Справа № 206/82/25
Провадження № 2/201/3050/2025
(заочне)
27 червня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
До Соборного районного суду м. Дніпра за підсудністю з Самарського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 15.12.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ).
01.05.2024 року в м. Дніпро сталося ДТП за участю транспортного засобу КІА (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування наземного транспорту №030117/4057/0000048.
Згідно постанови Кіровського районного суду м. Днпропетровська від 30.05.2024 року (справа №203/2564/24), ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1 .
На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 176 814,89 грн. (ПД №164023 від 22.05.2024 р.).
Розмір страхового відшкодування дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), визначеного на підставі рахунку СТО ПП «Сінгл-Сервіс».
Відповідно до звіту №38161 від 28.06.2024 року вартість відновлювального ремонту ТЗ, становить - 197 284,95 грн., що перевищує розмір сплаченого відшкодування визначеного на підставі рахунку СТО.
Отже, як вказував представник позивача, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.05.2024 року в м. Дніпро.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо- транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу КІА (д.р.н. НОМЕР_2 ), була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СК «БРОКБІЗНЕС» згідно полісу ЕР №219235618. Ліміт відповідальності страховика становить - 160 000 грн., франшиза - 3 200 грн.
28.06.2024 року АТ «СК «БРОКБІЗНЕС» виконало своє зобов'язання та перерахувало - 156 800 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.
Отже, сторона позивача вказувала, що ціна позову дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» за вирахуванням ліміту відповідальності страховика відповідача.
З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача суму недоплаченого страхового відшкодування у сумі 20 014,89 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 травня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.42).
Ухвалою судді від 08 травня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до судового розгляду (а.с.43).
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності. (а.с.6)
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Судом встановлено, що 15.12.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030117/4057/0000048. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного договору є автомобіль Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.10).
01.05.2024 року в м. Дніпрі сталося ДТП за участю транспортного засобу КІА (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Так ОСОБА_1 01 травня 2024 року о 09 год. 30 хв. в м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 20, керував транспортним засобом КІА д.н.з. НОМЕР_2 , під час виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався попереду, під керуванням водія ОСОБА_2 .
В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Вказані обставини встановлені постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 850 грн. (а.с.22-зворот-23).
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу КІА, д.н.з.. НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СК «БРОКБІЗНЕС» згідно полісу ЕР №219235618. Ліміт відповідальності страховика становить - 160 000 грн., франшиза - 3 200 грн. (а.с.23-зворот).
01.05.2024 року ОСОБА_2 , як власник транспортного засобу Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , звернулася до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою №18687966994 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030117/4057/0000048/1 (а.с.9).
На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт №18687966994 від 21.05.2024 року (а.с.8).
Відповідно до ремонтної калькуляції № 1868796699 від 28.06.2024 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), становить 176 814,89 грн. (а.с.15-зворот-18).
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Як вбачається з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі по тексту, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом 50 частини першої статті 1Закону України«Про страхування» визначено,що страхова виплата (страхове відшкодування) це грошові кошти,що виплачуються страховиком уразі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Згідно пункту 59 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (стаття 990 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першоїстатті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно достатті 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статті 993 цього Кодексу можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди».
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-2878цс15, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, від 22.04.2020, у справі №756/2632/17, від 22.04.2021 у справі №759/7787/18, від 11.08.2021 у справі №554/8473/19.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» здійснило виплату ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування в розмірі 156800 грн. (ліміт відповідальності страховика - 16000 грн. за мінусом франшизи 3200 грн.).
На підставі рахунку СТО ПП «Сінгл-Сервіс», позивач сплатив 176 814,89 грн. згідно умов договору добровільного страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 164023 від 22 травня 2024 року (а.с.11-12).
З таких обставин, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20 014,89 грн. (176 814,89 грн. - 156800 грн.).
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №000079 від 07.01.2025 року про сплату судового збору у сумі 3 028 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Звертаючись із позовною заявою, ПрАТ «СК «УНІКА» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., надавши при цьому договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01.11.2023 року укладеного між ПрАТ «СК «УНІКА» та ФОП ОСОБА_3 (а.с.24-зворот-25), додаткову угоду до договору доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01.11.2023 року (а.с.25-зворот), договір №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 та АБ «Білий» (а.с.28), додаткову угоду №1 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року (а.с.28), додаток №2 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року (а.с.28-зворот-29), акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/35717 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року. (а.с.30)
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5,6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
В силу вищевказаних норм закону, з огляду на те, що суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,19,76-81,89,141,258,259,263- 265,268,274,280,352,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20 014,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн., та витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6в, корп.4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Куць