Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 липня 2025 року № 520/14218/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (рішення №204750022387 від 20.02.2025р) у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду та призначити пенсію по інвалідності.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204750022387 від 20.02.2025р відмовлено йому у призначенні по інвалідності з підстав не зарахування до загального трудового стажу періодів роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік.
Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року по справі відкрито спрощене провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , 13.02.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
За принципом екстериторіальності, заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення №204750022387 від 20.02.2025 року про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.
Підставою для відмови в призначенні пенсії в вказаному рішенні вказано: Страховий стаж особи становить 13 років 8 місяців 10 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982:
- з 15.09.1989 по 04.08.1989, оскільки дата на прийняття передує даті звільнення та дата наказу на прийняття (09.06.1989) не відповідає даті прийняття;
- з 28.10.1994, оскільки відсутня дата звільнення.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Матеріалами справи підтверджується, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить записи про періоди роботи позивача, зокрема, щодо спірного періоду до 28.10.1994.
Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу.
Відповідачем вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи, зокрема в частині оскарження рішення період роботи з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801), оскільки відсутній запис про звільнення.
У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв'язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача і встановлено, що позивач прийнятий директором в Мале приватне підприємство "АСД" 28.10.1994 року, однак запис про звільнення позивача в трудовій книжці відсутній.
Також судом встановлено, що позивач просись суд зарахувати йому період роботи по дату припинення діяльності приватного підприємства «АСД» 09.02.2005 року, зазначаючи що за вказаний період працював Директором.
Досліджуючи матеріали справи судом підтверджено, що приватне підприємство «АСД» припинило свою діяльність 09.02.2005 року у зв?язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру №33857063 від 15.10.2024 (Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв?язку з визнанням її банкрутом 09.02.2005, 13831280000000431, ОСОБА_2 , Виконавчий Комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області).
Крім того на підтвердження роботи позивача на посаді директора надано до суду документи:
- акт перевірки нарахування, витрачання та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у малому приватному підприємстві «АСД» від 13.02.1996, в якому зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність у періоді, що перевіряється був, в тому числі ОСОБА_3 ;
- акт перевірки дотримання податкового законодавства щодо малого приватного підприємства "АСД" за період з 01.01.1995 по 01.01.1996р., де зазначено що перевірку проведено з відома директора Демченко В.П, ноМ 01.1996р. це зазначен підписаний; відома директора Демченко В.П.;
- акт зустрічної перевірки від 24.03.97, в якому зазначено, що перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1 ;
- акт перевірки нарахування, витрачання та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у малому приватному підприємстві «АСД» від 19.05.1997р, в якому зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність у періоді, що перевіряється, був в тому числі Демченко В.П., ним же поставлений підпис;
- довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (внесення змін від 26.08.97), де керівником Підприємства «АСД» вказано ОСОБА_1 ;
- відомості про проведення імпортних операцій від 23.04.1998р., де вказано, що з відомостями ознайомлений директор ПП «АСАД» ОСОБА_1 ;
- договір про спільну діяльність з організації та проведення оплачуваних громадських робіт від 21.04.1998р. (вих.№13/6-465 від 22.04.1998р.), в якому ОСОБА_4 вказано директором, стоїть його підпис ( ОСОБА_1 ) та поставлений штами малого приватного підприємства «АСД»;
- акт про результат перевірки дотримання законодавства України за період: IV квартал 1997р. та січень-квітень 1998р від 23.04.1998р, де зазначено що перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1 , ним же ( ОСОБА_1 ) акт підписаний;
- зміни до Статуту №2 (у розділ: «Майно, фонди, прибуток») від 04.11.1997р.
Також суд враховує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання є Луганська обл., м. Лисочанськ, що підтверджується довідкою №6329-5002278346/17901 від 27.10.2022.
В позовній заяві позивачем вказано, що у зв'язку із окупацією м. Лисочанськ Луганської області надати підтверджуючі довідки з архівів підприємства, які б підтвердили роботу позивача у спірний період є не можливим.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Водночас, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права на перерахунок пенсії через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Лисочанськ Луганської області.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію, зазначену у наданих позивачем документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за перерахунком пенсії.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Додатково суд зауважує, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 23 жовтня 2019 року у справі справа №263/3783/17.
Таким чином, враховуючи надані позивачем документи які підтверджують роботу позивача в приватному підприємстві "АСД" до припинення його діяльності та з огляду на неможливість надання інших архівних довідок від обставин які не залежать від позивача, суд приходить до висновку, що не прийняття вказаних документів які підтверджують роботу позивача на посаді директора призведе до порушень та обмежень права позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину України.
За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204750022387 від 20.02.2025р у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204750022387 від 20.02.2025 у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.