Справа № 201/11623/24
Провадження № 2/201/654/2025
11 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання наказів та рішень незаконними, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Українського державного університету науки і технологій (надалі - УДУНТ) про визнання наказів та рішень незаконними, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що відповідач тривалий час порушує її трудові права, що було предметом спору у цивільних справах № 201/3206/21 та № 201/4991/22.
Наказом в.о. ректора УДУНТ № 26-ос від 10 лютого 2023 року її поновлено на роботі з 01 липня 2022 року по 30 червня 2024 року на посаді 0,85 ставки доцента кафедри «Економіка та менеджмент» на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом.
Наказом УДУНТ від 29 грудня 2023 р. № 383-к «Про організацію конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету» було вирішено провести конкурсний відбір на заміщення вакантних посад професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів кафедр, в період з 01 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року.
Наказом УДУНТ від 01 квітня 2024 року № 103-к «Про оголошення конкурсу» у зв'язку із наявністю вакантних посад професорсько-викладацького складу в університеті та з метою проведення конкурсу на заміщення вакантних посад оголошено конкурс на заміщення вакантних посад професорсько-викладацького складу. По кафедрі інтелектуальної власності та управління проєктами оголошено конкурс на заміщення наступних вакантних посад: професор, доцент (5 штатних одиниць), старший викладач.
Наказом УДУНТ від 07 травня 2024 року № 138-к «Про допущення до участі у конкурсі на заміщення посад науково-педагогічних працівників» було допущено до участі у конкурсі наступних працівників навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» (факультет дизайну машин та захисту довкілля), зокрема з кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами, наступних осіб: ОСОБА_6 (професор); ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - доценти, а також старшого викладача ОСОБА_7 .
Таким чином, на 5 вакантних посад доцента (5 штатних одиниць) кафедри інтелектуальної власності та управління проектами для участі у конкурсі було допущено 5 доцентів, які працювали на той час в УДУНТ,
Позивач зазначила, що листом УДУНТ за підписом голови конкурсної комісії ОСОБА_8 від 18 червня 2024 року вих. № 23-11/68 її повідомлено щодо наявності документів по проходженню конкурсу на заміщення вакантної посади доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами, та надано в копіях: витяг з протоколу № 16 від 15 травня 2024 засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проектами, на 2 арк. в 1 прим.; витяг з протоколу № 5 від 21.05.2024 року засідання вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля на 1 арк. в 1 прим.; витяг з протоколу № 4 від 07.06.2024 засідання конкурсної комісії ННІ «ІПБТ» на 2 арк. в 1 прим.
У витязі з протоколу № 16 від 15.05.2024 року засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проектами зазначено, що слухали претендента на посаду доцента кафедри ОСОБА_1 , а також виступив проф. ОСОБА_9 , та було ухвалено рішення на підставі результатів таємного голосування вважати ОСОБА_1 не обраною за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами. Також було вирішено не рекомендувати Вченій раді факультету дизайну машин та захисту довкілля ННІ «ШБТ» кандидатуру доцента, к.т.н. ОСОБА_1 для обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами.
Вказане рішення комісії є незаконним, оскільки відповідач не врахував, що інформація щодо кандидата ОСОБА_1 не відповідала дійсності, зокрема, була складена упередженою по відношенню до неї особою, яка перебувала з нею в очевидно конфліктних відносинах, а саме завідуючим кафедри ОСОБА_10 й на засіданні кафедри 15 травня 2024 року не оголошувалася.
Крім того, позивач вказувала, що не була присутня на засіданні кафедри 21 травня 2024 року, не була сповіщена належним чином про його проведення, а отже не могла виступити на засіданні, навести свої доводи та міркування, в той час як саме від рішення вченої ради факультету залежало прийняття рішення щодо обрання або необрання її за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами.
Відповідно до Витягу з протоколу № 4 від 07 червня 2024 року засідання конкурсної комісії ННІ «ІПБТ» було заслухано заступника голови конкурсної комісії ОСОБА_11 , та відбулося ознайомлення членів конкурсної комісії з результатами попереднього обговорення та таємного голосування на засіданнях кафедр та вчених радах факультетів щодо пропонування ректору університету для обрання за конкурсом, кандидатур на посаду науково - педагогічних працівників та строків, на який укладається контракт. Членам конкурсної комісії були надані витяги з протоколів засідань кафедр та вчених рад факультетів щодо пропонування ректору університету, для обрання за конкурсом, кандидатур на посаду науково - педагогічних працівників та строків на який укладається контракт.
Відповідно до підсумків голосування на засіданні кафедри інтелектуальної власності та управління проектами та на засіданні вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля не рекомендована кандидатура ОСОБА_1 , доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами для обрання за конкурсом на заміщення вакантної посади доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами.
За наслідком засідання конкурсної комісії ННІ «ІПБТ» було вирішено підтвердити рішення засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проектами та засідання вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля щодо обрання за конкурсом на заміщення вакантної посади доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами. На підставі результатів відкритого голосування було вирішено не рекомендувати кандидатуру ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами.
При цьому в жодному із протоколів засідань: кафедри інтелектуальної власності та управління проектами, вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля, конкурсної комісії ННІ «ІПБТ» не зазначено будь-яких підстав, та жодної аргументації стосовно того, чому доцента ОСОБА_1 не було прийнято на посаду за результатом проведення конкурсу на здобуття вакантних посад доцентів (5 штатних одиниць) кафедри інтелектуальної власності та управління проектами, враховуючи що на 5 посад доцентів претендувала така ж кількість претендентів.
Позивач вважає, що УДУНТ проявив упереджене та дискримінаційне відношення до неї, рішення відповідача щодо непроходження конкурсного відбору є незаконними та безпідставними, ухваленими всупереч нормам КЗпП України, Закону України «Про вищу освіту», змісту п.2 Наказу УДУНТ № 383-К від 29.12.2023 року, нормам Положення про заміщення вакантних посад та проведення конкурсного відбору науково-педагогічних працівників УДУНТ», а тому вона змушена звернутись до суду.
Просила визнати незаконним проведення конкурсу та скасувати його результати в частині конкурсу на зайняття вакантних посад доцентів кафедри «Інтелектуальної власності та управління проєктами» навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» Українського державного університету науки і технологій, результати якого оформлені протоколом № 16 від 15 травня 2024 року засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проектами, протоколом № 5 від 21 травня 2024 року засідання вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля, протоколом № 4 від 07 червня 2024 року засідання конкурсної комісії навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» Українського державного університету науки і технологій.
Також позивач просила:
- визнати незаконними та скасувати рішення Українського державного університету науки і технологій про обрання на вакантні посади доцентів кафедри «Інтелектуальної власності та управління проектами» навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» Українського державного університету науки і технологій, а саме: рішень щодо необрання ОСОБА_1 на посаду доцента та рішення про обрання на посаду доцента кафедри інших кандидатів на посаду доцента кафедри «Інтелектуальної власності та управління проектами» за результатами конкурсного відбору, який проводився на виконання Наказу УДУНТ від 29 грудня 2023 року № 383-к «Про організацію конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету», та наказу УДУНТ від 01 квітня 2024 року № 103-к.;
- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій від 06 серпня 2024 року № 239-ос в частині її звільнення з посади 0,85 ставки доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами;
- поновити її на посаді 0,85 ставки доцента кафедри «Інтелектуальної власності та управління проєктами» навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» Українського державного університету науки і технологій та допустити рішення суду в цій частині до негайного виконання;
- стягнути з Українського державного університету науки і технологій на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату ухвалення рішення суду в даній справі;
- стягнути з Українського державного університету науки і технологій на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та судові витрати (т.1, а.с.1-21).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2024 року дана цивільна справа передана для розгляду судді Куць О.О. (т.1, а.с. 248).
Ухвалою судді від 25 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху (т.1, а.с. 250-251).
Ухвалою судді від 07 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті (т.2, а.с. 8-9).
01 листопада 2024 року представник УДУНТ - адвокат Савко В.В. направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 було пропущено строк для звернення до суду в частині позовних вимог які стосуються її звільнення, а саме місячний термін, передбачений ст. 233 КЗпП Україна. Позивачем належним чином не доведено “дискримінації» та інших порушень її прав з боку Університету, які, начебто, мали місце під час конкурсу на зайняття вакантних посад НПП. На переконання відповідача, позивачем обрано неналежний склад учасників справи, з огляду на позовну вимогу яка стосується скасування результатів конкурсу та визнання його проведення незаконним в цілому, оскільки в цьому конкурсі брали участь і інші претенденти, які в результаті його проведення уклали з відповідачем трудові контракти. Зокрема, позивачем обрано неналежний склад учасників справи і в частині відповідача, адже Університет в особі ректора не приймав рішення про необрання ОСОБА_1 за результатами конкурсу, а таке рішення було прийнято Вченою радою в особі 14 осіб, на яких Університет не може впливати, тож саме Вчена рада (14 осіб) в контексті цієї вимоги, на переконання УДУНТ, мала б бути відповідачами. Крім цього, з позовної заяви вбачається, що позивач застосувує норми права на які посилається, як на обгрунтування своєї позиції, використовуючи їх власне трактування, що йде врозріз з тим, що вкладав в них законодавець, на що має звернути увагу суд при винесенні рішення по суті справи. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (т.2, а.с. 20-36).
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року залучено до участі у даній цивільній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (том 3, а.с. 118-119).
У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шпак В.І. підтримали позовні вимоги, просили позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Савко В.В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Третя особа - ОСОБА_5 вказував на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про день, місце та час слухання справи, причини неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Судом встановлено, що наказом в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій (надалі - УДУНТ) № 26-ос від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01 липня 2022 року по 30 червня 2024 року на посаді 0,85 ставки доцента кафедри «Економіка та менеджмент» на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом (т.1, а.с. 54).
Наказом УДУНТ від 29 грудня 2023 року № 383-к «Про організацію конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету» було вирішено провести конкурсний відбір на заміщення вакантних посад професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів кафедр, в період з 01 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року (т.1, а.с. 63).
Наказом УДУНТ № 56 а-2 від 14 березня 2024 року створено конкурсну комісію УДУНТ для проведення відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету (т.1, а.с. 55-56).
Наказом УДУНТ від 01 квітня 2024 року № 103-к «Про оголошення конкурсу» у зв'язку із наявністю вакантних посад професорсько-викладацького складу в університеті та з метою проведення конкурсу на заміщення вакантних посад оголошено конкурс на заміщення вакантних посад професорсько-викладацького складу.
По кафедрі інтелектуальної власності та управління проєктами оголошено конкурс на заміщення наступних вакантних посад: професор, доцент (5 штатних одиниць), старший викладач (т.1, а.с. 59-62).
Наказом УДУНТ від 07 травня 2024 року № 138-к «Про допущення до участі у конкурсі на заміщення посад науково-педагогічних працівників» було допущено до участі у конкурсі наступних працівників навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» (факультет дизайну машин та захисту довкілля), зокрема з кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами, наступних осіб: ОСОБА_6 (професор); ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - доценти, а також старшого викладача ОСОБА_7 .
Таким чином, на 5 вакантних посад доцента (5 штатних одиниць) кафедри інтелектуальної власності та управління проектами для участі у конкурсі було допущено 5 доцентів, які працювали на той час в УДУНТ, в тому числі позивача ОСОБА_1 .
За вимогами ч.ч. 2, 7 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада закладу вищої освіти обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр, професорів і доцентів, директора бібліотеки, керівників філій. У закладі вищої освіти можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких визначаються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту вищого закладу вищої освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів. Склад відповідних вчених рад формується на засадах, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.
Згідно витягу з протоколу № 16 засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами від 15 травня 2024 року у присутності 8 осіб із 9 штатних науково-педагогічних працівників кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами за результатами таємного голосування ухвалено вважати ОСОБА_1 не обраною за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами («за» проголосувала 1 особа, проти -«6», недійсних бюлетенів - «1»). На підставі таємного голосування ухвалено не рекомендувати Вченій раді факультету дизайну машин та захисту довкілля ННІ «ІПБТ» кандидатуру доцента, к.т.н. ОСОБА_1 для обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами (т.1, а.с. 50 зворот).
У подальшому, 21.05.2024 року, на засіданні Вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля від 21 травня 2024 року за наслідками розгляду питання про обрання за конкурсом на посади науково-педагогічних працівників, шляхом таємного голосування 13 осіб з 14 членів Вченої ради факультету ДМЗ ухвалили на підставі таємного голосування не обирати ОСОБА_1 за конкурсом на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами. За результатами таємного голосування «за» проголосували 3 особи, «проти» - 10 осіб, «недійсних бюлетенів» - 0 (т.1, а.с.51 зворот).
Згідно витягу з протоколу № 4 конкурсної комісії Навчально-наукового інституту «Інститут промислових та бізнес технологій» (ННІ ІПБТ) від 07 червня 2024 року ухвалено підтвердити рішення засідання кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами та засідання Вченої ради факультету дизайну машин та захисту довкілля щодо обрання за конкурсом на заміщення вакантної посади доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами. Результати відкритого голосування щодо обрання ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами: «за» - 0; «проти» - 10, «недійсних бюлетенів» - 0 (т.1, а.с.52).
На підставі результатів відкритого голосування ухвалено не рекомендувати кандидатуру ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проектами.
Звертаючись із позовною заявою, позивач вказувала на неврахування Вченою радою її наукових досягнень під час голосування, які є більш вагомими, ніж досягнення інших кандидатів, зокрема, замість відповідності 9 пунктам її професійної активності значяться лише 4 зараховані пункти. Зазначала, що окрім правильного зазначення її прізвища, ім'я та по батькові, наукового ступеню, вченого звання та кількості наукових статей у періодичних виданнях категорії Б України, у тому числі Scopus/WOS (відповідно 17/3) всі інші параметри містять очевидну завідомо недостовірну інформацію, фабрикацію, фальсифікацію, тощо.
Між тим, вказані аргументи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Пунктом 4 Положення про заміщення вакантних посад та проведення конкурсного відбору науково-педагогічних працівників УДУНТ передбачені вимоги до кандидатів НПП.
Так на посаду доцента можуть претендувати особи, які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні та мають науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук та/або вчене звання за профілем кафедри та:
1) стаж роботи на посадах НПП не менше 3 років, але не менше 5 видів досягнень у професійній діяльності, визначених у Ліцензійних умовах провадження освітньої діяльності, за останні 5 років у тому числі не менше 5 публікацій у наукових виданнях (періодичні фахові видання України та/або видання, що включені до науко-метричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection) за останні 5 років, у тому числі не менше однієї публікації у виданнях, що включені до науко-метричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection;
2) стаж наукової діяльності за профілем кафедр не менше 3 років, не менше 4 видів досягнень у професійній діяльності, визначених у Ліцензійних умовах провадження освітньої діяльності, за останні п'ять років, у тому числі наявність не менше 5 публікацій у наукових виданнях (періодичні фахові видання України та/або видання, що включені до науко-метричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection) за останні 5 років, у тому числі не менше однієї публікації у виданнях, що включені до науко-метричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection;
3) стаж професійної діяльності за профілем кафедри не менше 3 років.
Таким чином, згідно вказаного Положення, кількість наукових праць, публікацій та стаж роботи впливає на можливість допуску кандидата до участі у конкурсі.
Як було зазначено вище, наказом УДУНТ від 07 травня 2024 року № 138-к було допущено ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посад науково-педагогічних працівників (т.1, а.с. 59-62).
Слід зазначити, що Положення про заміщення вакантних посад та проведення конкурсного відбору науково-педагогічних працівників УДУНТ не містить умов, за якими переможцем конкурсу є особа, яка має більше наукових праць, активностей тощо.
Таким чином той факт, що в документі «Інформація про наукові та професійні досягнення к.т.н., доц. І.О.Гордєєвої, яка бере участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами ННІ ІПБТ УДУНТ) неправильно було зазначено кількість її професійних досягнень та публікацій не могло вплинути на результат конкурсного відбору, наслідки таємного голосування.
Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про вчинення відносно неї дискримінації під час голосування на кафедрі, адже негативний висновок кафедри не є підставою для відмови претенденту у розгляді його кандидатури Вченою радою (пункт 5.5.2 Положення про заміщення вакантних посад та проведення конкурсного відбору науково-педагогічних працівників УДУНТ).
Тільки рішення Вченої ради УДУНТ є підставою для укладання трудового договору (контракту) з обраною на посаду науково-педагогічного працівника особою та видання ректором наказу про прийняття її на роботу.
Звертаючись з позовною заявою, позивач вказувала, що доцент ОСОБА_4 взагалі не мав бути допущений до участі у конкурсі, оскільки був позбавлений наукового ступеню доктора технічних наук рішенням НАЗЯВО від 27.06.2023 року, Рішенням МОНУ № 1309 від 25.10.2023 року за фактом фабрикації та фальсифікації, як і доцент ОСОБА_2 , якою порушено п.4.8 Положення та п.37 Ліцензійних умов Постанови КМУ № 365 від 24 березня 2021 року в частині відповідності кадровим вимогам ліцензійних умов провадження освітньої діяльності до профілю кафедри, та старший викладач ОСОБА_7 , яка має суттєві порушення академічної доброчесності.
Між тим вказані аргументи не можуть бути підставами для скасування результатів конкурсу, оскільки, як було зазначено вище, на посади 5 доцентів претендувало 5 осіб, а тому обрання інших 4-х учасників конкурсу не порушує права ОСОБА_1 , яку не обрали на посаду за результатами таємного голосування, й одна посада доцента залишилась вакантною. З цих же підстав суд відхиляє і аргументи позивача стосовно того, що конкурс був оголошений не на всі вакантні посади.
Крім того, ОСОБА_7 претендувала на посаду старшого викладача, відтак її допуск до конкурсу та призначення на вказану посаду жодним чином не порушує прав позивача, яка мала намір зайняти посаду доцента кафедри.
Докази, які б свідчили про тиск перед або під час голосування на членів кафедри та/або Вченої ради суду не надано.
Аргументи позивача стосовно того, що вона не була присутня на засіданні Вченої ради також не дають підстав для висновку про незаконність результатів проведення конкурсу, оскільки Положення про заміщення вакантних посад та проведення конкурсного відбору науково-педагогічних працівників УДУНТ не передбачена обов'язкова присутність кандидатів на засіданні Вченої ради факультету.
Таким чином відсутні правові підстави для визнання незаконним проведення конкурсу та скасування його результатів, а також рішень щодо необрання ОСОБА_1 на посаду доцента та рішення про обрання на посаду доцента кафедри інших кандидатів на посаду доцента кафедри «Інтелектуальної власності та управління проектами» за результатами конкурсного відбору, який проводився на виконання Наказу УДУНТ від 29.12.2023 року № 383-к «Про організацію конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету», та наказу УДУНТ від 01.04.2024 р. № 103-к.
Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасувати наказу в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій від 06 серпня 2024 року № 239-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади 0,85 ставки доцента кафедри інтелектуальної власності та управління проєктами, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зауважує наступне.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.
Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
У частині третій статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
Згідно з положеннями частин 9, 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.
Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 р. № 744, передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.
Таким чином, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.09.2017 р. у справі № 6-254цс17.
Судом встановлено, що наказом в.о. ректора УДУНТ № 26-ос від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01 липня 2022 року по 30 червня 2024 року на посаді 0,85 ставки доцента кафедри «Економіка та менеджмент» на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом.
Жодних заперечень проти укладання строкового трудового договору позивач не заявляла, а навпаки у заяві від 14 лютого 2023 року ОСОБА_12 окреслила строк трудового договору - до 30 червня 2024 року (т.1, а.с.109).
Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
19 червня 2024 року позивач особисто отримала попередження про передуюче звільнення за п.2 ст. 36 КЗпП України (т.1, а.с.48).
Оскільки строк дії трудового договору сплив 30 червня 2024 року, новий контракт не укладено, слід дійти висновку, що строковий трудовий договір припинився у зв'язку з закінченням його строку, тому відповідачем правомірно застосовано п. 2 ст. 36 КЗпП України та трудовий договір з позивачем припинено у зв'язку із закінченням його строку, а тому відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача № 239-ос від 06 серпня 2024 року.
Оскільки норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини між сторонами, передбачають зокрема, обіймання посади науково-педагогічного працівника доцента та укладення трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору, а ОСОБА_12 не обрано за конкурсом шляхом таємного голосування на посаду доцента кафедри «Інтелектуальної власності та управління проєктами» ННІ «Інститут промислових та бізнес технологій» УДУНТ, відсутні правові підстави для її поновлення на посаді доцента вказаної кафедри та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже у задоволенні вказаних позовних вимог позивача слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Під час розгляду справи по суті судом не встановлено факту порушення прав ОСОБА_1 у сфері трудових відносин з відповідачем, отже у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Матеріали справи не містять, та позивачем не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України, які б давали підстави для висновку про задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
При цьому суд не бере до уваги аргументи відповідача про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду (в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 отримала 19 серпня 2024 року, а звернулась до суду 19 вересня 2024 року шляхом подання позовної заяви через систему «Електронний суд», тобто у встановлений Законом строк.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, в силу ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати слід залишити за останньою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 209, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання наказів та рішень незаконними, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Куць