Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
11 липня 2025 р. Справа № 520/35126/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/35126/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Харківській області в не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2024 року по 23.11.2024 року;
- зобов'язати ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2024 року по 23.11.2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за таким видом грошового забезпечення як грошова компенсація частини невикористаної відпустки за період з 03.07.2023 по 23.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошового забезпечення за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за таким видом грошового забезпечення як грошова компенсація частини невикористаної відпустки за період з 03.07.2023 по 23.11.2024 у сумі 172 387,76 грн. з утриманням належних податків (зборів, обов'язкових платежів).
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду розглянуто справу № 520/20741/23 та зобов'язано Відділ поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області підготувати довідку про облік несення ОСОБА_1 служби в нічний час за період травень 2018 року - липень 2023 року (за виключенням днів перебування у відпустках). Вказує, що можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежить від проведення фактичного розрахунку. Таким чином на момент звернення позивача до суду з даним позивом остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не було проведено, тому вимога про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2024 по 23.11.2024 є передчасною. Крім того вказує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 справі №520/20742/23 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 07.07.2023 по 25.07.2023 в розмірі 17 800, 72 грн, яке було виконано відповідачем. Звертає увагу, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботодавця може бути стягнутий один раз лише після остаточного фактичного розрахунку. Вважає, що рішення суду у справі № 520/20742/23 у даному конкретному випадку повинно бути кваліфіковано у якості підстави для припинення існування права заявника на отримання середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні у порядку ст.117 КЗпП України, оскільки з ГУНП в Харківській області за судовим рішенням (№ 520/20742/23) вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 17 800, 72 грн., тому повторне зобов'язання судом сплатити заявнику середній заробіток призведе до збагачення останнього за рахунок державного бюджету, що категорично не допускається.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач у період з 07.11.2015 по 03.07.2023 проходив службу в підрозділах ГУ НП в Харківській області Національної поліції України.
Наказом ГУНП в Харківській області від 28.06.2023 № 288 о/с старшого інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Харківського районного управління № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 03 липня 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі №520/19096/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, а саме: за 2017 рік - 12 діб додаткової відпустки, за 2022 рік - 31 доба (16 діб основної та 15 додаткової), за 2015 рік - 03 доби ( частина щорічної чергової оплачуваної основної та додаткової відпустки).
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні оплачуваної відпустки, а саме: за 2017 рік - 12 діб додаткової відпустки, за 2022 рік - 31 доба (16 діб основної та 15 додаткової), за 2015 рік - 03 доби (частина щорічної чергової оплачуваної основної та додаткової відпустки).
На виконання вказаного рішення позивачу була нарахована компенсація за 46 днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 43 815 грн та з урахуванням військового збору за ставкою 5% на картковий рахунок АТ КБ ПриватБанку позивача 23 листопада 2024 року було зараховано 43 157,77 грн.
Вважаючи, що у день звільнення не було проведено остаточний розрахунок у зв'язку з чим виникли підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк не нарахував та не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, тобто вчинив управлінське волевиявлення у формі бездіяльності, котра не має розумного виправдання дією факторів нездоланної та непереборної сили, а тому підлягає визнанню протиправною та зобов'язав Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошового забезпечення за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за таким видом грошового забезпечення як грошова компенсація частини невикористаної відпустки за період з 03.07.2023 по 23.11.2024 у сумі 172 387,76 грн з утримання належних податків (зборів, обов'язкових платежів).
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Частиною 2 ст.116 КЗпП України визначено, що у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України (в редакції, до внесення змін Законом №2352-IX від 01.07.2022) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон України №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 28.06.2023 № 288 о/с старшого інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Харківського районного управління № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 03 липня 2023 року.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок в частині нарахування та виплати компенсації за невикористанні дні оплачуваної відпустки в належному розмірі.
При цьому, виплата позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2017 рік (12 діб), за 2022 рік (31 доба), за 2015 рік (3 доби) виплачено на виконання рішення суду у справі №520/19096/23 у розмірі 43 157,77 грн лише 23 листопада 2024 року, тобто в порушення приписів ст.116 КЗпП України.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Надаючи правову оцінку задоволеним судом першої інстанції позовним вимогам в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2023 по 23.11.2024 у сумі 172 387,76 грн., колегія суддів враховує наступне.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст.117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17, сформований з урахуванням того, що редакція ст.117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст.117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст.117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом №2352-ІХ так і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Із матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача з 03.07.2023 відповідачем не було виплачено у повному обсязі компенсації за невикористанні дні оплачуваної відпустки.
Спірна сума у розмірі 43 157,77 грн фактично виплачена 23.11.2024.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст.117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить період з 03.07.2023 по 23.11.2024.
Разом з цим, суд враховує, що згідно зі ст.117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.12.2024 року у справі №440/6856/22 належить враховувати приписи чинної редакції ст. 117 КЗпП, щодо періоду, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Отже, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення зі служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати розрахунку за період з 03.07.2023 по 23.11.2024, але не більш як за шість місяців (184 дні).
Колегія суддів враховує, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11. 2023 року у справі №520/20742/23 ГУНП в Харківській області нарахувало та виплатило на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2023 року по 27.07.2023 року (19 днів).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 за порушення трудових прав працівника при одному звільненні не можливе подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2023 по 23.11.2024 року за 165 днів, оскільки в межах справи №520/20742/23 позивач вже отримав середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2023 року по 27.07.2023 року за 19 днів.
Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100).
Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Згідно наданої відповідачем довідки про доходи від 06.01.2025 №13 розмір середньоденного грошового забезпечення заявника як поліцейського за період травень 2023 - червень 2023 складає - 936,89 грн. (травень 2023 - 28575 грн, червень 2023 - 28575 грн).
У свою чергу, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 154 586,85 грн (936,89 грн х 165 дні).
Однак суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги за період з 03.07.2023 по 23.11.2024, а саме за 184 дні не врахував отримання позивачем в межах справи №520/20742/23 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2023 року по 27.07.2023 року (19 днів).
Колегія суддів вказує, що положення ст.117 КЗпП України не передбачають неодноразового заявлення громадянином вимог про виплату середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за кожним фактом отримання недоплати з конкретного виду грошового забезпечення та зазначає, що ст.117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ установлено присікальний строк обчислення середнього заробітку у 6 місяців, який не може бути ані поновлений, ані подовжений, ані використаний повторно.
Таким чином, у цій справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення кількості днів стягнення середнього грошового забезпечення та як наслідок обрахунку суми належної до стягнення.
Доводи апелянта в цій частині приймаються колегією суддів в якості належних.
Інші доводи апелянта на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ураховуючи вказані обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги відповідача необхідно задовольнити частково, змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 520/35126/24 шляхом викладення абзацу четверного резолютивної частини в зміненій редакції. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 520/35126/24 залишити без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 520/35126/24 змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошового забезпечення за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за таким видом грошового забезпечення як грошова компенсація частини невикористаної відпустки за період з 03.07.2023 по 23.11.2024 у сумі 154 586, 85 грн (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятьсот вісімдесят шість грн. 85 коп.) з утримання належних податків (зборів, обов'язкових платежів)."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 520/35126/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло