03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/18084/24 Головуючий у суді першої інстанції - Гаврилова О.В.
Номер провадження № 22-ц/824/10228/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
09 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гаврилової О.В., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, відповідно до якого просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 , який зареєстрований Хмельницьким будинком урочистих подій 22 липня 1984 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що звертаючись з позовом позивач вказував, що він є батьком малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є не відповідачка, а інша жінка - ОСОБА_5 та на разі він проживає разом з нею та їхньою спільною дитиною.
Таким чином, вважає, що з урахуванням наявності на його утриманні малолітньої дитини, даний позов був пред'явлений за вибором позивача за його зареєстрованим місцем проживання до Дніпровського районного суду м. Києва.
Суд не врахував, що на підтвердження вказаному до позовної заяви було додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2024 року, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Отже суд проігнорував наявність у нього на утриманні малолітньої дитини. Крім того, суд дійшов передчасного висновку, що позивачем не подано до суду доказів перебування малолітньої дитини на утриманні позивача.
Вважає, що передача справи на розгляд іншого суду за наявності підтвердження про перебування на утриманні позивача малолітнього сина ОСОБА_4 , є створенням штучних процесуальних перешкод у швидкому та ефективному припинені шлюбу у спосіб його розірвання за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
27 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - адвоката Лучковського В.В. відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В доводах відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що для визначення підсудності справи Дніпровському районному суду м. Києва, позивач зобов'язаний був надати докази про те, що він зареєстрований чи перебуває у Дніпровському районі міста Києва.
Вказує, що позивач близько 1,5 року знятий з реєстрації та проживає за межами України. Крім того останній не надав доказів, що його малолітня дитина знаходиться саме на його утриманні. Долучене до позовної заяви свідоцтво про народження дитини лише підтверджує факт того, що позивач є батьком дитини, але жодним чином не підтверджує факт утримання цієї дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, мотивував своє рішення тим, що оскільки сторони спільних малолітніх дітей не мають, а позивач обґрунтовує звернення до суду та посилається, що на його утриманні перебуває малолітня дитина проте позивачем не надано доказів перебування на утриманні позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , справу необхідно передати за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»:
місце перебування -житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання -житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Крім того, відповідно до положень п.4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (п.7 Правил реєстрації місця проживання).
Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (п.12 Правил реєстрації місця проживання).
Крім того, вказані вище положення узгоджуються із ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», де передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду за місцем свого проживання вказав, що він має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, як зазначив сам позивач, вказана дитина народилася від іншої жінки, з якою вони разом проживають на даний час. Спільних дітей із ОСОБА_3 сторони не мають. При цьому, до позовної заяви не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на утриманні у позивача наявні малолітні або неповнолітні діти.
Разом з тим, позивачем не було надано належних та допустимих доказів про реєстрацію місця перебування (проживання) за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації про задеклароване /зареєстроване місце проживання особи відділом з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Дніпровської РДА зазначено, що ОСОБА_1 з 14 листопада 2023 року вибув з проживання АДРЕСА_2 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до позову ОСОБА_1 не підлягають застосуванню правила підсудності, визначені ч. 2 ст. 28 ЦПК України, та, установивши, що за інформації про задеклароване /зареєстроване місце проживання особи відділом з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Дніпровської РДА ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться, а за відомостями Хмельницької міської ради, місце проживання відповідачки ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 , обґрунтовано передав справу на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Посилання в апеляційній скарзі та в позовній заяві про те, що він має на утриманні малолітню дитину від іншої жінки та яка перебуває на його утриманні не може бути підставою для скасування ухвали про передачу справи на розгляд до іншого суду, оскільки позивачем не надано доказів проживання дитини разом із позивачем за зареєстрованою адресою позивача, а оскільки позивачем не надано відомостей про зареєстроване місце проживання дитини тому такі посилання взагалі не можна визнати обґрунтованими.
Також, колегія судів апеляційного суду звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції або шляхом подання до суду письмових пояснень та заяв.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без мін.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв