про відмову у забезпеченні позову
11 липня 2025 року Справа № 480/5491/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Голови комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
10 липня 2025 року до Сумського окружного адміністративного суду через представника Гаранжу М.О. звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Голови комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, до участі у справі у якості свіввідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з позовною заявою представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обгрунтована тим, що до суду подано позовну заяву, в якій позивач просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
2. Зобов'язати комісію з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" № 560 від 16 травня 2024 року.
Предметом спору є порушення права ОСОБА_1 на отримання відстрочки, гарантованої п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особи, що доглядає за батьком з інвалідністю II групи. У разі призову на військову службу ОСОБА_1 до прийняття рішення по даній справі, так як є єдиним сином у батька і дані обставини унеможливлюють догляд за батьком який є особою з інвалідністю 2 групи, що унеможливлює виконання обов'язку ОСОБА_1 передбачене статтею 202 СК України та право батька на належну соціальну допомогу.
Незважаючи на подання повного пакету документів, 22.05.2025 ОСОБА_1 було затримано на блокпості, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручено повістку, попри те, що рішення за заявою ОСОБА_1 на той момент не було отримане, у зв'язку з чим існує реальний ризик неправомірного призову ОСОБА_1 на військову службу. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 вручили повідомлення про відмову у наданні відстрочки від 13.05.2025, підписану ОСОБА_2 , яка є предметом оскарження.
Наразі існує реальна загроза повторного призову ОСОБА_1 , оскільки йому вручено повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.05.2025 та вручено направлення для проходження медичної комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації. Дана обставина створить невідворотні наслідки, оскільки у разі задоволення позову наказ про призов не можна буде скасувати без додаткового звернення до суду, що може унеможливити ефективний судовий захист,
ОСОБА_1 є єдиним членом сім'ї, який доглядає за хворим батьком - ОСОБА_3 , який за висновком МСЕК є особою з II групою інвалідності та відповідно до довідки ЛКК закладу охорони здоров'я потребує періодичного догляду.
У випадку не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони територіальному центру комплектування та соціальної підтримки проводити відносно позивача заходи щодо його призову на військову службу під час мобілізації до вирішення адміністративної справи по суті, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам батька позивача, ОСОБА_3 , до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки в разі, якщо ОСОБА_1 буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку у випадку встановлення наявності у нього такого права.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
Так, згідно змісту адміністративного позову, судом встановлено, що предметом спору по справі є зобов'язання Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" № 560 від 16 травня 2024 року.
Згідно з частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що представником позивача не зазначено чи пройшов позивач військово-лікарську комісію після отримання повістки від 23.05.2025 для проходження військово-лікарської комісії, оскільки з моменту отримання повістки до моменту подання позову до суду пройшов значний проміжок часу.
На момент розгляду заяви представника позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності рішення відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) відмови в задоволенні заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зокрема матеріали справи не містять доказів, що відповідачем взагалі вчинялись дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Також, суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.А. Прилипчук