вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 357/11026/24 Головуючий у суді першої інстанції - Яромола О.Я.
Апеляційне провадження № 22-з/824/849/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано право за ОСОБА_1 на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № КІСWGК00830082 від 23.10.2006 року у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».
Зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» провести реструктуризації заборгованості за кредитним договором № КІСWGК00830082 від 23.10.2006 року у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 968,96 грн.
Не погоджуючись із такими рішенням та додатковим рішенням суду відповідач АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2024 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 рокуапеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2024 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року залишено без змін.
У своїх відзивах на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Назаренко Р.А. просив, крім іншого, стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи у апеляційному суді у загальному розмірі 30 000 грн.
02 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Заявниця просить стягнути із АТ КБ «Приватбанк'на користь ОСОБА_1 30 000 грн судових витрат, понесених на правову допомогу під час розгляду справи у апеляційному суді.
17 червня 2025 рокудо апеляційного суду надійшло заперечення представниці відповідача Попельнюх Т.І.на заяву про розподіл понесених витрат на правничу допомогу, обґрунтоване тим, що при призначені розміру судових витрат має бути враховано їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У судовому засіданні взяла участь представниця відповідача Попельнюх Т.І., яка заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка Р.А. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положенням ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження справи до суду, який має її розглядати.
Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частинами 3, 4 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 12 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ухвалюючи по справі судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» .
На підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги суду надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Назаренка Р.А.; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1.; копію договору про надання професійної правничої допомогивід 23 січня 2024року, укладеного між адвокатом АО «Ольги Пєнязькової» та ОСОБА_1 ; копію додаткової угоди №2 від 18 червня 2024 року; копію додаткової угоди №4 від 03 березня 2025 року, у якій сторони узгодили розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у апеляційному суді - 30 000 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, ОСОБА_1. на професійну правничу допомогу, враховує, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк'було залишено без задоволення.
Разом з цим, апеляційний суд враховує подані представником АТ КБ «Приватбанк» заперечення та доходить висновку, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи предмет спору, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути зАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Т.О. Невідома
В.В. Соколова