Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 липня 2025 року № 520/11112/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням уточнень просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023 року № ФХ-105354 від 11.11.2024 р., які полягають у визначенні надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% посадовою окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) - 7146,75 грн. та премії (140% посадового окладу) - 8288,00 грн. з урахуванням прожиткового мінімуму виходячи з розміру 1762 гривні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прирівняти посаду з якої було звільнено ОСОБА_1 з військової служби, до існуючої посади військовослужбовця, який зараз постійно проходить військову службу в підземних умовах (на глибині понад 20 метрів під землею), який зараз проходить військову службу на посаді у складі бойових обслуг (чергових бойових обслуг) (змін) військових частин і підрозділів, які несуть бойові чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, протипідводно- диверсійної оборони. З метою визначення коефіцієнту зростання на підставі п.п. 6, 9 Додатку до “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 р., для розрахунку розміру щомісячної надбавки за особливості проходження служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. та рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683з, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023р. по справі №520/5810/23 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2023р. за аналогічною штатною посадою, з якої ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 ) було звільнено з військової служби, із зазначенням відомостей про розмір посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання (підполковник) - 2150,00 грн., та із обов'язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії визначених з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови №704,, а саме: надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 5585,00 грн., надбавки за особливості проходження служби (78% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) - 13068,90 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) - 1353,00 грн., надбавку за кваліфікацію (7% від посадового окладу) - 631,40 грн., та премії (140% від посадового окладу) - 12628,00 грн., для проведення з 01.02.2023 р. перерахунку основного розміру пенсії.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звертався до суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023 №ФХ-105354 від 01.07.2023, які полягають у визначенні надбавки за особливості проходження служби у розмірі (0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) - 00.00 грн. та премії (10% посадового окладу) - 902,00 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та рішення Міністра оборони України №2683з від 01.02.2023, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 по справі №520/5810/23 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2023 за аналогічною штатною посадою, з якої ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 ) було звільнено з військової служби, із зазначенням відомостей про розмір посадового окладу - 9020,00 грн., окладу за військове звання (підполковник) - 2150,00 грн., та із обов'язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, а саме: надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 5585,00 грн., надбавки за особливості проходження служби (78% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) - 13068,90 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) - 1353,00 грн., надбавку за кваліфікацію (7% від посадового окладу) - 631,40 грн., та премії (140% від посадового окладу) - 12628,00 грн., для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року по справі № 520/28554/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023 №ФХ-105354 від 01.07.2023, які полягають у визначенні надбавки за особливості проходження служби у розмірі - 0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років та премії - 10% посадового окладу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та рішення Міністра оборони України №2683з від 01.02.2023, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 по справі №520/5810/23 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, із зазначенням відомостей про розмір посадового окладу, окладу за військове звання (підполковник), та із обов'язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, а саме: надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за кваліфікацію, із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року, за відповідною або прирівняною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/28554/23 залишено без змін.
Отже, позивач у справі №520/28554/23 звернувся до суду, не погоджуючись із зазначенням у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 надбавки за особливості проходження служби у розмірі (0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) - 00.00 грн. та премії (10% посадового окладу).
Судом при розгляді справи №520/28554/23 вирішено спір щодо позовних вимог позивача, з якими він звернувся із даним позовом, в якому не погоджується із зазначеним в довідці розміром надбавки за особливості проходження служби та премії.
Так, судом у справі № 520/28554/23 визначено, що надбавка за особливості проходження служби та премії мають бути зазначені у довідці станом на 01.01.2023 у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року, за відповідною або прирівняною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби
ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року № ФХ-105354 від 11.11.2024 р., в якій зазначено, що надбавка за особливості проходження служби у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою у ЗСУ 65% від ПО+ОВЗ+НВР (5920,00+1410,00+3665,00) склала 7146,75 грн., премія у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою у ЗСУ 140% від ПО 5920,00 склала 8288,00 грн.
При цьому, позивачем подано окремий позов про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень, які вчинені на виконання рішення суду у справі №520/28554/23, в якому фактично не погоджується з діями відповідача щодо виконання рішення суду у справі №520/28554/23.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1075/18.
У постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 520/14220/19 Верховний Суд наголосив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Принцип правової (юридичної) визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила “res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 14.02.2023 року по справі № 160/3599/20.
Відповідно до ст. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання рішення суду від 10.10.2024 року по справі № 520/28554/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не шляхом подання нового адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2025 по справі №200/1210/24.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене та правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у адміністративній справі №520/11112/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Бабаєв А.І.