11 липня 2025 р. Справа № 520/31710/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 (суддя Волошин Д.А.; м. Харків) по справі № 520/31710/24
за позовом Фермерського господарства "Носовський"
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фермерське господарство "Носовський" (надалі також - позивач, ФГ "Носовський") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до (надалі також - ГУДПС у Харківській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі також - ДПС України, відповідач-2), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківської області №11650627/38327050 від 19.08.2024р. та №11650628/38327050 від 19.08.2024р. про відмову в реєстрації податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені Фермерським господарством «НОСОВСЬКИЙ» №1 від 28.02.2023р. та №2 від 28.02.2023р. датою її подання на реєстрацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області №11650627/38327050 від 19.08.2024 та №11650628/38327050 від 19.08.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким Фермерському господарству "Носовський" відмовлено в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено в реєстрації податкових накладних, оскільки ним надано всі необхідні документи та пояснення для розблокування податкових накладних, реєстрація яких відповідачем була зупинена. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим просить зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датою їх подання на реєстрацію.
Рішенням від 31 січня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов позов Фермерського господарства "Носовський".
Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №11650627/38327050 від 19.08.2024 про відмову Фермерському господарству "Носовський" у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 28.02.2023, складену та подану на реєстрацію Фермерським господарством "Носовський", датою її фактичного подання на реєстрацію.
Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №11650628/38327050 від 19.08.2024 про відмову Фермерському господарству "Носовський" у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 28.02.2023, складену та подану на реєстрацію Фермерським господарством "Носовський", датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнув на користь Фермерського господарства "Носовський" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнув на користь Фермерського господарства "Носовський" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
ГУ ДПС у Харківській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 520/31710/24, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФГ «НОСОВСЬКИЙ» відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність прийняття першим відповідачем спірних рішень про відмову ФГ «НОСОВСЬКИЙ» у реєстрації податкових накладних, оскільки під час опрацювання копій первинних документів встановлено часткове надання платником документів, передбачених п. 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/ РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520).
Вказує, що платник податку не підтвердив походження Товару, що підлягає реалізації, з огляду на ненадання договорів, будь-яких первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок) стосовно закупівлі насіння, палива, гербіцидів, добрива. Також, з урахування специфіки вирощування пшениці, підприємство має бути оснащене матеріально-технічною базою, технологічно придатною для цієї культури залежно від її особливостей. ФГ «НОСОВСЬКИЙ» у поясненнях та додаткових поясненнях стверджувало стосовно використання у господарській діяльності власних складських приміщень та сертифікованих зернових складів (елеваторів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коломацьке ХПП», Товариства з обмеженою відповідальністю «АК «НОВААГРО» з метою зберігання та доведення якості сільськогосподарської продукції існуючих норм. Проте на розгляд Комісії ГУ ДПС від суб'єкта господарювання не надходили документи, що підтверджують право власності чи користування приміщеннями, розташованими за адресами: 1) Харківська обл., с. Сосонівка, вул. Миру, б. 15/5; 2) Харківська обл., с. Сосонівка, вул. Миру, б.15/6. Крім того, платник податку не надавав договорів складського (відповідального) зберігання, укладених з підприємствами, первинних документів на виконання договорів, зокрема, складських документів на підтвердження прийняття товару складами. Крім того, позивач не посвідчував договорами оренди та первинними документами своє право на користування земельними ділянками, договорами купівлі-продажу, первинними документами, свідоцтвами про реєстрацію своє право власності на сільськогосподарську техніку, а лише вказує про їх наявність. Також до контролюючого органу не надходили документи, що обґрунтовують наявність та кількість товару на складі, наприклад, інвентаризаційні описи. Інвентаризаційні описи, які містять найменування товарів, що обліковуються на складі платника, мали б відображати суть господарських операцій, які відбулися між позивачем і його контрагентом.
Окрім зазначеного відповідач-1 вказує, що платіжні інструкції, надані платником податку на підтвердження проведення розрахунків із контрагентами, не містять обов'язкових реквізитів, а отже, складені з порушенням чинного законодавства, у товарно-транспортних накладних прослідковувалась невідповідність між кількістю перевезеного зерна пшениці, загальна сума поставленого зерна пшениці на склад покупцю сумарно менша, ніж кількість зазначена в видаткових накладних. Крім того, товарно-транспорті накладні як доказ акту транспортування, складені з порушенням чинного законодавства, адже не заповнені належним чином та не містять відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій.
Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що, задовольняючи позовну вимогу про зобов'язання зареєструвати спірні податкові накладні, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та підмінив контролюючий орган, оскільки питання про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної відноситься до дискреційних повноважень другого відповідача.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що Фермерське господарство "Носовський" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38327050.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності Фермерського господарства "Носовський" (ЄДРПОУ 38327050) є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.145-146, т.1).
21.02.2023 між ФГ "Носовський" (Продавець) та СТОВ "СОСОНІВКА-АГРО" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ФГН0221к1 (а.с.165-166, т.1).
Згідно п. 1.1. зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця с/г продукцію врожаю 2022 року, надалі - "Товар", кількість і ціна якої визначаються в додатках -Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей Товар в порядку та на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар, вироблений Продавцем, як с/г виробником, шляхом вирощування на відповідних с/г угіддях (земельних ділянках), правомірним користувачем яких є Продавець.
ФГ "Носовський отримав попередню оплату від СТОВ "СОСОНІВКА-АГРО" за пшеницю власного врожаю у розмірі 1171979,28 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 143927,88 грн, що підтверджується випискою банку (а.с.170-172, т.1).
За правилом «першої події» (зарахування коштів на банківський рахунок) ФГ "Носовський" склало податкову накладну №1 від 28.02.2023 на суму 1171979,28 грн (а.с.57-58, т.1).
ФГ "Носовський отримав попередню оплату від СТОВ "СОСОНІВКА-АГРО" за пшеницю власного врожаю у розмірі 1141137,72 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 140139,72 грн, що підтверджується випискою банку (а.с.170-172, т.1).
Фермерським господарством "Носовський" була виписана податкова накладна та №2 від 28.02.2023 на суму 1141137,22 грн, в т.ч. ПДВ 140139,72 грн (за правилом першої події - зарахування коштів на банківський рахунок).
Головним управлінням ДПС у Харківській області з реєстрація податкових накладних №1 від 28.02.2023 та №2 від 28.02.2023 була зупинена та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Фермерське господарство "Носовський" до контролюючого органу надіслало пояснення та всі копії наявних документів на підтвердження реальності господарських операцій з СТОВ "СОСОНІВКА-АГРО" (а.с.77-79, т.2).
Контролюючий орган направив платнику податків повідомлення №11584573/38327050 від 06.08.2024 та №11584564/38327050 від 06.08.2024 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішень про реєстрацію податкових накладних №1 від 28.03.2023 та №2 від 28.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.26-28, а.с.31-33, т.2).
Позивачем у відповідь на повідомлення були надані додаткові пояснення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішень про реєстрацію податкових накладних (а.с.115-118, т.2, а.с. 22-25, т.3).
ГУ ДПС рішеннями №11650627/38327050 від 19.08.2024 та №11650628/38327050 від 19.08.2024 відмовила у реєстрації податкових накладних на підставі ненадання/часткового ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів (а.с.48-49, 153-154, т.1).
Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями, скористався правом на подання скарг від 30.08.2024 №300824/1 та від 30.08.2024 №300824/2 (а.с.50-54, 155-160, т.1).
За результатами розгляду скарги були прийняті рішення №57907/38327050/2 від 06.09.2024 та №57874/38327050/2 від 06.09.2024, якими відмовлено у задоволенні скарги та залишено рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних №11650627/38327050 від 19.08.2024 та №11650628/38327050 від 19.08.2024 без змін (а.с.55-56, 161-162, т.1).
Не погодившись із вказаними рішеннями, Фермерське господарство "Носовський" звернулося до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності рішень ГУДПС у Харківській області про відмову у реєстрації податкових накладних, оскільки надані позивачем до контролюючого органу первинні бухгалтерські документи підтверджують настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкових накладних позивачем.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі за текстом - Порядок № 1246).
Зокрема, пункт 12 Порядку № 1246 передбачає, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов'язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову в реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з приписами пункту 7 Порядку № 1165, у разі встановлення за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування відповідності відображених в них операцій хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 цього Порядку визначено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 520, платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.
Подання письмових пояснень та копій документів до розрахунків коригування, у яких передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, має право ініціювати отримувач (покупець), для чого:
отримувач (покупець) надсилає такі пояснення та копії документів постачальнику (продавцю) через електронний кабінет в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису;
постачальник (продавець) подає такі пояснення та копії документів з накладенням кваліфікованого електронного підпису до контролюючого органу;
отримувачу (покупцю) надходить в електронний кабінет інформація щодо дати подання пояснень та копій документів постачальником (продавцем) і результату розгляду комісією регіонального рівня таких пояснень та копій документів.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Згідно з вимогами пунктів 9-10 Порядку № 520, пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 зазначив, що чинними нормативно-правовими актами наведено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520 передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.
Крім того, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.
Матеріали справи свідчать, що після зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2023 та № 2 від 28.02.2023 та у відповідь на повідомлення контролюючого органу про необхідність надання додаткових документів, позивачем на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, були подані пояснення та первинні документи.
Зокрема, позивач зазначив, що в 2023 році ФГ «Носовський» отримав попередню оплату від СТОВ «СОСОНІВКА-АГРО», код ЄДРПОУ 35777064 за пшеницю власного врожаю договору купівлі-продажу №ФГН 0221к1 від 21.02.2023. Згідно додаткової угоди від 13.11.2023 до договору купівлі-продажу №ФГН 0221к1 від 21.02.2023 сторони дійшли згоди про поставку пшениці власного врожаю 2024 року. Надходження пшениці власного врожаю підтверджується реєстрами приймання зерна вагарем на 506,22 тони зерна та наданими послугами збирання пшениці згідно договору про виконання послуг в рослинництві №08/07 від 08.07.2024 на суму 318104,00 грн від ФОП « ОСОБА_1 » (2949915077) та актом здачі - приймання робіт №2 від 18.07.202. Дані послуги сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1800 від 23.07.2024 року і випискою банку. Послуги по вивозу продукції з поля в склад були надані ФОП « ОСОБА_2 » (2622714335) згідно договору на перевезенням ватажу № 07/07 від 07.07.2024 та акту виконаних робіт №17 від 17.07.2024року на суму 81116,69грн. Послуги сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1805 від 31.07.2024року і випискою банка. Зібрана пшениця власного врожаю до реалізації зберігається у власних складських приміщеннях. Статистична звітністю 4-сг та статистична звітність 37-сг за 2024 рік також підтверджують факт вирощування даної продукції.
На підтвердження факту здійснення операцій позивачем було надано контролюючому органу: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2023р. (4-сг); звіт про посівні площі та валовий збір сільськогосподарських культур під урожай 2023р. (29-сг); звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024р. (4-сг); звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур під урожай 2024р. (37-сг); видаткова накладна № 4 від 02.08.2024; товарно-транспортні накладні; договір на перевезення вантажу №07/07 від 07.07.2024р.ФОП « ОСОБА_2 »; акт здачі - приймання робіт №17 від 17.07.2024р.ФОП « ОСОБА_2 »; договір про виконання послуг в рослинництві № 08/07 від 08.07.2024 ФОП « ОСОБА_1 »; акт здачі - приймання робіт №2 від 18.07.2024 ФОП « ОСОБА_1 »; договір на виконання вантажно-розвантажувальних та інших видів робіт щодо вантажу №СА0801- 1у від 01.08.2024; акт здачі - приймання робіт № 25 від 06.08.2024; додаткова угода від 13.11.2023р. до договору купівлі-продажу №ФГН0221 к 1 від 21.02.2023; податкова накладна № 1 від 28.02.2023; податкова накладна № 2 від 28.02.2023; виписка банку за період з 27.02.2023 по 28.02.2023; виписка банку за період з 01.07.2024 по 31.07.2024; платіжне доручення 1816 від 12.08.2024; платіжне доручення 1805 від 31.07.2024; платіжне доручення 1800 від 23.07.2024; договір купівлі-продажу № ФГН0221к1 від 21.02.2023року; картка рахунку 361.
Колегія суддів зазначає, що надані документи (які також надано до матеріалів справи) та пояснення стосовно здійснених господарських операцій, містять відомості, зокрема, щодо виду товару, його відвантаження, транспортування та здійснення його оплати, та, на думку колегії суддів, є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами розгляду поданих підприємством пояснень та документів, Комісією регіонального рівня були прийняті рішення від 19.08.2024 №11650627/38327050 та № 11650628/38327050 про відмову Фермерському господарству "Носовський" у реєстрації податкових накладних від 28.02.2023 № 1 та № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів зазначає, що форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №520 (додаток 1 до вказаного Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано повинні бути конкретно вказані.
Однак, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення Комісії ГУДПС у Харківській області містять лише загальне твердження: “ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку».
У вказаних рішеннях не зазначено яких саме документів не було надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №1 від 30.09.2022 та №3 від 31.08.2022, з огляду на подання позивачем контролюючому органу пояснень та документів, що стосувалися господарської операції за наслідками яких складено податкові накладні.
З приводу таких мотивів прийняття оскаржуваних рішень варто зазначити те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
У спірному випадку, контролюючий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не лише не зазначив яких саме документів не було надано позивачем, а і не надав оцінки поданим позивачем поясненням та документам.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання позивачем документів: стосовно закупівлі насіння, палива, гербіцидів, добрива; що посвідчують право позивача на користування земельними ділянками; що підтверджують обробку землі; що обґрунтовують наявність та кількість товару на складі, тощо колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні документи не були витребувані у позивача контролюючим органом. Також безпідставними є посилання відповідача на недоліки платіжних документів та товарно-транспортних накладних, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що в постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
При цьому Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Так само у пункті 82 постанови від 23.02.2023 у справі №420/9924/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що в межах спірних відносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 23.05.2023 у справі №500/770/21.
Таким чином, приймаючи рішення з питань реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій платника податків на предмет їх реальності та не повинен надавати оцінку реальності здійснених господарських операцій.
Тож, дослідження реальності (товарності) здійснення господарської операції, за результатами якої позивач склав податкові накладні від 28.02.2023 № 1 та № 2 може бути саме предметом податкової перевірки, у ході якої контролюючий орган має право досліджувати первинні документи, встановлювати мету та зміст вчинення господарської операції та правомірність її відображення у податковому та бухгалтерському обліку платника податків.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов'язків.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 2240/2900/18.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем-1 не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень та погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківської області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.08.2024 №11650627/38327050 та № 11650628/38327050 про відмову Фермерському господарству "Носовський" у реєстрації податкових накладних від 28.02.2023 № 1 та № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними і підлягають скасуванню.
Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов'язку зареєструвати податкові накладнівід 28.02.2023 № 1 та № 2, складені ФГ "Носовський", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (в редакції, чинній на дату розгляду справи в суді першої інстанції, надалі - Порядок № 1246), Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.
Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.
Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 та № 2 від 28.02.2023, складені та подані на реєстрацію Фермерським господарством "Носовський", датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі № 520/31710/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова