11 липня 2025 року Справа № 480/3311/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби: з 18.09.2020 по 31.12.2020 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01.01.2023 по 20.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за періоди служби: з 18 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020, за період служби з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021, за період служби з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, за період служби з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача 08.06.2025 через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник просить поновити строк для надання відзиву на позовну заяву. Також, представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно із ч. 5 ст. 121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Так, копію ухвали про відкриття провадження у даній справі відповідачем одержано 08.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку копії ухвали до електронного кабінету учасника справи.
Отже, подання відзиву на позовну заяву 08.06.2025 відбулось з пропуском 15 денного строку, встановленого судом.
Одночасно, суд враховує те, що подання відзиву на позовну заяву є відповідним правом учасника справи, а пропуск установленого строку не звільняє особу від вчинення певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а вчинення таких процесуальних дій поза межами установленого строку не завдало перешкод у розгляді справи та її вирішенню.
У зв'язку із чим, для об'єктивного розгляду справи по суті та з'ясування всіх обставин справи, суд вважає за необхідне на підставі ст. ст. 120-121 КАС України поновити пропущений відповідачем строк для подання відзиву на позовну заяву.
Стосовно клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у звязку із пропуском строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу у належному розмірі грошового забезпечення за період з 18.09.2020 по 20.05.2023.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачем не пропущено строк звернення із вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 24.02.2022 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, у випадках, коли мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX правове регулювання має здійснюватися таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23, постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, які враховуються судом під час розгляду даної справи. Крім того, і провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19.07.2022 до 20.05.2023 включно, суд зазначає, що позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач проходив військову службу протягом спірного періоду, залучався до виконання завдань у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, брав участь у бойових діях, а тому не мав можливості вчасно звертатися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 08.05.2025, суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу пропущений строк у частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 19.07.2022 до 20.05.2023 включно.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 80, 120-121, 248, 256 КАС України, суд,
1. Поновити пропущений процесуальний строк для подання військової частини НОМЕР_1 відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування позиції по справі.
2. Долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву по справі №480/3311/25.
3. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета