Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2674/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 757/27832/19-ц
07 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 14 липня 2010 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг № б/н, який складається із заяви, пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, а також позивач отримав лімітовану кредитну карту банку.
Починаючи з 14 липня 2010 року по даний час він користується згідно договору кредитною картою з встановленим лімітом по якій регулярно відбувається рух коштів.
Відповідно до п. 2.1.1.2.9. Умов і правил сторони узгодили пільговий період тривалістю до 25 числа місяця наступного за місяцем у якому було здійснено трати (виникла заборгованість). За користування коштами протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку ставку у розмірі 0,00001% річних від суми витрат за рахунок коштів кредиту.
Згідно п. 2.1.1.2.10. Умов і правил за користування кредитними коштами після закінчення пільгового періоду клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку 3,5% в місяць згідно діючого тарифу.
За зняття чи перерахування кредитних коштів банком також стягується одноразова комісія в момент перерахування чи зняття коштів.
Позивач зазначав що, починаючи з 01 січня 2017 року по 27 травня 2019 року він користувався кредитними коштами, регулярно відбувався рух коштів по картковому рахунку, проте, як встановлено із розрахунку, відповідач безпідставно, в порушення умов договору та Умов і правил під час дії пільгового періоду нараховував та списував з рахунку позивача 3,5 % річних з суми заборгованості, на яку поширювався пільговий період, а відтак, протягом спірного періоду відповідачем безпідставно та протиправно списано з нього 7291 грн, що підтверджується наданим розрахунком.
Також відповідач протягом спірного періоду на вказані безпідставно (протиправно) списані кошти продовжував нараховувати 3,5 % щомісячно та безпідставно, незаконно списав ці кошти з рахунку позивача у розмірі 2759 грн.
Посилаючись на те, що відповідач, порушивши умови договору, безпідставно, незаконно та протиправно списав з його рахунку за період з грудня 2017 року по травень 2019 року 10 050 грн. (7 291 грн відсотків протягом пільгового періоду та 2 759 грн відсотків нарахованих на вказану суму), чим порушив право позивача, як споживача, на належну якість визначену договором та законодавством послугу по кредитуванню.
Оскільки порушення його прав банком продовжувалось протягом червня- листопада 2019 року, внаслідок чого відповідач продовжував незаконно, з порушенням умов кредитного договору списувати кошти з його рахунку, позивач ОСОБА_1 , збільшивши розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на його користь безпідставно списані з банківського рахунку кошти у розмірі 17 776,12 грн, а також стягнути витрати, понесені на підготовку даного позову, у розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції про правильність нарахування відповідачем відсотків спростовуються наступним. Відповідно до розрахунку в лютому 2018 року кредитний ліміт становив 23000 грн. Пільговий період охоплює 2 місяці (січень 2018 року та лютий 2018 року). В січні використано кредитних коштів 4 885 грн. + в лютому 6 324 грн = 11 209 грн. отже, в лютому 2018 року 3,5 % не мали нараховуватись на 11 209 грн. у зв'язку з пільговим періодом.
Зазначає, що кредитний ліміт по карті (заборгованість) становив 23000 грн. Отже, сума на яку нараховується 3,5%, тобто, поза пільговим періодом дорівнює 23000 - 11209 = 11791 грн. 11791 ? 3,5% / 100 = 412 грн. - 3,5 %, що підлягав стягненню по заборгованості пільговий період по якій минув. Проте, відповідачем в лютому 2018 року списано з рахунку позивача 787 грн відсотків, тобто, на 375 грн. більше.
Як вбачається з розрахунку, протягом спірного періоду відповідачем безпідставно та протиправно списано з рахунку позивача 7291 грн. Також відповідач протягом спірного періоду на вказані списані кошти продовжував нараховувати 3,5 % щомісячно та безпідставно, незаконно списав ці кошти з рахунку позивача у розмірі 2759 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів, суд першої інстанції не перевірив належним чином та не спростував розрахунків позивача, при цьому, ні відповідач, ні суд першої інстанції не наводить власних розрахунків, що підтверджували б правомірність дій відповідача та обгрунтовували б оспорюване рішення суду першої інстанції.
Отже, на переконання сторони позивача, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи: не перевірив, не проаналізував належним чином розрахунки позивача, з яких вбачається порушення умов договору відповідачем.
Вважає, що висновки суду першої інстанції не грунтуються на аналізі жодних розрахунків, фактичних даних та спростовуються наданими позивачем суду та відповідачу розрахугками.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача АТ «ПриватБанк» Сокуренко Наталія Вікторівна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року - без змін.
Зазначає що, мотивуючи вимоги свого позову, позивач наводить приклад нарахування банком відсотків в лютому 2018 року та вказує на те, що пільговий період охоплює 2 місяці (січень та лютий 2018 року), що є недостовірним та не відповідає ані дійсним обставинам, ані умовам кредитування.
Вказує, що нарахування відсотків на грошові кошти (кредитні кошти), якими користується позичальник, здійснюється кожного календарного дня.
Пунктом 2.1.1.2.9. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору та публічною офертою, яка розміщена на офіційному сайті ПриватБанк», сторони узгодили, що при користуванні кредитом Банк встановлює Пільговий період. Пільговий період кредитування - встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Тривалість Пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
Пунктом 2.1.1.2.10. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що за користування кредитом (за виключенням Пільгового періоду) Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір відсотків залежить від виду картки та зазначений у Тарифах Банку та Паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 2.1.1.6.4. Умов та правил надання банківських послуг зміна розміру процентної ставки є погодженою Клієнтом за принципом мовчазної згоди, якщо до дати, зазначеної у повідомленні Банку, Клієнт письмово не повідомить Банк про свою незгоду.
Як передбачено пунктом 2.1.1.6.5. Умов у разі незгоди Клієнта зі зміною розміру процентної ставки, Клієнт зобов'язаний письмово повідомити Банк про свою незгоду протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, направленого Банком в порядку п.2.1.1.6.3. Договору, однак, не пізніше дати, яка зазначена в повідомленні Банку. Клієнт здійснює погашення кредиту та процентів в порядку, передбаченому п. 2.1.1.3.1. Договору. Після виконання Клієнтом зобов'язань за Договором в повному обсязі Договір вважається припиненим.
Сторона відповідача вважає, що нарахування відсотків у розмірі 3,5% здійснювалося Банком відповідно до умов кредитування та лише на ті суми грошових коштів, які були використані позивачем та не були сплачені ним до 25-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 липня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з видачою платіжної картки "Універсальна", 30 днів пільгового періоду" для авторизації із встановленим кредитним лімітом, з базовою відсотковою ставкою в місяць 3.0%, тобто 36% річних, з терміном внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, про що зазначено в довідці про умови кредитування від 14 липня 2010 року, яка є складовою частиною кредитного договору від 14 липня 2010 року, та яка була власноруч підписана позичальником ОСОБА_1 (а.с. 48-49, 50).
Договір складається із заяви, пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, з якими позичальник має змогу ознайомитися на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк»: www.privatbank.ua.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовою вимогою, в якій просив банк здійснити перерахунок нарахованих 3,5% за користування кредитом: період грудень 2017 року - березень 2019 року та повернути йому на картковий рахунок стягнені протиправно банком кошти в розмірі 6473грн.; нараховані на дану суму банком 3,5% за вказаний період в розмірі 2103 грн, посилаючись на те, що відповідно до договору та «Умов та правил надання банківських послуг», у картки, якою він володіє, є пільговий період користування під час якого він може користуватися кредитними коштами безкоштовно, погасивши заборгованість до 25 числа місяця (включно), наступного за тим, у якому він скористався кредитом. Тоді як ним з даних інтернет виписок особистого кабінету «Приват24» установлено, що банк не виконував вказану умову договору та «Умов та правил надання банківських послуг», попри рух коштів (поповнення балансу карти та зняття коштів) при нарахуванні 3,5% бралася вся сума заборгованості, а не частина щодо якої минув пільговий період (а.с. 10).
У відповідь на письмовому вимогу АТ КБ «ПриватБанк» листом від 13 травня 2019 року повідомив ОСОБА_1 про те, що дійсно, у відповідності до пункту 2.1.1.2.9. Умов і правил надання банківських послуг, сторони узгодили, що при користуванні кредитом Банк встановлює Пільговий період. Пільговий період кредитування - встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Тривалість пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
При цьому, якщо до 25 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, Клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі Мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, Клієнт доручає Банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків клієнта, відкритих в Банку, та рахунків, що будуть відкриті Клієнтом Банку в майбутньому, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті Банку за цим Договором (здійснювати договірне списання).
За результатами проведеної перевірки банком встановлено, що по картці "Універсальна Gold" в період з 01.01.2017 року по 12.05.2019 року пільговий період відсутній. Нарахування відсотків за користування ОСОБА_1 кредитним лімітом здійснюється коректно, у відповідності до умов чинного Договору. Підстави для перерахунку відсутні (а.с. 7-9).
Звертаючись у травні 2019 року з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги обгрунтовував тим, що відповідач безпідставно, в порушення умов договору та Умов і правил під час дії пільгового періоду нараховував та списував з його рахунку 3,5 % річних з суми заборгованості, на яку поширювався пільговий період, що охоплює 2 місяці, з наведенням прикладу власного розрахунку.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що доводи позивача про те, що пільговий період охоплює 2 місяці є недостовірними та не відповідають ні дійсним обставинам, ні умовам кредитування.
Нарахування відсотків у розмірі 3,5% здійснювалося Банком відповідно до умов кредитування та лише на ті суми грошових коштів, які були використані позивачем та не були сплачені ним до 25-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. Наприклад, якщо Позичальник використав (витратив) 20 лютого певну суму коштів, то пільговий період на цю суму коштів буде розповсюджуватися у період лише до 25 березня (включно), та нарахування відсотків у цей період буде здійснено Банком за ставкою 0,00001% річних, як це передбачено умовами кредитування, а з 26 березня - за ставкою 3,5% на місяць, тобто 42 % річних.
Грошові кошти, які знаходилися та знаходяться на банківському картковому рахунку, відкритому на підставі укладеного кредитного договору від 14 липня 2010 року, є коштами Банку, оскільки були надані позивачу (позичальнику) як кредитні, що не узгоджується з вимогою позову про їх безпідставне списання з банківського рахунку.
При цьому, сплачуючи за весь період відсотки за наданим кредитом, у тому числі за той період, який є предметом спору у цій справі, позивач своїми діями засвідчив обізнаність щодо свого обов'язку по сплаті щомісячних платежів та погодився з нарахуваннями Банку, оскільки не висловив раніше будь-яку незгоду та не розірвав кредитний договір на свою вимогу.
Отже, Банк здійснював нарахування відсотків за кредитним лімітом коректно, законно та обгрунтовано. Підстави для будь-якого перерахунку - відсутні, як і відсутні підстави для задоволення позовних вимог, які не містять доводів та доказів необґрунтованості дій відповідача (а.с. 30-35).
До відзиву на позовну заяву відповідач долучив розрахунок заборгованості за період з 01 червня 2015 року по 09 липня 2019 року, з якого вбачається, що станом 09 липня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 7186,20 грн, з яких: 7139,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46,40 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; анкету-заяву та довідку про умови кредитування (а.с. 38-50).
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору та публічною офертою, яка розміщена на офіційному сайті «Приватбанк» за посиланням - https://privatbank.ua/terms у пункті 2.1.1.2.9. сторони узгодили, що при користуванні кредитом Банк встановлює Пільговий період. Пільговий період кредитування - встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Тривалість пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
Відповідно до пункту 2.1.1.2.10. Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом (за виключенням Пільгового періоду) Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір відсотків залежить від виду картки та зазначений у Тарифах Банку та Паспорті споживчого кредиту.
Згідно з пунктом 2.1.1.6.4. Умов та правил надання банківських послуг, зміна розміру процентної ставки є погодженою Клієнтом за принципом мовчазної згоди, якщо до дати, зазначеної у повідомленні Банку, Клієнт письмово не повідомить Банк про свою незгоду.
В разі незгоди Клієнта зі зміною розміру процентної ставки, Клієнт зобов'язаний письмово повідомити Банк про свою незгоду протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, направленого Банком в порядку п.2.1.1.6.3. Договору, однак, не пізніше дати, яка зазначена в повідомленні Банку. Клієнт здійснює погашення кредиту та процентів в порядку, передбаченому п. 2.1.1.3.1. Договору. Після виконання Клієнтом зобов'язань за Договором в повному обсязі Договір вважається припиненим (п. 2.1.1.6.5. умов та правил).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що нарахування відсотків на грошові кошти (кредитні кошти), якими користується позичальник, здійснюється кожного календарного дня. Нарахування відсотків у розмірі 3,5% здійснювалося Банком відповідно до умов кредитування та лише на ті суми грошових коштів, які були використані позивачем та не були сплачені ним до 25-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту.
Підстав для будь-якого перерахунку - відсутні, як і відсутні підстави для задоволення позовних вимог, які не містять доводів та доказів необґрунтованості дій відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У справі, яка переглядається, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді анкети-заяви б/н від 14 липня 2010 року, з видачею позичальнику (позивачу) платіжної картки для авторизації, а останній отримав грошові кошти на платіжну картку та користується ними.
Умови договору містять домовленість сторін про сплату щомісячних процентів за користування кредитними коштами.
Сторонами не заперечується, що за користування кредитом, за виключенням пільгового періоду, Клієнт (позивач у справі) сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Як передбачено пунктом 2.1.1.2.9. Умов та правил банківських послуг, які є невід'ємною частиною Кредитного договору та публічною офертою, при користуванні кредитом Банк встановлює пільговий період. Пільговий період кредитування - встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Тривалість пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
Із наданого відповідачем у справі АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за період з 01 червня 2015 року по 09 липня 2019 року вбачається, що станом 09 липня 2019 року за позивачем ОСОБА_1 обліковується борг в сумі 7186,20 грн, з яких: 7139,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46,40 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 38-50).
За результатами проведеної перевірки банком встановлено, що по картці "Універсальна Gold" в період з 01.01.2017 року по 12.05.2019 року пільговий період відсутній. Нарахування відсотків за користування ОСОБА_1 кредитним лімітом здійснюється коректно, у відповідності до умов чинного Договору. Підстави для перерахунку відсутні (а.с. 7-9).
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).
Статтями 253, 254 ЦК України визначено, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно із статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За змістом частини другої статті 14 ЦК України критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 757/21099/18-ц (провадження № 61-15190св19) зазначено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині незарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу штрафу (пені тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), де також вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині незарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а грошову суму у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 17 776,12 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, набуто ним за існування правової підстави (умов договору), то його (рухоме майно у вигляді грошових коштів) не може бути повернуто як безпідставно списане банком з банківського рахунку клієнта.
За таких обставин заявлені в цій справі ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь безпідставно списаних банком грошових коштів у сумі 17 776,12 грн не відповідають належному способу захисту.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
Отже, у справі, яка переглядається, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором б/н від 14 липня 2010 року в частині сплати (списання) коштів у сумі 17 776,12 грн.
Зміна судом як предмету позову, так і правових підстав позову є порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу, закріпленого статтею 13 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Такий правовий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте, помилився щодо підстав такої відмови та у мотивувальній частині свого рішення зазначив два абзаци, зміст яких свідчить про те, що підстави для будь-якого перерахунку відсотків у розмірі 3,5% відсутні, що може негативно позначитися (преюдиційні обставини) при зверненні з позовом на загальних підставах із іншим, ефективним способом захисту порушених прав.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши їх в редакції цієї постанови.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача, з урахуванням меж апеляційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення частково ухвалено без додержання норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття оскаржуваного рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 14, 15, 16, 207, 253, 254, 526, 598, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 76, 81, 89, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: