Справа № 171/2783/24
Провадження № 3/211/37/25
іменем України
11 липня 2025 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В. розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 10 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апостолове Дніпропетровської області, пенсіонера, громадянина України, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173 КУпАП,-
Згідно протоколу Серії ВАВ № 994139 від 23.10.2024 року, який 22.11.2024 року надійшов до суду на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2024 року, в порядку ст. 34 КПК України, ОСОБА_1 26 09 2024 року, о 13-30 год.. перебуваючи на лоджі своєї квартири АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_2 , яка стояла під вікнами квартири останнього, а саме знаходилась на АДРЕСА_3 , виражався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , в наслідок чого порушував громадський порядок і спокій громадян.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду із заявою - запереченням, де зазначив, що до суду приїхати не має можливості, так як є інвалідом другої групи з обмеженими можливостями. Курейко не ображав, про що повідомляв поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також у заяві зазначив про антисанітарні умови, які створюють у під'їзді ОСОБА_2 , та її матір ОСОБА_3 , які на зауваження не реагують.
Перевіривши матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.245,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Статтею 251 КУпАП, визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. До таких даних відносять: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків та інші документи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.173 КУпАП відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується прямим умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Для визначення поняття громадський порядок суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів, тощо.
Тобто, громадське місце є обов'язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною статтею, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто, без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням залежно від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Так фактичні обставини справи свідчать, що дії ОСОБА_1 викликані особистими неприязними відносинами між ним та сусідкою ОСОБА_2 , за адресою його місця проживання та його сусідки ОСОБА_2 . Конфлікт між ними виник, зокрема, на ґрунті особистих стосунків та мав місце тривалий час, зокрема з приводу годування ОСОБА_2 та її матір'ю ОСОБА_4 тварин та залишення тарілок біля під'їзду будинку, а також інших життєвих обставин (конфліктна ситуація між його дружиною ОСОБА_5 та сусідкою ОСОБА_4 , розповсюдження неправдивих чуток стосовно ОСОБА_5 ).
Тобто конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з боку останнього не був мотивований задоволенням індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей, що є обов'язковою складовою суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. В основу цього конфлікту були покладені особисті причини і таким чином посягань на суспільні відносини у сфері громадського порядку ОСОБА_1 не було вчинено та такого наміру він не мав, що виключає кваліфікацію за ст. 173 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у справі відсутні прямі, належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлена відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, що тягне закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко