Справа № 500/1708/25
11 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 31 грудня 2024 року № 15717 та від 15 березня 2025 року № 3681 щодо розгляду рапорту старшого солдата ОСОБА_1 - старшого навідника 2 реактивного артилерійського відділення 1 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , якими йому відмовлено у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи;
зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 звільнити старшого солдата ОСОБА_1 - старшого навідника 2 реактивного артилерійського відділення 1 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що старший солдат, ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, займає посаду старшого навідника 2 відділення 1 взводу реактивна батарея військової частини НОМЕР_1 , 28 грудня 2024 року звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
До рапорту позивач додав наступні документи:
копію свого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 1982 року;
копію паспорту матері ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ;
копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 28 лютого 2023 року;
довідку про склад сім'ї, що видана Скориківською сільською радою (вих. № 209 від 22.05.2024);
копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 квітня 2024 року серії 12 ААГ № 725741;
висновок № 39 (593) від 19 травня 2024 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
висновок лікарсько-консультативної комісії № 592 від 20 травня 2024 року.
копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2
акт матеріально-побутових умов проживання, виданий Скориківською сільською радою (вих. № 208 від 22.05.2024)
У рапорті бажання продовжувати військову службу позивач не висловив.
За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 31 грудня 2024 року № 15717, яким у звільнені старшому з військової служби відмовлено з тих причин, що позивачем не підтверджено сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби, оскільки долученими документами не підтверджено сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби.
14 березня 2025 року позивач повторно звернувся із рапортом до командування військової частини, обґрунтувавши законодавчо підстави для його звільнення, у тому числі, спираючись на доданий та оформлений відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (в редакції Наказу Міноборони 495 від 23.07.2024) акт обстеження його сімейно-майнового стану від 05 березня 2025 року, що був направлений 07 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу військової частини НОМЕР_1 (вих. № 1054/3/2085 від 07.03.2025) на основі поданого матір'ю позивача клопотання та долучених документів.
Однак у відмові від 15.03.2025 вих. № 3681 відповідач зазначив, що рапорт із зазначеними підставами вже був розглянутий та на нього дана відповідь (вих. № 15717 від 31.12.2024) щодо не підтвердження постійного стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_2 , окрім того, вказано, що у позивача матері наявні дочка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_7 .
Ухвалою судді від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.06.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що підставою для відмови у задоволенні попереднього рапорту (вх. №29656 від 31.12.2024) стало те, що висновок № 39(593) від 20.05.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, він визначає потребу у сторонньому догляді, а не постійному догляді. Такий висновок є підставою для організації надання рекомендованої соціальної послуги, його дія обмежена в часі та не є постійною, а висновок лікарсько- консультативної комісії № 592 від 20.05.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, під кутом зору діючих норм законодавства, не може вважатися медичним висновком, оскільки виданий за межами повноважень лікарсько-консультативної комісії, поза встановленим порядком, в довільній формі, а тому не може бути покладений в основу рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зазначає, що в рапорті від 13.03.2025 (вх. №3850 від 14.03.2025) ОСОБА_1 зазначає, що у ОСОБА_2 є дочка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_7 , але вказані особи не мають можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 з різних причин. Однак, норми Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не передбачають право вибору і наявності можливості здійснювати догляд за особою яка такого потребує, членами сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, і тому, при наявності інших членів сім'ї які мають доглядати за особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Тому, на переконання представника, ОСОБА_1 не має права на звільнення з військової служби.
Також представник вказує на пропуск позивачем строку на звернення до суду.
30.06.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що хоч і існує "юридична наявність" інших осіб інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, однак вони реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин, обґрунтованих у позові, тому єдиним хто може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 .
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
28 грудня 2024 року позивач звернувся до командування військової частини з рапортом (вх. №29656 від 31.12.2024) про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю постійного догляду за своєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.
До вказаного рапорту позивачем було додано:
копію паспорта ОСОБА_1 ;
копію РНОКПП ОСОБА_1 ;
копію паспорта ОСОБА_2 ;
копію РНОКПП ОСОБА_2 ;
копію довідки до акта МСЕК №725741;
копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;
копію висновку про порушення функцій організму №89 (593);
копію висновку ЛКК №592 від 20.05.2024;
акт матеріально-побутових умов проживання №208 від 22.05.2024;
копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ;
копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 ;
заяву ОСОБА_5 ;
акт матеріально-побутових умов проживання №279 від 29.07.2024;
довідку про склад сім'ї;
довідку в/ч НОМЕР_5 ;
довідку №209 від 22.05.2024;
копію свідоцтва по народження ОСОБА_9 ;
копію свідоцтва по народження ОСОБА_10 ;
довідку №23к від 24.05.2024.
За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 31 грудня 2024 року № 15717, яким у звільнені старшому з військової служби відмовлено з тих причин, що позивачем не підтверджено сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби, оскільки долученими документами не підтверджено сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби.
У правовій оцінці обставин, наведених у рапорті, зокрема зазначено, що висновок № 39 (593) від 20.05.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, визначає потребу у сторонньому догляді, а не постійному догляді. Такий висновок є підставою для організації надання рекомендованої соціальної послуги, його дія обмежена в часі та не є постійною.
Також зазначено, що висновок лікарсько-консультативної комісії № 592 від 20.05.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, під кутом зору діючих норм законодавства, не може вважатися медичним висновком, оскільки виданий за межами повноважень лікарсько-консультативної комісії, поза встановленим порядком, в довільній формі, а тому не може бути покладений в основу рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.
14 березня 2025 року позивач повторно звернувся із рапортом до командування військової частини, в якому просив переглянути поданий рапорт від 28.12.2024 (вхід.№29656 від 31.12.2024), звільнити його з військової служби та надіслати його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До доданих раніше документів (додатків до рапорту від 28.12.2024) також додано:
копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України від 30.09.2021 №00032882188 ОСОБА_11 ;
довідку про здобувача освіти ОСОБА_7 за даними Єдиної електронної бази з питань освіти від 05.03.2025;
довідку ТОВ "Збаразький горілчаний завод" №10к від 10.03.2025.
Відповідач у листі від 15.03.2025 №3681 зазначив, що рапорт із зазначеними підставами вже був розглянутий та на нього дана відповідь (№ 15717 від 31.12.2024) щодо не підтвердження постійного стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_2 , окрім того, вказано, що у позивача матері наявні дочка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із вищевказаними відмовами, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-XII.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XIIвизначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008; тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно із пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, з-поміж іншого: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 12).
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Основними підставами для такої відмови стало не підтвердження наданими документами потреби у постійному догляді та неподання документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою, яка цього потребує.
Щодо необхідності здійснювати постійний догляд.
Так відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 28.12.2024 відповідач вказував на те, що висновок № 39 (593) від 20.05.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, визначає потребу у сторонньому догляді, а не постійному догляді. Такий висновок є підставою для організації надання рекомендованої соціальної послуги, його дія обмежена в часі та не є постійною.
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім'ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо).
До базових соціальних послуг належать: догляд вдома, денний догляд.
Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" наказом Міністерства охорони здоров'я від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о.
Вказаним висновком і підтверджується необхідність особи в отриманні соціальної послуги, зокрема, і послуги з догляду.
Наразі, законодавством передбачений лише даний документ, який підтверджує необхідність особи в отриманні "постійного догляду". Відтак, поняття "соціальна послуга", яка включає в себе низку типів та видів, та "постійний догляд" є тотожними поняттями, а Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним підтвердженням про необхідність особи в отриманні "постійного догляду".
Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132, затверджені форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкція щодо її заповнення (далі - Інструкція щодо заповнення форми №080-4/о).
Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №_____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о).
Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).
Таким чином, у висновку фори №080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.
Поряд із цим, згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 № 760, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 за № 1990/24522 (далі - Державний стандарт № 760), цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
Соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування (абзац сьомий пункту 1.4 розділу І Державного стандарту № 760).
У відповідності до розділу ІІІ Державного стандарту № 760, соціальна послуга догляду вдома надається надавачем соціальної послуги, після здійснення первинного комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома згідно з додатком 1 до цього Державного стандарту проводиться протягом 3 робочих днів з дати прийняття виконавчим органом або надавачем (у разі надання соціальних послуг за рахунок коштів надавача) рішення про надання соціальної послуги.
Форма визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги розробляється надавачем соціальної послуги, з урахуванням його спеціалізації.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться надавачем соціальної послуги (фахівцем у сфері надання соціальних послуг, соціальним працівником або мультидисциплінарною командою (за потреби)) із залученням отримувача соціальної послуги та/або його законного представника.
Ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається:
для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів;
для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями "Організація харчування", "Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни", "Здоров'я", "Утримання помешкання", "Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій", "Міжособистісні відносини", "Знання ресурсів громади", "Обізнаність у юридичній сфері" має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58;
для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера "Здоров'я";
для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років - відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.
У разі наявності у отримувача соціальної послуги комплексних порушень (фізичні та/або сенсорні порушення разом із психічними та поведінковими розладами), визначення ступеня індивідуальних потреб проводиться за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб.
Результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання/перегляду індивідуального плану та укладання договору про надання соціальної послуги догляду вдома.
Через 30 днів з дати початку надання соціальної послуги догляду вдома соціальним працівником, членами мультидисциплінарної команди (за потреби) проводиться повторне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги з метою коригування індивідуального плану (за потреби).
Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться за потреби, але не рідше ніж один раз на рік.
Згідно з пунктом 6.3 Державного стандарту № 760 соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) 3 рази на тиждень; V групи рухової активності 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини "періодичний догляд" 2 рази на тиждень; "постійний догляд" 4-3 рази на тиждень; "інтенсивний догляд" 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
З аналізу вищевикладеного слідує, що отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи може полягати як в постійному, так і в тимчасовому (протягом визначеного періоду) догляді, що, відповідно, можливо встановити після комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Однак, судом не здобуто та суду не надано доказів того, що було здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_2 .
Так відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 28.12.2024 відповідач вказував на те, що висновок лікарсько-консультативної комісії № 592 від 20.05.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, під кутом зору діючих норм законодавства, не може вважатися медичним висновком, оскільки виданий за межами повноважень лікарсько-консультативної комісії, поза встановленим порядком, в довільній формі, а тому не може бути покладений в основу рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, а також у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
У спірному випадку необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
Поряд із цим, на момент звернення позивача, однією з обов'язкових умов для отримання права на звільнення з військової служби за сімейним обставинами під час дії воєнного стану була відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, у матері позивача є інші члени сім'ї, зокрема син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовослужбовець), дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , онучка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та онук ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Однак, вищевказані особи не можуть здійснювати постійного догляду за ОСОБА_2 , з наступних причин, які зазначались в рапорті та підтверджувались відповідними документами оскільки:
ОСОБА_5 , сестра позивача, є жінкою, що самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 02.06.2016), без участі батька, має статус одинокої матері, що підтверджується довідкою, виданою Новосільською сільською радою від 02 червня 2016 року (вих. №2), що додавався до акту обстеження сімейно-майнового стану позивача, а також має на утриманні ще і неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво серії НОМЕР_7 від 02.03.2009), і не має фізичної та матеріальної змоги утримувати матір ОСОБА_2 , а тому відмовилась від догляду за нею, про що свідчить подана ОСОБА_5 заява від 24 липня 2024 року, посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Цар Ю.Б. та зареєстрована в реєстрі за № 2014, що теж додавалась до матеріалів акту обстеження соціально-побутових умов від 05 березня 2025 року. До цього ж сестра працює, що підтверджується довідкою ТзОВ "Збаразький горілчаний завод", доданою до рапорту від 28.12.2024 та довідкою ТОВ "Збаразький горілчаний завод" вих. № 10 к від 10.03.2025.
ОСОБА_6 має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 30.09.2021), яку виховує самостійно без участі батька і має статус одинокої матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу від 30 вересня 2021 року № витягу 00032882188, що додавалась до рапорту позивача від 14 березня 2025 року.
ОСОБА_7 , який проживає у м. Бережани, є студентом денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу "Бережанський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України", що підтверджує довідка про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти від 05 березня 2025 року, яка додавалась до рапорту позивача.
Крім того позивач покликається на пункт 72 постанови Верховного Суду по справі № 380/16966/24 від 27 лютого 2025 року, та вказує, що хоча формально існують інші члени сім'ї першого ступеня та другого ступеня споріднення, однак наявні поважні причини, що унеможливлюють виконання їх обов'язку по догляду за ОСОБА_2 , фактично підтверджують відсутність інших осіб, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Для визначення першого та другого ступеня споріднення у даному випадку можуть бути застосовними положення п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розд.14 Податкового кодексу України, а саме:
- членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені;
- до членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Також Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (стаття 267).
Отже у членів сім'ї ОСОБА_2 , дочки ОСОБА_5 , онуки ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 наявний обов'язок щодо догляду за нею.
Зазначені вище обставини неможливості здійснення догляду ними не спростовують наявного обов'язку згідно чинного законодавства.
Щодо покликань позивача на постанову Верховного Суду у справі № 380/16966/24 від 27 лютого 2025 року, то суд зауважує, що правовідносини які були предметом розгляду у вказаній справі не є тотожними із правовідносинами, що виникли між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки стосувалися вирішення питання щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" одного із синів під час проходження ними військової служби та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд. При цьому, у вказаній постанові суд дійшов висновку, що специфіка несення військової служби (цілодобово в межах дислокації військової частини чи підрозділу і таке інше) не дозволяє іншому сину здійснювати будь-який догляд. Крім цього, інший син не виявив бажання звільнятись з військової служби за тих самих підстав.
Таким чином, висновки Верховного Суду у справі №380/16966/24 не є релевантними до даних правовідносин.
Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.