Рішення від 11.07.2025 по справі 520/31857/24

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

11 липня 2025 року Справа № 520/31857/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» (майдан Захисників України, б.7/8, літ.В-4, кв.67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42335277) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 року № UА401000/2024/000170/2, прийняте Вінницькою митницею Державної митної служби України.

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2024 року № UА401030/2024/000075, прийняту Вінницькою митницею Державної митної служби України.

Крім того, позивач просить суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДАР АГРО" понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 22 200 (двадцять дві тисячі двісті) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Вінницької митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості від 22.05.2024 року № UА401000/2024/000170/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2024 року № UА401030/2024/000075 є протиправними, оскільки позивачем надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які дають можливість відповідачу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який ввозиться на митну територію України, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар Агро», через систему «Електронний суд» 26.11.2024 надіслав до суду заяву про компенсацію судових витрат в якій просив долучити до матеріалів справи розрахунок судових витрат.

Відповідач, Вінницька митниця Державної митної служби України, через систему «Електронний суд» 04.12.2024 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах він діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Зазначив, що статтею 54 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. Під час такого контролю встановлено, що подані до митного оформлення документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На вимогу митного органу додаткові документи не надано, а відтак прийняті рішення та картка є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Щодо розміру визначених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 22000 грн. представник відповідача зазначив, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану сторін, визначена вартість відшкодування вартості на правничу допомогу є явно не співмірною зі складністю конкретної судової справи, оскільки, справи даної категорії є типовими, нормативна база, що регулює вказане питання, а також судова практика вищих судів по справах даної категорії є усталеною.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар Агро», через систему «Електронний суд» 05.12.2024 надав відповідь на відзив, в якому не погодившись з доводами представника відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар Агро» зареєстровано як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.07.2018 (індивідуальний номер 42335277). Основний вид діяльності за КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар Агро» (як Покупець) уклало з ASTERIA International Kfr (як Продавець) контракт №21/07-AST від 21.07.2022 (надалі Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця на умовах CFR-Odessa (Ukraine), CFR-Pivdennyi (Ukraine), FCA- Cegled (Hungary), FCA-Sellye (Hungary), FCA Szolnok “Інкотермс 2021» Товар з найменуванням відповідно до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 2.1. Контракту одиниця виміру, прийнята для Товару, що є предметом цього Контракту, його кількість зазначені в Специфікації до Контракту.

Відповідно до п. 3.1. Транспортування партій Товару здійснюється за рахунок Покупця наземним видом транспортування на умовах поставки CFR-Odessa (Ukraine), CFR-Pivdennyi (Ukraine), та/або FCA-Cegled (Hungary), FCA-Sellye (Hungary), FCA Szolnok. У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Адреса складу, на який має бути поставлений Товар, указується у СМR. Поставка Товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки Покупця, переданої по факсу.

Відповідно до п. 4.1. Контракту ціна Товару визначається у доларах США (USD) та включає: вартість Товару, тари, упаковки, маркування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації.

Відповідно до п. 4.2. Контракту загальна сума Контракту становить: 10 000 000,00 (десять мільонів) доларів США.

Виходячи з вищезазначених умов Контракту №21/07-AST від 21.07.2022, остаточна вартість продукції зазначається в наступних документах: інвойсі №STR-2024-39 від 03.05.2024; специфікації №22 від 18.03.2024 до контракту купівлі-продажу №21/07-AST від 21.07.2022.

Відповідно до п. 5.1. Контракту платежі за Товар, визначені цим Контрактом, мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію Товару на протязі 180 календарних днів з моменту поставки Товару Продавцем, або шляхом передплати.

Відповідно до п. 5.1. Контракту у випадку попередньої сплати за товар терміни поставки такого товару не повинні перевищувати 120 календарних днів з дати передоплати.

Відповідно до прайс - листа від 01.05.2024 фірма ASTERIA International Kfr (Угорщина, продавець) пропонує до поставки протягом 2024 року наступні препарати: фунгіцид Серапіс ЗП, по ціні 3,90 дол. США за 1 кг, вказані ціни діють на умовах поставки FCA - Цеглед/Солнок/Шели.

На виконання контракту №21/07-AST від 21.07.2022 та відповідно до отриманого прайс - листа сторонами підписано додаток № 22 від 18.03.2024 «Специфікація» до контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022 згідно якого загальна кількість товару складає: фунгіцид Серапіс, ЗП, одиниця виміру - кг/kg, кількість товару - 5000, по ціні 3,90 дол. США за 1 кг, загальна вартість у доларах США - 19500,00.

Відповідно до інвойсу № STR-2024-39 від 03.05.2024 визначено строк оплати за товар та умови поставки FCA - Cegled (Hungary).

Для доставлення товару з Угорщини до України Позивач (як Замовник) 12.06.2023 уклав з ФОП ОСОБА_1 (як Виконавцем) договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №12/06-ШП/ДА.

Відповідно до довідки про транспортні витрати по ТОВ «Дар Агро» від 03.05.2024 (за вих.№23), копія якої наявна в матеріалах справи, сума транспортних витрат з перевезення вантажу (матеріал Цент 6000 л, Серапис 5000 кг, Ромфея 4608 л) на умовах FCA (Цеглед, Угорщина) згідно CMR №24050339 від 03.05.2024, автомобіль VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Цеглед, Угорщина - урочище Катеринівка, смт. Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл, Україна складає 139 622,34 грн., з них: транспортні витрати по території Угорщини (м. Цеглед, Угорщина - м/п м. Захонь/ м/п м.Чоп) складають - 58 000,00 грн.; транспортні витрати по території України (м/п м. Захонь/ м/п м.Чоп - урочище Катеринівка, смт. Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл., Україна) складають - 81 622,34 грн. Загальна протяжність маршруту перевезення становить 890 км. З них 290 км по території Угорщини і 600 км по території України. Страхування не передбачено.

Факт відвантаження продавцем товару покупцю на виконання додатку № 22 від 18.03.2024 «Специфікація» до контракту №21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022 та вказаного вище інвойсу підтверджується книжкою МДП (Carnet TIR) RX85513816 та міжнародною автотранспортною накладною формою (CMR) №24050339 від 03.05.2024 року.

З метою митного оформлення товару, імпортованого на підставі вищевказаного контракту №21/07-AST від 21.07.2022, позивач надав відповідачу електронну митну декларацію №24UA401030001975U1 від 14.05.2024 року з документами на підтвердження заявленої митної вартості, а саме - документ без номеру від 10.03.2024 (0003), сертифікат аналізу без номеру від 10.03.2024, пакувальний лист (delivery note) №S-STR-2024-33 від 03.05.2024, інвойс №STR-2024-39 від 03.05.2024, автотранспортна накладна форма (CMR) №24050339 від 03.05.2024, сертифікат оригінальності №443249 від 06.05.2024, лист від 13/05-01 від 13.05.2024, довідка про транспортні витрати №23 від 03.05.2024 до договору № 12/06-ШП/ДА від 12.06.2023 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, контракт №21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022, додаткова угода №1 від 05.12.2022 до контракту №21/07- AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022, додаток №22 від 18.03.2024 «Специфікація» до контракту №21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022, письмовий документ №04/01-ДА/ГАК-ліц. з 04.01.21 по 31.12.24, договір №12/06-ШП/ДА від 12.06.2023 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, посвідчення А09357 з 10.01.22 по 31.12.24, довіреність без номеру від 02.01.24 по 31.12.24, накладна видачі № 13/05/2024 від 13.05.2024, лист на випуск № 13/05-01 від 13.05.2024, експортна декларація № 24HU3210101С807DF4 від 03.05.2024.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у декларації №24UA401030001975U1 від 14.05.2024 митну вартість було заявлено за першим (основним) методом визначення вартості у розмірі 791 309 грн. 37 коп., яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом 19500,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення та витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 18727 грн. 17 коп.

Після подання митної декларації та аналізу наданих документів та інформації відповідач розпочав процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення №1f9f717f-b883-4885-9581-e175ab474a4b від 22.05.2024, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією 24UA401030001975U1 від 14.05.2024, встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару.

Відповідно до вказаного електронного повідомлення митний орган зобов'язав надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант у відповідь на вказане повідомлення надіслав лист від 22.05.2024 (за вих.№22/05-01), у якому пояснив відповідачу, що до митного оформлення вже були надані витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по митній декларації №24UA401030001975U1 від 14.05.2024.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000170/2 від 22.05.2024.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за ЕМД встановлено, що надані документи, які відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме:

- в зовнішньоекономічному договорі від 21.07.2022 № 21/07-AST зазначено, що товар поставляється на умовах повної передоплати або відтермінування платежу на 180 днів після поставки, проте в інвойсі STR-2024-39 від 03.05.2024 лише зазначено спосіб платежу «банківський переказ» без конкретизації. Таким чином, в жодному наданому документі не зазначено, на яких саме умовах оплати поставлявся товар, що не дає змогу митному органу перевірити складові митної вартості;

- згідно наданої митної декларації країни відправлення від 03.05.2024 № 24HU3210101C807DF4 товар відправлявся з населеного пункту Szolnok, проте згідно наданих товаросупровідних документів та довідки про транспортні витрати, товар переміщувався з населеного пункту Cegled, тобто і витрати на транспортування включені з населеного пункту Cegled, що в свою чергу викликає сумнів в правильності включення усіх складових митної вартості;

- відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вищенаведені документи до митного оформлення надано не в повному обсязі, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.53 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з цим рішенням відповідно до п.п. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) у зв'язку із наявністю в митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 16.04.2024 № UA400030/2024/001721, за якою оформлено аналогічний товар (з ідентичним складом): «Фунгіцид ASPECT WP, (АСПЕКТ WP,ЗП) Діюча речовина: Манкоцеб, 800 г/ кг, що відноситься до дитіокарбаматів. Пакування: алюм. пакети по 1кг в картонних барабанах. Всього:4536 кг. Сфера застосування: картопля, томати. Поставляються не в аерозольній упаковці. Не військового призначення та не подвійного використання. Виробник: CLOV(SHANGHAI) Co.LTD, Китай. Торгівельна назва: АСПЕКТ. Торгівельна марка: GREEN EXPRESS. Країна виробництва: CN.» та складає 8,09 дол. США за кг.

Відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA01030/2024/000075 від 22.05.2024, яку було обґрунтовано невідповідністю вимогам, зазначеним у ст. 54 МК України.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000170/2 від 22.05.2024, позивач цього ж дня подав скориговану МД № 24UA401030002078U7, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000170/2 від 22.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA01030/2024/000075 від 22.05.2024 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 163 121,32 грн..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того ч. 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями ч. 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).

Крім того п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного другорядного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.

При цьому у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, саме за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Аналіз наведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов'язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,

- у документах, зазначених у частині другій ст. 53 МК України, наявні ознаки підробки;

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

В рамках наявних матеріалів та оскаржуваного рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000170/2 від 22.05.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401030/2024/000075 від 22.05.2024 суд зазначає, що відповідач за результатами виконання митних формальностей за ЕМД встановив, що надані документи, які відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності.

З урахуванням зазначеного, відповідач зробив висновок, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилань відповідача про те, що: «в зовнішньоекономічному договорі від 21.07.2022 №21/07-AST, зазначено, що товар поставляється на умовах повної передплати, або відтермінування платежу 180 днів після поставки, проте в інвойсі STR-2024-39 від 03.05.2024 лише зазначено спосіб платежу «банківський переказ» без конкретизації», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.1 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022 зазначено, що платежі за Товар, визначені за цим Контрактом, мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію Товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки Товару Продавцем, або шляхом передплати.

Відповідно до п.5.2 вказаного контракту зазначено, що у випадку попередньої сплати за товар терміни поставки такого товару не повинні перевищувати 120 календарних днів з дати передоплати.

Наведене свідчить про фактичну наявність двох способів оплати за товар, а саме - шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця за поставлену партію товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару продавцем, або шляхом передплати.

Відповідно до інвойса №STR-2024-39 від 03.05.2024 судом встановлено, що покупцем за даною поставкою товару обраний перший спосіб оплати продавцю за товар - шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця за поставлену партію товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару продавцем, оскільки у графі «Issue date» (переклад - дата випуску) вказано 03.05.2024, в графі «Due date» (переклад - дата виконання) - 30.10.2024, що відповідає п.5.1 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022.

Вказане зазначено і в пакувальному листі (delivery note) №S-STR-2024-33 від 03.05.2024.

Тобто, передплата за товар не є обов'язковою умовою згідно зазначеного пункту Контракту, що в свою чергу, фактично спростовує аргументи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про здійснення/нездійснення передплати за товар на виконання вимог п.4 ч. 2 ст. 53 МКУ, оскільки оплата за товар на момент подання митної декларації не здійснювалась.

Згідно правил Інкотермс - 2010 за умов FCA (FREE CARRIER (... named place)) А9 виходить, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Ураховуючи, що умовами поставки обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару, а під час митного оформлення документів не встановлено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару). Витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 30.07.2024 року у справі № 420/32440/23 (провадження № К/990/22352/24).

Слід звернути увагу на те, що згідно з умовами п.7.1 Контракту виходить наступне: товар повинен поставлятися протягом 14 календарних днів після отримання Продавцем по факсу письмової заявки від покупця. Датою поставки товару є дата прибуття товару на склад згідно п.3.1 Контракту. Товари поставляються завчасно погодженими партіями.

Відповідно до п.13.4 Контракту, цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання зобов'язань у повному обсязі. Тобто, сторони Контракту передбачили строк дії Контракту - до моменту виконання зобов'язань з поставки товару, який здійснюється партіями за письмовими заявками від покупця.

У Постанові від 29.11.2023р. по справі № 466/4066/20 Верховний Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що: «…Частинами першою та другою статті 662, частиною першою статті 663 ЦК України передбачено зобов'язання продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу…».

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Відповідно до п.5.1 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022р. зазначено, що платежі за Товар, визначені за цим Контрактом, мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію Товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки Товару Продавцем, або шляхом передплати.

Відтак, твердження відповідача про те, що в жодному наданому документі не зазначено на яких саме умовах оплати поставлявся товар, що не дає змогу митному органу перевірити складові митної вартості, є безпідставним.

З приводу аргументу митного органу про те, що: «згідно наданої митної декларації країни відправлення від 03.05.2024 No 24HU3210101C807DF4, товар відправлявся з населеного пункту SZOLNOK, проте згідно наданих товаросупровідних документів та довідки про транспортні витрати, товар переміщувався з населеного пункту Cegled, тобто і витрати на транспортування включені з населеного пункту Cegled, що в свою чергу викликає сумнів в правильності включення усіх складових митної вартості», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що митна декларація країни відправлення від 03.05.2024 №24HU3210101C807DF4 складена за місцезнаходженням митного органу в Угорщині в населеному пункті SZOLNOK, проте як вірно зазначено в письмових документах, що надані митному органу, зокрема: інвойсі № STR-2024-39 від 03.05.2024, автотранспортній накладній формі (CMR) № 24050339 від 03.05.2024, довідці про транспортні витрати №23 від 03.05.2024 до договору № 12/06-ШП/ДА від 12.06.2023 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, заявці №23 ДА на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2024 до договору № 12/06-ШП/ДА від 12.06.2023 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, рахунку-фактурі № 55 від 03.05.2024, поставка товару здійснюється на умовах FCA Cegled відповідно до умов пункту 3.1 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022.

У п.3.1 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022 вказано, що у кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Адреса складу, на який має бути поставлений Товар, указується у CMR.

Згідно з п. 6.3 контракту № 21/07-AST купівлі-продажу товару від 21.07.2022 передбачено, що до товаросупроводжувальних документів по Контракту відносяться: інвойс, CMR, пакувальний лист.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 року, в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Угорщині у відповідності до законодавства Угорщини, без застосувань норм українського законодавства.

Водночас правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Відповідно до приписів ст. 53 МК України експортна декларація не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості товарів. Надана експортна декларація не може бути використана для підтвердження митної вартості товару, це лише додатковий товаросупровідний документ конкретної поставки товару, що містить інформацію про товар та шлях його прямування.

Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.

Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України вбачається, що виконання вимог митного органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови митному оформленні товарів.

Утім, з переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення від 03.05.2024 №24HU3210101C807DF4 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п'ятої ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Сумніви митного органу у числових складових митної вартості товарів спростовані наданими до митного оформлення документами, а також проведеним судовим розглядом, що свідчить про необґрунтованість спірних рішень про коригування митної вартості, що має наслідком його скасування, так само як і спірних карток відмови як похідних позовних вимог.

Зазначення відповідачем додаткових документів, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2024 року по справі № 815/762/18 вказано, що: «…Експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер.

Судовими інстанціями установлено, що виявлені митним органом розбіжності по суті є формальними, несуттєвими та жодним чином не впливають на рівень заявленої митної вартості, відтак, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, є необґрунтованими та не відповідають встановленим фактичним обставинам справи…».

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі N 820/2014/17, в якій суд касаційної інстанції також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.77 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі N 804/5143/16.

У Постанові від 16.04.2021 року у справі № 140/2000/19 Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем документи, зокрема експортна декларація за відсутності обґрунтованих доводів з боку Митниці про зворотне, дають підстави для висновку про підтвердження позивачем усіх складових задекларованої митної вартості, а тому у Митниці не було підстав для витребування у позивача додаткових документів.

З приводу аргументу митного органу про те, що: «Листом № 22/05-01 від 22.05.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу під час процедури митного оформлення при подання електронної митної декларації №24UA401030001975U1 від 14.05.2024 усі письмові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, так і на запит митного органу від 22.05.2024 надані документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України, які у сукупності підтверджують митну вартість товару.

У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

На запит митного органу позивач під час процедури митного оформлення на підтвердження митної вартості за ЕМД № 24UA401030001975U1 від 14.05.2024 року на фунгіцид Серапіс, ЗП, надав наступні документи: заявку № 23 ДА на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 травня 2024р. до договору № 12/06-ШП/ ДА від 12.06.2023р. на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, експортна декларація № 24HU3210101С807DF4 від 03.05.2024, прайс-лист від 01.05.2024р., рахунок-фактура № 55 від 03.05.2024р., висновок про вартість майна № 116/05/124 від 13.05.2024.

Відтак, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МКУ встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.5 ст.54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України виходить, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Позивач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі N 803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

У Постанові від 15.02.2023 року у справі № 815/2552/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що: відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі митним органом не доведена.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 21.03.2023 року у справі № 815/5817/17 (касаційне провадження N К/9901/55119/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 03.03.2023р. по справі № 400/3830/19 дійшов правового висновку, що (далі - цитування з Постанови): «…Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації…».

Таким чином, виходячи з наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, та витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що буде сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З приводу аргументу митного органу про те, що: «Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 16.04.2024 No UA400030/2024/001721 за якою оформлено аналогічний товар (з ідентичним складом): «Фунгіцид ASPECT WP, (АСПЕКТ WP,ЗП)Діюча речовина: Манкоцеб, 800 г/кг,що відноситься до дитіокарбаматів. Пакування: алюм.пакети по 1кг в картонних барабанах. Всього:4536 кг. Сфера застосування: картопля, томати. Поставляються не в аерозольній упаковці. Не військового призначення та не подвійного використання. Виробник: CLOV(SHANGHAI) Co.LTD, Китай Торгівельна назва: АСПЕКТ. Торгівельна марка: GREEN EXPRESS, Країна виробництва: CN.» та складає 8,09 дол. США за кг», суд зазначає наступне.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у запиті орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, слід звернути на обґрунтований правовий висновок, викладений у Постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 (адміністративне провадження № К/9901/8839/19) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, згідно якого (далі - цитування із Постанови): «…Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення….».

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В той же час, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що декларантом у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої декларантом за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом. Посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував декларант, є безпідставними та незаконними, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у вказаній системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну, і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості, а зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16., №804/1755/17 від 21.08.2018, а також в Постанові від 10.06.2021 року по справі № 815/6854/17 Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Суд зазначає, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які є підставою для витребування відповідачем додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Позивачем надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами контракту ціни за товар.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

З приводу клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи, які складають 22 200,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.

Також, згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Адвокат Дегтяр Ігор Альбертович, здійснює представництво та захист інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР АГРО" на підставі Договору № 1911/2024 про надання юридичних послуг від 19.11.2024, Ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1221569, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1475 від 12.09.2007.

Матеріалами справи підтверджено, що між фізичною особою-підприємцем Дегтярем І.А. (наладі - Виконавець) та ТОВ "ДАР АГРО" (надалі - Клієнт) було укладено договір про надання юридичних послуг від 19.11.2024, за умовами якого Виконавець зобов'язується за замовленням Клієнта надавати Клієнту комплекс юридичних послуг, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги на умовах, визначеним цим Договором.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Відповідач в правовій позиції заперечував щодо відшкодування за його рахунок суми понесених витрат на правничу допомогу, оскільки сума 22 200,00 грн. є надмірною.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №340/4492/22 судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, принципу співмірності та враховуючи, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи та відноситься до справ незначної складності, суд приходить до висновку, що розмір витрат 22 200,00 грн., понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 8000,00 грн. в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі №520/13323/24.

Отже, клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» (майдан Захисників України, б.7/8, літ.В-4, кв.67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42335277) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 року № UА401000/2024/000170/2, прийняте Вінницькою митницею Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2024 року № UА401030/2024/000075, прийняту Вінницькою митницею Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» (майдан Захисників України, б.7/8, літ.В-4, кв.67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42335277) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) суму сплаченого судового збору в розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» (майдан Захисників України, б.7/8, літ.В-4, кв.67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42335277) 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 11.07.2025.

Суддя Супрун Ю.О.

Попередній документ

128792880

Наступний документ

128792882

Інформація про рішення:

№ рішення:	128792881
№ справи:	520/31857/24
Дата рішення:	11.07.2025
Дата публікації:	14.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (16.12.2025)
Дата надходження:	19.11.2024
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішення картки відмови.