькій області із заявою від 20.11,2023р. (вх. ГУ ДПС у Чернівецькій області від 24.11.2023р.) про надання інформації щодо правомірності нарахування податку на нерухоме майно, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Листом від 06.12.2023 року №1129/Г/24-13-24-02 ГУ ДПС у Чернівецькій області повідомило про те, що податкові повідомлення-рішення за 2022 рік №0002112-2411- 2407 від 06.02.2023 року на суму 12710,75 грн. та №0002113-2411-2407 від 06.02.2023 року на суму 12710,75 грн. сформовані відповідно до чинного законодавства та підлягають сплаті згідно норм пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України (далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Так, порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентований статтею 266 ПК України.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, серед яких будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України)
Тобто, пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а третя такі об'єкти нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Стосовно того, чи є позивачі сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач-1 представник позивача-2 зазначають про те, що нежитлова будівля-корівник загальною площею - 782.2 кв.м. реєстраційний номер 33994419, розташована за адресою: Чернівецька область. Новоселинький район, с. Жилівка, вулиця Франка, 18Є, використовується позивачами для задоволення власних потреб, з реалізацією надлишку, що безпосередньо пов'язано з веденням особистого селянського господарства. Отже, фактично нежитлова будівля - корівник, загальною площею 782,20 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є нерухомістю сільськогосподарських товаровиробників.
Так, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься також у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що фізична особа-підприємець може підпадати під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 261.11.2020 року (справа №560/168/19).
Також, національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, що наведена судом раніше (діючій на час спірних правовідносин), згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
З огляду на наведені вище положення законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, у цій справі можна констатувати, що позивачі можуть підпадати під критерії наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника, будучи фізичними особами, у разі здійснення такої діяльності.
Стосовно того, чи об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає наступне.
Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Окрім цього, до цього класу класифікатора будівель та споруд належать також: будівлі для тваринництва (код 1271.1); будівлі для птахівництва (код 1271.2); будівлі для зберігання зерна (код 1271.3); будівлі силосні та сінажні (код 1271.4); будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (код 1271.5); будівлі тепличного господарства (код 1271.6); будівлі рибного господарства (код 1271.7); будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (код 1271.8); будівлі сільськогосподарського призначення інші (код 1271.9).
Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).
Суд зазначає, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 29.11.2023 року № 356320898 наявна наступна інформація щодо технічного опису по спірному об'єкту нерухомості, а саме: нежитлова будівля, корівник.
Така ж інформація визначена у Витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Реєстраційний номер документу: Т101:5392-1963-6283-1730).
Як видно з технічного опису майна спірного об'єкту нерухомості (корівник), то його дійсно можна віднести до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.
Водночас, з метою вирішення питання щодо наявності у позивачів права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суду належить встановити не тільки те, чи наділені вони статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, а й встановити факт використання позивачами спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Тобто, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України лише ті будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
Більше того, у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 Верховним Судом наголошено, що встановлена пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
При цьому суд погоджується з позицією відповідача, згідно якої, сама лише належність будівель та споруд до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) не свідчить про безумовну належність їх до об'єктів, які в розумінні пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки для отримання права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачам належить використовувати такі об'єкти за призначенням як об'єкти сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Так, обґрунтовуючи належність досліджуваного об'єкту нерухомості до таких, які не є об'єктами оподаткування в розумінні пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачі не наводять жодних доводів в частині характеру їх господарської діяльності, на логічність процесів використання нерухомого майна, не надають жодних фотоілюстрації об'єкту нерухомості, з яких було б видно, їх приналежність до сільськогосподарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачами не надано будь-яких доказів того, що описана вище будівля використовувалась (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції (не надано жодних доказів використання спірної будівлі для здійснення сільськогосподарської діяльності (зберігання зернових, розведення скота тощо).
Для перевірки наведеного суд міг провести виїзне засідання, однак на сьогодні в цьому немає доцільності, оскільки суд здійснює перевірку правомірності формування відповідачем по відношенню до позивачів податкового боргу згідно податкових повідомлень-рішень у 2023 році за 2022 рік, що не дає можливості встановити достовірність даних у зв'язку з перебігом строку.
Таким чином, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні докази дійсності використання позивачами спірної нежитлової будівлі за призначенням як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб у період, за який сформовано податкове зобов'язання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачі не наділені правом користуватись пільгою за спірний об'єкт нерухомого майна відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку не надається оцінку для перевірки наявності третьої умови для застосування пільги, встановленої пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме чи спірний об'єкт нерухомого майна не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оцінюючи позицію апелянтів, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційних скаргах не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.