Головуючий І інстанції: В.І. Бевза
11 липня 2025 р. Справа № 440/6277/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039по справі № 440/6277/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П. Рітейл"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ТОВ "П. Рітейл", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ “П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км.
Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява ТОВ "П.РІТЕЙЛ" про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-03-36 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ “П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ “П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року по справі № 440/6277/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" про забезпечення позову - задоволено.
Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) № 474/23-00-09-03-36 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ “П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км, до набрання законної сили рішенням суду.
Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову суд фактично задовольнив можливі позовні вимоги без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, оскільки його вжиття дозволить в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, дію якої припинено.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування заяви позивачем зазначено, що в Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведена фактична перевірка ТОВ “П.РІТЕЙЛ» за адресою здійснення господарської діяльності: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км, за результатами, якої складений акт від 31.03.2025, висновками якого встановлені порушення вимог діючого законодавства, у тому числі: підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 14, пункту 28 частини 2 статті 46 Закону України №3817-ІХ ТОВ “П.РІТЕЙЛ» подані заперечення на висновки акту фактичної перевірки, а контролюючим органом надана відповідь на заперечення, якою частково враховані заперечення позивача. ТОВ “П.РІТЕЙЛ» зазначає, що пункту 28 частини 2 статті 46 Закону України №3817-ІХ встановлює відповідальність у вигляді припинення дії ліцензії на відповідний вид господарської діяльності виключно у випадку здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об'єму відповідного резервуара. Обов'язковими умовами для застосування пункту 28 ч. 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, а саме щодо зберігання та/ або реалізації необлікованого пального, в тому числі в порядку передбаченому Методикою визначення об'єму необлікованого пального, контролюючим органом в ході фактичної перевірки на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/ рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км не встановлено. ТОВ “П.РІТЕЙЛ» зазначає про помилковість висновків акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Черкаській області та їх невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам Закону України №3817-ІХ, а також про одночасне судове оскарження рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085. ТОВ “П.РІТЕЙЛ» також зазначає, що рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення дії ліцензії є очевидно протиправним, оскільки не відповідає вимогами пункту 6 частини 3 статті 46 Закону України №3817-ІХ, згідно якого у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються: підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті. Зміст витягу з розпорядження №474/23-00-09-03-36 та рішення про припинення дій ліцензій №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 не відповідає опису підстав (обґрунтування) прийняття рішення про припинення дії ліцензії на підставі п. 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, а містять лише формальне посилання на норму законодавства та іншим вимогам, встановленим Законом України №3817-ІХ, що свідчить про очевидну протиправність рішення про припинення дій ліцензій №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025. Заявник зазначив, що дія ліцензії припиняється в день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, відповідно до частини десятої статті 46 Закону України №3817-ІХ, і припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав та інтересів ТОВ “П.РІТЕЙЛ», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30). ТОВ “П.РІТЕЙЛ», у розумінні вимог Податкового кодексу України, заявник є платником акцизного податку, який зобов'язаний в системі електронного адміністрування реєструвати дані щодо обсягів пального, а також акцизні накладні в строки, визначені статтею 231 Податкового кодексу України, зокрема протягом 15 днів з моменту реалізації пального кінцевому споживачу в роздрібній торгівлі. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до повного припинення провадження основного виду господарської діяльності позивача та неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад та в якості вихідного акцизного податку з акцизного складу, що стане наслідком до зобов'язання ТОВ “П.РІТЕЙЛ» сплатити до державного бюджету акцизного податку в розмірі, визначеному в акцизній накладній, в реєстрації яких відмовлено, а також до припинення виконання господарських зобов'язань щодо постачання пального шляхом заправлення паливних баків автомобілів, перед якими виконуються такі зобов'язання із застосуванням в господарській діяльності на даній АЗС, включаючи зобов'язання перед суб'єктом господарювання. Неможливість здійснювати господарську діяльність призведе до перешкод у сплаті обов'язкових податків, зборів та платежів до місцевих та державного бюджету України.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено існування реальної загрози (очевидного та явного ризику) завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі і трудовому колективу, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення судом рішення у справі щодо оскарження рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення дії ліцензії, та того, що повноцінний захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, ТОВ "П.РІТЕЙЛ" порушує питання забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-03-36 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ “П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ “П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/6277/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23090314202400085 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ “П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знам'янка 160 км.
Тобто, обраний заявником захід забезпечення позову (зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025) фактично є вирішенням справи, оскільки його вжиття надасть в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, дію якої припинено.
Водночас, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. в справі № 800/521/17.
Оцінюючи доводи ТОВ “ П.РІТЕЙЛ » щодо наявності підстав для забезпечення позову, колегія суддів враховує таке.
Стосовно посилання позивача на протиправність рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025, колегія суддів зауважує, що незгода позивача із рішеннями/діями уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо посилання позивача на те, що наслідком анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі може бути застосування по відношенню до ТОВ "П.РІТЕЙЛ" штрафних санкцій у значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності та реалізації залишків пального, які наразі зберігаються в резервуарах на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с/рада Валявська, АЗС, автодорога Київ-Знамянка 160 км, колегія суддів зазначає, що такі доводи стосуються обставин, які лише можуть виникнути у майбутньому та не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо доводів заявника про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі буде неможливим та неефективним без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ТОВ “П.РІТЕЙЛ» буде позбавлено можливості виконувати податкові обов'язки, передбачені ст. 231 ПК України, а також можливості здійснювати господарську діяльність, колегія суддів зазначає таке.
Безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21.
Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Тобто, Товариством наведено лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
При цьому варто зауважити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 580/9027/24, прийнятій в аналогічних правовідносинах.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що заявником обґрунтовано наявність правових підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим, оскільки обрані заходи забезпечення позову не узгоджуються із метою застосування інституту забезпечення позову та не відповідають критерію співмірності.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 по справі № 440/6277/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "П. Рітейл" про забезпечення позову відмовити. .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий