Справа № 201/2744/25
Провадження № 2/201/2301/2025
(заочне)
23 червня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У березні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі -МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що 29.07.2023 року о 17:15 год. у м. Дніпрі по вул. Передовій, е/о N9 8, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, що призвело до настання ДТП.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.08.2023 року, вина відповідача була повністю доведена судом, і його визнано винним у скоєнні ДТП.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА», що підтверджується полісом серії НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 35, п. 41 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 01.08.2023 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із відповідною заявою про страхове відшкодування.
01.08.2023 р. ОСОБА_2 , на виконання вимог ст. 33 Закону, звернувся до МТСБУ із відповідною заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди.
За результатами звернення ОСОБА_2 та розгляду його заяви, МТСБУ було відкрито регресну справу N 94895.
11.09.2023 р. оцінювачем ОСОБА_3 було складено звіт № 2907231 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в ДТП (надалі - «Висновок»).
За результатами висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 222 437,60 грн. з урахуванням ПДВ.
Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 30.10.2023 року та Наказу № 4.1/19000 від 30.10.2023 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди ОСОБА_2 в загальному розмірі 160 000,00 грн.
Також позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 1 550 грн.
Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню складає 161 550 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, та судові витрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 березня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.57).
Ухвалою судді від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду (а.с.62).
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.(а.с.75-76)
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Судом встановлено, 29.07.2023 року о 17:15 год. у м. Дніпрі по вул. Передовій, е/о N9 8, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, що призвело до настання ДТП.
Вказані обставини встановлені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.08.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у сумі 850 грн. (а.с.15-16)
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач, не була застрахована у встановленому Законом порядку, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відсутній.
Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована відповідачем потерпілій особі.
Відповідно до п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах визначених Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував цивільно-правову відповідальність. Право на отримання відшкодування від МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту мають потерпілі в ДТП особи, відповідальність яких була застрахована на час ДТП.
У зв'язку з настанням вищевказаної ДТП, власник пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 01.08.2023 року звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та відшкодування шкоди (а.с. 17,18-19).
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.09.2023 р. оцінювачем ОСОБА_3 було складено звіт № 2907231 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в ДТП (надалі - «Висновок»). (а.с.21-35) За результатами висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 222 437,60 грн. з урахуванням ПДВ.
Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 30.10.2023 року (а.с.52) та Наказу № 4.1/19000 від 30.10.2023 р. (а.с.51) про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди ОСОБА_2 в загальному розмірі 160 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №977418 від 02.11.2023 року. (а.с.53)
Також позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 1 550 грн., що підтверджується рахунком-фактурою ФОП ОСОБА_3 від 11.09.2023 року (47), які в подальшому були сплачені МТСБУ на підтвердження чого суду надано платіжну інструкцію №975613 від 13.09.2023 року. (а.с.54)
Загальні збитки становлять 161 550 грн. (160 000 грн.+ 1550 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень п. «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, неправомірними діями відповідача пов?язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв?язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а також відсутня інформація про наявність у відповідача статусу особи, яка згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону №1961 звільнена від обов?язкового страхування, а також те, що МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов?язок з відшкодування шкоди, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума завданих збитків у розмірі 161 550 грн.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 12).
Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) в порядку регресу суму завданих збитків у розмірі 161 550 грн., з яких 160 000 грн. - страхове відшкодування, 1550 грн. - витрати за складання висновку про вартість матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, б-р Русанівський, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Куць