П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/70/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Федусика А.Г. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми щомісячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу адміністративної справи від 24.06.2025 року для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Семенюк Г.В. та Федусик А.Г.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії.
08.07.2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про відвід судді ОСОБА_2 , в обґрунтування якої вказано, що суддя мав спірні відносини з військовою частиною НОМЕР_1 у справі № 420/33711/23, які виникли через рішення відмову в перетинанні державного кордону України, винесене посадовою особою відповідача.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року заявлений відвід визнано необґрунтованим та в порядку ст.40 КАС України заяву передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду.
Колегія суддів визнала необґрунтованим заявлений відвід з тих міркувань, що доводи заявника ґрунтуються виключно припущеннях та нічим об'єктивно не підтверджені, що згідно з п.4 ч.1. ст.36 КАС України не може бути визнано обґрунтованим та достатньою підставою для відводу.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями вказану заяву передано для розгляду судді Вербицькій Н.В.
У відповідності до ч.8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Перевіривши підстави відмови у задоволенні заяви про відвід, суд зазначає наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в статті 36 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
За правилами частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Доводи заявника ґрунтуються на тому, що суддя Федусик Андрій Григорович мав спірні відносини з військовою частиною НОМЕР_1 у справі № 420/33711/23, які виникли через рішення відмову в перетинанні державного кордону України, винесене посадовою особою відповідача. Наведене, на переконання відповідача, може вплинути на суб'єктивне ставлення судді до військової частини НОМЕР_1 , що виходячи з п.4 ч.1. ст. 36 КАС України є підставою для його відводу.
Водночас, слід звернути увагу, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
В той же час, лише факт звернення судді, як фізичної особи до суду за захистом своїх прав, не може бути підставою для відводу такого судді від участі у розгляді всіх судових справ, де стороною є відповідач у його справі.
Разом з тим, досліджені матеріали справи не свідчать про упередженість судді та не містять передбачених ст.36 КАС України підстав, за яких відвід мав бути задоволеним.
Оскільки інших доказів у підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості суддів у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді справи, матеріали справи не містять, вважаю, що правові підстави для задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Федусика А.Г.- відсутні.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 242, 311, 325, 328 КАС України, суддя
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Федусика А.Г.- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Вербицька