11 липня 2025 р. Справа № 520/10188/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, по справі № 520/10188/24
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби Україн (військова частина НОМЕР_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі -відповідач), в якій просила
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення та інших виплат виплачених ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 520/10188/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильну оцінку змісту спірних правовідносин, відсутність в мотивувальній частині рішення зазначення мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного позивачем щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову при застосуванні ст.127, 129 КЗпП України, на які посилався позивач у позовній заяві та мотиви їх незастосування, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 520/10188/24 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що вона проходила військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2024 № 29-ОС припинено контракт та її звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону у запас та згідно з Витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 19.01.2024 № 52-ОС виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.01.2024. При цьому, з позивача утримано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 44739,50 грн. відповідно до глави IV підпункту 3 пункту 7 наказу МВС від 25.06.2018 №558 так як остання не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Позивач ввважає, що відповідач у справі не надав жодних доказів в підтвердження пояснення щодо необхідності при виплаті грошового забезпечення позивачу у січні 2024 року за повний місяць служби, у тому числі спірної допомоги на оздоровлення, яка надається раз на рік, при виданні наказу про звільнення позивача 16.01.2024 із проведених незаконних утримань із вихідної допомоги чи компенсаційних виплат та ще й без видання відповідного наказу (розпорядження).
Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції зробив помилкові висновки про відсутність підстав для визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону, які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення позивача у зв'язку із звільненням з військової служби, оскільки законодавство не містить підстави для відрахування із виплат належних при звільненні позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 44 739,50 грн., виплату якої у січні 2024 року проведено відповідачем відповідно до правомірного наказу, тому просить рішення скасувати.
Відповідачем на апеляційну скаргу подано письмовий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки прикордонний загін діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом на посаді заступника начальника відділу - начальника групи кримінального аналізу відділу кримінального аналізу та інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та наказом від 19.01.2024 №52-ОС її було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з 20.01.2024, також у січні 2024 року їй нараховано та виплачено допомогу для оздоровлення у розмірі 44739,50 грн.
Листом від 19.02.2024 №09/1372-24-Вих НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України позивача повідомлено, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 44739,50 грн. утримано з ОСОБА_1 відповідно до глави IV підпункту 3 пункту 7 наказу МВС від 25.06.2018 №558 так як остання не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Вважаючи протиправнми дії відповідача щодо утримання матеріальної допоомоги на оздорровлення, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку.
Оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, то на думку суду, ОСОБА_1 не набула права на щорічну основну відпустку у 2024 році, а отже і права на виплату допомоги для оздоровлення у 2024 році.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону, які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення позивача у зв'язку із звільненням з військової служби, оскільки підстави для виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 44 739,50 грн. відсутні.
Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом встановлено, що у відповідності до вказаних положень Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704).
Як зазначено в п. 2 постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначено в п. 1 постанови, перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та їх розміри, перелічено згідно з додатком 15 до постанови.
Відповідно до статті 9 Закону України №2011-ХІІ, пункту постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справи України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Зазначена Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
У цій Інструкції термін “грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія) (пункт 2 Розділу І).
Згідно з п. 3 Розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі ІV Інструкції №558.
Глава 7 цього розділу містить приписи, що регулюють питання виплати допомоги для оздоровлення.
Згідно пунктів 1, 2, 3 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.
Таким чмном, із аналізу наведених норм слідує, що відповідно до пункту 3 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.
Як встановлено із матеріалів справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом на посаді заступника начальника відділу - начальника групи кримінального аналізу відділу кримінального аналізу та інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2024 №52-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з 20.01.2024.
Згідно з архівної відомості №1 за період з січня 2024 року по лютий 2024 року ОСОБА_1 у січні 2024 року нараховано та виплачено допомогу для оздоровлення у розмірі 44739,50 грн. У лютому 2024 року вказану допомогу в розмірі 44739,50 грн. утримано з грошового забезпечення позивача.
Листом від 19.02.2024 №09/1372-24-Вих НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України позивача повідомлено, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 44739,50 грн. утримано з ОСОБА_1 відповідно до глави IV підпункту 3 пункту 7 наказу МВС від 25.06.2018 №558 так як остання не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що питання повернення нарахованих та виплачених одноразових додаткових видів грошового забезпечення не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав утримання виплат з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до часини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) і частини першої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону № 108/95-ВР і статті 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.
Згідно з частиною другою статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Тобто, безпідставно набуті грошові кошти підлягають поверненню по-перше у разі, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц.
Так, з наданих до суду апеляційної інстанції доказів, встановлено, що відповідно до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону «Про окремі питання виплати грошового забезпечення за січень 2024 року» від 31.01.2024 року №215-АГ в січні 2024 року ОСОБА_2 була нарахована допомога на оздоровлення в сумі 44 739, 50грн.
Згідно архівної відомості № 1 за період з січня 2024 року по лютий 2024 року №005N0-15079, ОСОБА_1 було отримано допомогу на оздоровлення у січні 2024 року,в сумі 44 739, 50 грн. (а.с. 15).
У відповідності до довідки щодо невиплати допомоги на оздоровлення, надану відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції, з ОСОБА_3 при отстаточному розрахунку грошового забезпечення в лютому 2024 року була утримана допомога на оздоровлення за 2024 рік в сумі 44 739, 50 грн., оскільки ОСОБА_4 не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Отже, нарахування та виплата позивачу допомоги на оздоровлення здійснена відповідачем добровільно у відповідності до прийнятих ним наказів, про наявність рахункових помилок позивачем не повідомлялось, фактів недобросовісності позивача не встановлено.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що начальник НОМЕР_1 прикордонного загону, діяв під примусом підписуючи відповідний наказ про виплату грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону за 2024 рік, зокрема ОСОБА_1 .
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність позивача, а також протиправність дій позивача, спрямованих на отримання наведеної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача про відсутність підстав утримання з ОСОБА_1 отриманої суми допомоги на оздоровлення.
Колегія суддів зауважує на тому, що за положеннями статті 1215 ЦК України, не може підлягати поверненню виплачена грошова допомога розрахована сума якої не була результатом лічильної помилки, а з боку позивачки не встановлено недобросовісних дій, які би вплинули на суму відшкодування (постанова Верховного Суду від 20.09.2023 року у справі № 200/376/21-а).
Таким чином, доводи відповідача про правомірне утримання допомоги на оздоровлення, є необґрунтованим, протиправним та законність таких дій не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Як встановлено з довідки щодо невиплати допомоги на оздоровлення, наданої на вимогу суду апеляційної інстанції 05.07.2025 року, виплчена позивачу грошова допомога на оздоровлення була утримана відповідачем самостійно за рахунок зменшення належного позивачу грошового забезпечення при звільненні.
Оскільки виплата позивачу допомоги на оздоровлення, яка є частиною грошового забезпечення, проведена НОМЕР_1 прикордонним загоном добровільно та на підставі наказу, що свідчить про відсутність лічильної помилки, а також відсутня недобросовісність позивача в нарахуванні такої допомоги, то колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо утримання проведеної виплати є безпідставними, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі № 520/10188/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зоб'язння вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення та інших виплат виплачених ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 44 739,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій