03 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21520/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року (головуючий суддя Маковська О.В.)
в адміністративній справі №160/21520/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНОР», звернувся 08.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2024:
№11162534/45088078; №11162545/45088078; №11162543/45088078; №11162539/45088078; №11162549/45088078; №11162555/45088078; №11162550/45088078; №11162541/45088078; №11162551/45088078; №11162533/45088078; №11162538/45088078; №11162546/45088078; №11162540/45088078; №111162535/45088078; №11162542/45088078;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНОР», податкові накладні:
№1800125 від 18.03.2024, №1900114 від 19.03.2024, №1900113 від 19.03.2024, №2000088 від 20.03.2024, №2000090 від 20.03.2024, №2000086 від 20.03.2024, №2000087 від 20.03.2024, №2000089 від 20.03.2024, №2100087 від 21.03.2024, №2100086 від 21.03.2024, №2100088 від 21.03.2024, №2200082 від 22.03.2024, №2600149 від 26.03.2024, №2600148 від 26.03.2024, №2800130 від 28.03.2024 датою їх первинного подання на реєстрацію.
Також просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5 000грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржувані рішення є протиправними, незаконними та таким, що підлягають скасуванню. Такі рішення не містять інформації, які саме документи складені із порушенням законодавства, контролюючим органом не надано оцінку тим документам, що фактично подано платником податку. Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які вимоги законодавства порушено при складанні документів. Додаткове зазначення в оскаржуваних рішеннях про наявність у податкового органу податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій є грубим порушенням Порядку, так як така підстава для відмови в реєстрації ПН / РК відсутня. Крім того, податковим органом було проігноровано пояснення позивача та надані ним документи до пояснень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2024: №11162534/45088078; №11162545/45088078; №11162543/45088078; №11162539/45088078; №11162549/45088078; №11162555/45088078; №11162550/45088078; №11162541/45088078; №11162551/45088078; №11162533/45088078; №11162538/45088078; №11162546/45088078; №11162540/45088078 №111162535/45088078; №11162542/45088078.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНОР», податкові накладні:
№1800125 від 18.03.2024, №1900114 від 19.03.2024, №1900113 від 19.03.2024, №2000088 від 20.03.2024, №2000090 від 20.03.2024, №2000086 від 20.03.2024, №2000087 від 20.03.2024, №2000089 від 20.03.2024, №2100087 від 21.03.2024, №2100086 від 21.03.2024, №2100088 від 21.03.2024, №2200082 від 22.03.2024, №2600149 від 26.03.2024, №2600148 від 26.03.2024, №2800130 від 28.03.2024 датою їх подання на реєстрацію.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 710,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 710,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, у спірних рішеннях не містяться визначення того, яка саме операція є ризиковою, та хто з контрагентів, або сам позивач здійснює, або здійснював ризикову операцію. Вказав, що подані позивачем документи для реєстрації податкових накладних в повній мірі підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом щодо реалізації товарів, а подані позивачем річна податкова декларація за 2023 рік та фінансова звітність за 2023 рік, платіжна інструкція про оплату штрафу слугують підтверджують усунення відповідностей по пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку, та ці документи є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРПН вказаних податкових накладних. Таким чином, використання податковим органом загальних висновків призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної. Стосовно витрат на правничу допомогу, то суд вказав, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. В той же час, оскільки позивач, у зв'язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (по 1500 з кожного).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що о обов'язок підтвердити реальність операції за якими було складено податкові накладні виникає у платника податку з моменту зупинення такої податкової накладної, а для отримання відповідної податкової вигоди такий платник податків зобов'язаний надати первинні документи до Комісії регіонального рівня, що ним були складені відповідно до Закону №996-XIV. Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області у межах свої повноважень та у спосіб, що передбачений Законом надано оцінку тим документам які було подано платником податку, але у зв'язку з тими підставами на яких ґрунтується оскаржуване рішення, йому було відмовлено у такій реєстрації у зв'язку з недоведеністю реальності господарської операції.
В частині витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Також позивач подав заяву, в якій просить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Відповідач подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» є юридичною особою, яка створена, зареєстрована та здійснює свою діяльність починаючи з 13.12.2022. Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №2304624500026 від 27.01.2023 з Реєстру платників ПДВ.
Основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля згідно з кодом КВЕД 46.90, а також діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19), Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (КВЕД 46.43), Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (КВЕД 46.51) тощо.
Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 04.06.2024:
№11162534/45088078; №11162545/45088078; №11162543/45088078; №11162539/45088078; №11162549/45088078; №11162555/45088078; №11162550/45088078; №11162541/45088078; №11162551/45088078; №11162533/45088078; №11162538/45088078; №11162546/45088078; №11162540/45088078 №111162535/45088078; №11162542/45088078 про відмову в реєстрації податкових накладних у зв'язку з наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. У розділі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» зазначено: «наявність в органах Державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».
Позивач вважає протиправними зазначені рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних вважаючи.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п.201.16 ст.201 ПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (ТОВ «УКРНОР») та ТОВ «ІМПОРТМАКС» укладено договір поставки №0111/23-ДП від 01.11.2023, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві термінали мобільних телефонів, цифрову фототехніку, електротехнічні товари, обладнання та аксесуари в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.
На виконання умов договору, позивач поставив товар покупцю - ТОВ «ІМПОРТМАКС», що підтверджується наступними видатковими накладними та рахунками:
видаткова накладна №24017055 від 21.03.2024, рахунок №24017055 від 18.03.2024;
видаткова накладна №24003900 від 21.03.2024, рахунок №24003900 від 18.03.2024;
видаткова накладна №24017222 від 21.03.2024, рахунок №24017222 від 19.03.2024;
видаткова накладна №24003998 від 22.03.2024, рахунок №24003998 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24004257 від 27.03.2024, рахунок №24004257 від 25.03.2024;
видаткова накладна №24017629 від 22.03.2024, рахунок №24017629 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24004116 від 27.03.2024, рахунок №24004116 від 22.03.2024
видаткова накладна №24017392 від 22.03.2024, рахунок №24017392 від 19.03.2024;
видаткова накладна №24017436 від 21.03.2024, рахунок №24017436 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24017457 від 20.03.2024, рахунок №24017457 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24017448 від 20.03.2024, рахунок №24017448 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24019191 від 29.03.2024, рахунок №24019191 від 27.03.2024;
видаткова накладна №24017516 від 20.03.2024, рахунок №24017516 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24004001 від 21.03.2024, рахунок №24004001 від 20.03.2024;
видаткова накладна №24003992 від 22.03.2024, рахунок №24003992 від 20.03.2024.
Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за фактом здійснення поставки позивач склав та подав на реєстрацію відповідні податкові накладні за операціями з продажу товару товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТМАКС», а саме податкову накладну:
№1800125 від 18.03.2024, №1900114 від 19.03.2024, №1900113 від 19.03.2024, №2000088 від 20.03.2024, № 2000090 від 20.03.2024, № 2000086 від 20.03.2024, № 2000087 від 20.03.2024, № 2000089 від 20.03.2024, № 2100087 від 21.03.2024, №2100086 від 21.03.2024, №2100088 від 21.03.2024, № 2200082 від 22.03.2024, № 2600149 від 26.03.2024, № 2600148 від 26.03.2024, № 2800130 від 28.03.2024.
Вказані податкові накладні позивачем направлено контролюючому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте їх реєстрація зупинена з посиланням на п.7 Критеріїв ризиковості платника податку.
Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою реєстрації спірних податкових накладних позивач надіслав до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо вказаних податкових накладних.
Також, матеріалами справи підтверджується, що 04.04.2024 позивачем подано до контролюючого органу річну податкову декларацію за 2023 рік та фінансову звітність за 2023 рік, як додаток до річної декларації з податку на прибуток підприємства. Крім того, позивач самостійно нарахував та сплатив штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації.
На підставі аналізу поданих позивачем документів, контролюючим органом прийняті рішення від 04.06.2024:
№11162534/45088078; №11162545/45088078; №11162543/45088078; №11162539/45088078; №11162549/45088078; №11162555/45088078; №11162550/45088078; №11162541/45088078; №11162551/45088078; №11162533/45088078; №11162538/45088078; №11162546/45088078; №11162540/45088078 №111162535/45088078; №11162542/45088078 про відмову в реєстрації податкових накладних у зв'язку з наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства.
У розділі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» контролюючим органом зазначено: «наявність в органах Державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (Порядок №1165).
Пунктами 4, 5, 6, 7, 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/ невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
За змістом пунктів 11, 25 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/ невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у квитанціях контролюючим органом сформовано висновок про відповідність спірних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 7 Критеріїв здійснення операцій, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН.
У Додатку 1 Порядку №1165 визначено пункти Критеріїв ризиковості платника податку.
Так, платник податку відповідає пункту 7 Критерію ризиковості платника податку, коли платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 04.04.2024 позивачем подано до контролюючого органу річну податкову декларацію за 2023 рік та фінансову звітність за 2023 рік, як додаток до річної декларації з податку на прибуток підприємства. Також, позивач самостійно нарахував та сплатив штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації.
Водночас, матеріали справи не містять (відповідачами не надано) доказів на підтвердження того, що ТОВ «УКРНОР» не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, в обґрунтування відповідності позивача пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
Зокрема, відповідачами не надано належних доказів щодо прийняття рішення про відповідність позивача п. 7 Критеріїв ризиковості платника податку.
Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі №826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об'єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації.
Підставою для таких дій мають бути:
чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.
Натомість, як встановлено судом, надіслані позивачу квитанції містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Разом з тим, квитанції не містять податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначеної у спірних податкових накладних.
У свою чергу, в квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних в обов'язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
У квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних даних про розрахунковий показник критерію (їв) ризиковості платника податку не наведений.
Натомість, в якості додаткового показника зазначені такі показники, як Р та D.
Однак, такий покажчик не є прийнятним, оскільки розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.
Тобто, ці величини ні за яких умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості платника податку.
Крім того, не зазначено і конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.
При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (її) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.
Водночас механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, встановлено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №520).
Пунктами 2-7 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймає комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких ПН/РК в Реєстрі може подати такі документи:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.
У постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу (п.53).
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд (вказана правова позиція підтримана в подальшому у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №600/1878/20-а, від 20.01.2022 у справі №140/4162/21, від 28.06.2022 у справі №380/9411/21, від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21).
Матеріалами справи також підтверджується, що контролюючим органом в оскаржуваних рішеннях зазначено підставу відмови у реєстрації спірних ПН:
«надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».
Додатково інформація: «Наявність в органах державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».
При цьому, в рішеннях відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних не вказано, які з наданих платником податку копій документів складені із порушенням законодавства та які невідповідності законодавству.
Більш детальної інформації, рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних - не містять, відповідач не зазначає і не розкриває суті та характеру наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття спірних рішень, не ідентифікує конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, якими супроводжувались відповідні операції.
Контролюючим органом не спростовано того, що первинно надані позивачем документи в повній мірі підтверджують інформацію, зазначену в податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.
В ухвалі від 16.11.2020 у справі №640/17687/19 Верховний Суд зазначив, що зупиняючи реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган запропонував платнику податку надати пояснення та/або копії документів, достатні для реєстрації податкових накладних, не вказавши, однак, через недостатність яких саме документів реєстрацію податкових накладних зупинено.
На виконання вимоги контролюючого органу, в електронній квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної надати копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, позивач надав пояснення та копії документів.
Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, згідно з висновком суду, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної.
У постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18 сформовано висновок, згідно з яким у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних платнику податку запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної.
Однак, у квитанціях не вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних.
Крім того, позивач із поясненнями надав Головному управлінню ДПС в Дніпропетровській області документи, що слугують підставою для виключення позивача, з переліку платників, які відповідають пункту 7 Критерію ризиковості платника податку.
Як наслідок, доводи контролюючого органу про наявність ризикових операцій спростовуються, оскільки у рішеннях відповідача не містяться визначення того, яка саме операція є ризиковою, та хто з контрагентів, або сам позивач здійснює, або здійснював ризикову операцію.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, подані позивачем документи для реєстрації податкових накладних в повній мірі підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом щодо реалізації товарів, а подані позивачем річна податкова декларація за 2023 рік та фінансова звітність за 2023 рік, платіжна інструкція про оплату штрафу слугують підтверджують усунення відповідностей по пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку, та ці документи є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРПН вказаних податкових накладних.
Таким чином, використання податковим органом загальних висновків призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.
Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної.
Згідно з пунктом 10 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії податкового органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Однак, прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних обумовлене наданням контролюючому органу документів, складених із порушенням законодавства.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки факт зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.
Тому і суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
При цьому, здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.
Приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (зі змінами) передбачено, що у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні/розрахунки коригування реєструються у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.
При цьому, датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваних у цій справі рішень Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, необхідності їх скасування та відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання ДПС України зареєструвати подані ПН в ЄРПН, датою їх первинного подання на реєстрацію.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Ураховуючи те, що в частині витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Стосовно витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема,
- надання правової інформації,
- консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:
- консультації,
- роз'яснення,
- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,
- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, до правової допомоги належать:
- консультації, роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів.
Отже, для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція такого відзиву містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору, тому співмірним є розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів за вказану послугу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн. (по 500 грн. з кожного відповідача). Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.
Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву не відрізняються від доводів позову.
Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
Відтак, суд апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за вказану послугу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн. (по 500 грн. з кожного відповідача). Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 -залишити без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» (код ЄДРПОУ 45088078) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 500 (п'ятсот гривень) 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» (код ЄДРПОУ 45088078) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 500 (п'ятсот гривень) 00 коп.
В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити. Постанова набирає законної сили 03.07.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова