П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12105/25
Головуючий І інстанції: Бабенко Д.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 16.06.2025р.) у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
22.04.2025р. ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову від 15.04.2025р. №73510106 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова від 15.04.2025р. про накладення штрафу, яка винесена у межах виконавчого провадження №73510106, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки покладені судом зобов'язання були виконані ГУ ПФУ в Одеській області в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, що покладені на Головне управління. Водночас, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. З огляду на те, що ГУ ПФУ в Одеській області включено нараховані суми пенсії до Реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення і фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ГУ ПФУ в Одеській області - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача №73510106 від 15.04.2025р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ГУ ПФУ в Одеській області суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції в частині стягнення з відповідача судового збору, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 18.06.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, у зв'язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025р. в цій частині.
В апеляційній скарзі апелянт, з посиланням на ч.2 ст.139 КАС України, зазначає про те, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються лише судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертизи. Разом із тим, апелянт вказав, що ГУ ПФУ в Одеській області, територіальний орган ПФУ, а тому підпадає під визначення суб'єкта владних повноважень згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
26.06.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
25.09.2023р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/18779/23 (набрало законної сили 26.10.2023р.) зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023р. без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
19.11.2023р. Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист у справі №420/18779/23.
У подальшому, 05.12.2023р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №73510106 з виконання виконавчого листа у справі №420/18779/23 від 19.11.2023р.
Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2023р. у справі №420/18779/23, яке набрало законної сили 26.10.2023р., ОСОБА_1 18.12.2023р. проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023р. без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024р. становитиме 38000,48 грн. Сума доплати за період з 01.03.2023р. по 31.12.2023р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 77369 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Про виконання рішення суду ГУ ПФУ в Одеській області в межах повноважень повідомило державного виконавця листом від 19.12.2023р. №1500-0505-5/179515, у якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2023р. у справі №420/18779/23, яке набрало законної сили 26.10.2023р., ОСОБА_1 18.12.2023р. проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023р. без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024р. становитиме 38000,48 грн.
Сума доплати за період з 01.03.2023р. по 31.12.2023р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 77369 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Головне управління у листі від 19.12.2023р. №1500-0505-5/179515 зауважує, що бюджет ПФУ на 2023р. затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023р. №631. Головному управлінню на 2023р. передбачено коштів на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 22,637 млн. грн. Станом на 19.12.2023р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020р. включно. На теперішній час бюджет Головного управління, передбачений на 2023р. для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано.
Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 01.04.2021р. асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України.
Отже, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.03.2023р. по 31.12.2023р. в сумі 77369 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
ГУ ПФУ в Одеській області у листі від 19.12.2023р. №1500-0505-5/179515 просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/18779/23.
15.04.2025р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні №73510106 виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на ГУ ПФУ в Одеській області.
Так, в означеній постанові, зокрема зазначено, що ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не здійснена. ГУ ПФУ в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії с лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, ГУ ПФУ в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
При цьому, стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У свою чергу, за п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або ж процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Як передбачено п.8 ч.1 цієї ж статті, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій у відповідності до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідачем, при цьому, є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст.4 КАС України).
Отже, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним для визначення сторони в якості суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах публічно-владно управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та факти виникнення спору у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023р. у справі №815/4246/17 зазначив, що при зверненні органу влади до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (п.1 ч.1 ст.19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (як суб'єкт владних повноважень) (п.3 ч.1 ст.19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язку звернення до суду (як суб'єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п.5 ч.1 ст.19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
Звернення ГУ ПФУ в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто, у цьому спорі пенсійний орган діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа до суб'єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо оскарження постанов державного виконавця цього відділу, винесених в рамках виконавчих проваджень, будучи їх стороною, в межах наданих п.1 ч.1 ст.19 КАС України.
Верховний Суд у вказаній вище постанові дійшов висновку, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні п.3 ч.1 ст.19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції органу пенсійного фонду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів, при цьому, не приймає до уваги численні посилання апелянта на судові рішення Одеського окружного адміністративного суду та Верховного Суду, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що у даних правовідносинах ГУ ПФУ в Одеській області виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень та про застосування положень ч.1 ст.139 КАС України та стягнення із відповідача на користь ГУ ПФУ в Одеській області судового збору.
Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 11.07.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
К.В. Кравченко