02 липня 2025 рокуСправа №160/7931/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2025 року № 912070155390 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % пенсії чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він отримував на день смерті, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплати її з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 27.02.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовило у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника через недоведеність факту суспільного проживання. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та зазначає, що ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за якою пенсія у зв'язку з втратою годувальника пенсіонера призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04 квітня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну у кому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви. Вказує, що своїм рішенням від 07.03.2025 року № 912070155390 було відмовлено позивачці у перерахунку пенсії заявницею не доведено факту спільного проживання та перебування на утримання у покійного чоловіка.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.02.1977 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_2 був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 1). Довідкою Серії 12 ААГ № 568587 визнаний інвалідом першої «А» групи з 12.04.2024 року та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII., що відповідачем не заперечувалось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 27.02.2025 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у Кам'янське, Кам'янського району, Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до Акту № 27 про проживання (не проживання) Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Добробут» від 29.01.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає без реєстрації її чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з яким вона вела спільне господарство до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У довідці про склад сім'ї №001333004 від 26.02.2025 виданої ТОВ «Абонент ХХІ» вказано, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що ОСОБА_3 дійсно мешкав за даною адресою без реєстрації разом з ОСОБА_1 та вели спільне господарство по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 / згідно Акту проживання № 27 від 29.01.2025 року КП КМР «Добробут».
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 18.06.2024 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 фактично проживає за вищевказаною адресою.
27.02.2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію покійного чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За принципом екстериторіальності заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, який рішенням № 912070155390 від 07.03.2025 року відмовив у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 згідно зі ст. 36 Закону №1058 через не доведення факту спільного проживання та перебування на утримання у покійного чоловіка.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивачка звернулась за захистом свої порушених прав і інтересів з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
На підставі частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частиною 2 статті 36 даного Закону передбачено, що непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 36 зазначеного Закону, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення ()перерахунку пенсії) відповідно до Закону № 1958 За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, яка перебувала на утриманні свого покійного чоловіка.
На підтвердження спільного проживання з померлим позивачка разом із заявою від 27.02.2025 року подала до пенсійного органу акт проживання (не проживання) від 29.01.2015 року № 27 виданий Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Добробут» та довідку про склад сім'ї від 26.02.2025 року №001333004 видану ТОВ «Абонемент ХХІ» про фактичне проживання до дня смерті без реєстрації, що не заперечується відповідачем.
Відтак, суд констатує, що позивачка є пенсіонеркою, перебувала на утриманні померлого чоловіка та проживала з ним спільно, що підтверджується матеріалами справи. Отже, приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідач діяв у супереч вимогам закону.
З огляду на зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2025 року №912070155390 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 , від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21, Верховний Суд сформулював такий висновок, за яким у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Судом встановлено, що відмова відповідача у перерахунку позивачці пенсії у зв'язку з втратою годувальника була безпідставною.
Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не було здійснено повний, всебічний, об'єктивний та неупереджений розгляд заяви та поданих до неї документів позивачки.
Тобто, позивачкою, як суб'єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року, оскільки заява про перерахунок було подана після 15 числа.
Вказане узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією №9816-1233-5989-1536 від 15.03.2025 року.
З урахуванням наведеного, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 968,96 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2025 року №912070155390 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % пенсії чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він отримував на день смерті, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев