Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
11 липня 2025 р. Справа № 440/18953/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/18953/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі 440/18953/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2023 року ОСОБА_1 , встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивачем отримано виконавчий лист від 10.05.2024 №440/18953/23, який звернено до виконання.
28 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/18953/23 виданого 10.05.2024 року Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМУ від 24.03.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 22 858,20 грн».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 заяву задоволено.
Змінено спосіб та порядок виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №440/18953/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) нарахованої суми доплати у розмірі 22858 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 та відмовити у задоволені заяви про заміну порядку та способу виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 440/18953/23, головним управлінням ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 ;168 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Заборгованість нарахована у розмірі 22858,20 грн. з 01.03.2023 по 31.05.2024. Вказує, що Зазначав про не врахування судом першої інстанції того, що задоволення вимог заявника фактично змінює зміст та суть раніше ухваленого по справі судового рішення. Вказував, що виконання у повному обсязі рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Вказував, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі 440/18953/23 визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2023 року ОСОБА_1 , встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивачем отримано виконавчий лист від 10.05.2024 №440/18953/23, який звернено до виконання.
Згідно листа боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 1600-0309-5/53560 від 19.07.2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/18953/23 виконано в межах функціональних повноважень та діючого законодавства, сума заборгованості по пенсії становить -22 858,20грн. та обліковано в реєстрі судових рішень для виплати за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
28 квітня 2025 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/18953/23 виданого 10.05.2024 року Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМУ від 24.03.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 22 858,20 грн».
Задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Судовим розглядом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75093776 з виконання виконавчого листа № 440/18953/23 виданого 10.05.2024 року Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Постанови КМУ від 2.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Державним виконавцем 21.05.2024 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Згідно листа боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 1600-0309-5/53560 від 19.07.2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/18953/23 виконано в межах функціональних повноважень та діючого законодавства, сума заборгованості по пенсії становить -22 858,20грн. та обліковано в реєстрі судових рішень для виплати за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Оскільки боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, державним виконавцем, керуючись статтями 63 та 75 Закону, 30.07.2024 року накладено на боржника штраф у сумі 5 100,00 грн. та повторно зобов?язано виконати рішення суду в повному обсязі протягом 10-ти робочих днів.
У подальшому, відповідно до частини 2 статті 75 Закону державним виконавцем 16.09.2024 року накладено на боржника штраф в подвійному розмірі у сумі 10 200,00 грн. та 25.09.2024 року до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області кримінального правопорушення.
Таким чином, ГУ ПФУ у Полтавській області здійснено розрахунок та нарахування сум, які підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання судового рішення, однак, рішення суду в частині виплати вказаної суми не виконано.
Вказана сума частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь ОСОБА_1 , нарахованої суми недоплати пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, у справі №440/18953/23 грошової суми у розмірі 22858,20 грн та позивачу не виплачено вказану суму .
Таким чином, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №440/18953/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) нарахованої суми доплати у розмірі 22858 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Колегія суддів зазначає, що наведені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Тобто особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 440/18953/23.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 по справі № 440/18953/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло